Розглянуто проблему функціонування хору як суттєвої складової оперної вистави у контексті його драматургічного призначення в жанрових різновидах опер В.Губаренка, зокрема героїко-романтичній музичній драмі "Загибель ескадри", лірико-психологічній опері "Пам'ятай мене", опері-балеті "Вій" та опері-ораторії "Згадайте, братія моя". Надано загальну характеристику оперної творчості В.Губаренка в історичному, жанровому та структурно-драматургічному аспектах і висвітлено особливості відображення основних тенденцій розвитку музично-театрального мистецтва України 1960 - 1990 рр. у творах митця. Здійснено комплексний музикознавчий аналіз у контексті специфіки використання хору як драматургічної одиниці в оперних творах В.Губаренка й обгрунтовано його провідне значення у сценічних постановках композитора. Наведено характеристику, визначено зміст і представлено реєстр основних хорових сцен. Запропоновано нову класифікацію хорових сцен на підставі оцінки її шести головних функцій (фонової, колористичної, репрезентативної, внутрішньо-емоційної, дійової, динамічної) та десяти допоміжних (репрезентативно-колористичної, динамічно-колористичної, дійово-динамічної, емоційно-дійової, статистичної, ілюстративної, ілюстративно-колористичної, фоново-репрезентативної, емоційно-колористичної, репрезентативно-динамічної). На підставі запропонованої класифікації визначено концептуальні функції хору у жанровій системі представлених опер В.Губаренка й обгрунтовано вплив жанрово-інтонаційної моделі на характер використання хорових сцен (кількісну та якісну залежність функцій хору від провідної образно-змістовної сфери). На підставі результатів наукового дослідження доведено ключову константу творчого методу В.Губаренка про залежність функціонального навантаження хору від жанрової специфіки твору.

  Скачати повний текст

Запропоновано оригінальне трактування оперної спадщини Ж.Массне та значення його творчої діяльності у культурному житті Франції другої половини XIX - початку XX ст. На противагу сформованим уявленням про вторинність стилю композитора Ж.Массне охарактеризовано як значну, класичну постать французької оперної школи другої половини XIX ст. Розроблено нову жанрову класифікацію музичних творів митця, до наукового обігу введено маловідомі факти з його творчої біографії. Наведено переклад російською мовою стислого змісту деяких оперних лібрето композитора. Висвітлено історію створення та сценічну долю опер "Манон" і "Вертер", здійснено аналіз музичних творів у контексті сучасного оперознавства, визначено їх особливе місце у творчості композитора, пов'язане з відродженням класичних сюжетів і типів героїв та формуванням зрілих рис жанру французької ліричної опери. За матеріалами періодичних видань наведено відомості про постановки опер "Манон" і "Вертер" на сценах театрів російського, радянського та пострадянського просторів.

  Скачати повний текст

Розглянуто ліризм як жанрову основу оперних творів і жанрово-стильову особливості української школи оперного співу. Визначено зміст категорії "лірика" та похідних від неї понять естетики, літературознавства та музикознавства. Вивчено особливості духовної культури України, національного художнього менталітету. Розглянуто аспект втілення образів ліричної модальності в оперному мистецтві Європи й України. Виявлено взаємозв'язки між українським оперним вокалом і попередніми історичними жанровими стилями співу (візантійським культовим співом, народним інтонуванням творів лірико-епічного жанру, стилем італійського бельканто). Проаналізовано властивості вокального мистецтва видатних українських оперних співаків, зокрема, О.Мишуги, С.Крушельницької, Б.Гмирі. Установлено специфіу втілення ліричної образності. Розроблено принципові положення педагогічного методу виховання вокалістів, які базуються на артистичному та педагогічному досвіді видатних оперних співаків України та враховують специфічну лірикоцентричність національного художнього менталітету.

  Скачати повний текст

Визначено, що теоретично поглиблене поняття "музичний театр" як індивідуальне жанрово-композиторське явище є головним результатом оперної революції кінця XIX - початку XX ст. Доведено, що музичний театр Дж. Пуччіні становить креативне національне та загальноєвропейське художнє явище, яке суттєво вплинуло на формування засад сучасної оперної естетики. Показано, що в пізніх операх Дж. Пуччіні були сконцентровані новаційні жанрові тенденції: розбудова нових оперних моделей (триптиху, опери-вестерн) та радикальне осучаснення традиційних оперних моделей grand opera, opera buffa, ліричної мелодрами. Зазначено, що музичний театр композитора нерозривно пов'язаний з загально-мистецькими стильовими тенденціями доби модернізму, зокрема, символістськими. Розроблено конкретні літературні, театральні та інтонаційні складові оперної режисури Дж. Пуччіні. У процесі стильового аналізу виявлено постромантичні, символістські, експресіоністичні та неокласичні компоненти музичної мови композитора. Здійснено перегляд упереджених оцінок щодо опери Дж. Пуччіні "Ластівка".

  Скачати повний текст

На підставі вивчення літературних джерел, теле-, кіно- та відеоматеріалів розглянуто оперно-режисерську діяльність І.О.Молостової. Вперше досліджено джерела формування української оперної режисури. Проаналізовано процес становлення І.О.Молостової як режисера у контексті розвитку вітчизняного оперного театру. Особливу увагу приділено напрямам мистецької діяльності І.О.Молостової, що сприяли формуванню цілісного зв'язку складових синтетичної сценічної дії на засадах театральності та створенню нової, більш експресивної сценічної мови. Осмислено постановку І.О.Молостової опери Д.Д.Шостаковича "Катерина Ізмайлова" як зразок оперно-режисерської майстерності. Проаналізовано стилістику й основні оперно-режисерські методи І.О.Молостової, що грунтуються на гармонійному поєднанні кращих традицій вітчизняної та світової режисури з новітніми прийомами постановки художніх творів. Досліджено особливості застосування в режисерській діяльності І.О.Молостової таких мистецьких засобів, як підвищена експресія сценічного рішення, поглиблене психологічне розкриття образів, динамічність музично-сценічного втілення образів-персонажів, організація деталей у цілісність. Досліджено методику роботи І.О.Молостової з вокалістами над створенням адекватних авторському задумові образів. Висвітлено концептуальне значення режисерської діяльності І.О.Молостової у загальному ідейно-художньому вирішенні сучасної оперної вистави, зокрема у збагаченні теорії та практики української оперної режисури й оновленні національних оперних традицій.

  Скачати повний текст

Досліджено паралелі художнього розвитку музичного театру Китаю та Європи з акцентуванням уваги на архетипах трікстера у вираженні жіночих позитивних персонажів і випередженні китайським театром втілення романтичних колізій європейської опери у мистецтві Середньовіччя як "китайського Ренесансу" - заради органіки виконавської концепції відповідних партій у вокалістів Китаю та Європи. Уперше обгрунтовано ідею "передромантизму" в китайському мистецтві, що традиційно роглядається з позицій "непроникного раціоналізму". Виявлено домінування "передкласицистських" типових установок у художній класиці Китаю епохи Середньовіччя. Виділено "вічні" образи жінок-героїнь, що жертвують собою заради ствердження високого Кохання, проведено їх дослідження у контексті прояву паралелей китайський Схід - європейський Захід. Уперше обгрунтовано ідею архетипового навантаження - міфологему трікстера - у сюжетах-образах про Кохання-жертву. Досліджено смислові паралелі китайської та європейської опери. Виявлено, що музичне мистецтво Сходу випереджає західне щодо розгляду теми романтичного жертовного кохання. Уперше у даному аспекті проаналізовано опери європейських композиторів - Верді, Чайковського, Дебюссі, Пуччіні, а також зразки китайського оперного мистецтва. Вперше досліджено вокальну риторику європейської та китайської опер у втіленні позитивного характеру, героїчні риси якого "пророщені" культурною архаїкою трікстерства.

  Скачати повний текст

Досліджено життя і творчість видатного диригента, народного артиста СРСР Я. Вощака (1921 - 1989) у контексті розвитку диригентської культури другої половини XX ст. Охарактеризовано основні етапи його творчої діяльності (український, 1940 - 1965 рр., воронезько-казанський, 1967 - 1972 рр., мінський, 1972 - 1989). Розглянуто процес творчого становлення митця у контексті розвитку оперно-симфонічного мистецтва Львова передвоєнної доби та часів Другої світової війни. Досліджено диригентські першопрочитання Я. Вощаком музично-театральних творів Ю. Мейтуса, А. Кос-Анатольського, В. Кирейка, К. Молчанова, С. Кортеса, Д. Смольського, З. Ісмагілова, Н. Жиганова, симфонічної чечено-інгушської та дагестанської музики. Розкрито специфіку першопрочитань диригентом творів світової класики. Розглянуто особливості поєднання професійних традицій та інноваційного пошуку у творчій діяльності Я. Вощака. Визначено естетико-стильові пріоритети й іманентні стильові риси творчості митця. Доведено, що маестро представляє пізньоромантичний тип диригента, діонісійський музично-виконавський архетип.

  Скачати повний текст

На підставі комплексного аналізу літературних джерел, архівних документів, теле-, кіно- та відеоматеріалів розглянуто режисерську діяльність народного артиста України В.М.Скляренка, учня Л.Курбаса, вихованця режисерського штабу "Березоля", творчість якого протягом півстоліття сприяла оновленню естетики та художньої палітри національного драматичного та музичного театру, насамперед розвитку оперних колективів Львова, Харкова та Києва. Досліджено режисерські пошуки та здобутки митця, розглянуто становлення режисури як складову української театральної культури 1920 - 1970-х рр., специфічні особливості національного оперно-режисерського мистецтва, лідером якого був В.М.Скляренко, втілюючи в опері ідеї та принципи Л.Курбаса. Значну увагу приділено аспектам творчої діяльності В.М.Скляренка в Національній опері України та Київському національному драматичному театрі ім.І.Франка у контексті історії української театральної культури зазначеного періоду, що сприяли багатоаспектному розвиткові інноваційних тенденцій у драмі, опері й опереті, формуванню національних традицій у режисурі й акторській творчості, цілісного зв'язку складових синтетичної музично-специфічної дії на засадах яскравої театральності та створення нової, насиченої експресією і драматизмом сценічно-пластичної мови. На підставі мистецтвознавчого компаративістського аналізу вистав доведено, що найвизначнішим мистецьким досягненням В.М.Скляренка були здійснені на київській сцені постановки опер М.Лисенка "Тарас Бульба", "Наталка Полтавка", "Різдвяна ніч" та "Енеїда", К.Данькевича "Назар Стодоля", Г.Майбороди "Милана" і "Тарас Шевченко", С.Прокоф'єва "Війна і мир", Р.Вагнера "Лоенгрін". Досліджено режисерсько-постановчі та режисерсько-педагогічні принципи роботи В.М.Скляренка з акторами, диригентами, сценографами, драматургами та композиторами, а також методи втілення сучасних і класичних творів.

  Скачати повний текст

Досліджено питання архетипічно зумовленої виразності оперних партій співачок-травесті за допомогою відображення у цій виразній сфері зв'язків з міфологемами "близнюкового" циклу. Створено концепцію художньої органіки двояких структур, визначених архаїчними витоками творчості, яка реалізувалася у класиці його буття в Новий час у вигляді метафоричного з'єднання у художньому елементі як мінімуму пари образів, спільних для різних народів і часів. Церковна основа звучання "quasi-хлоп'ячих" жіночих голосів визначила суто містеріальний тип ролей - тип світлого юнака Вані з "Життя за царя" М.Глінки, "вічно юного Леля" зі "Снігуроньки" М.Римського-Корсакова. Зазначено, що навіть у ролі Октавіана з "Кавалера троянд" Р.Штрауса можливе виявлення "нежіночої" тембральності, що створює додаткову ігрову установку умовності в сюжет, в якій головний герой втілює майже абсурдну штучність стосунків, що затверджується волею "людини-гадгероїні" Маршальши. Міфологічна підоснова виразності виконання співачки-травесті повною мірою розкривається у феномені Шаусинської опери подібно вокально-тембровій драматургії "Фіделіо" Л. ван Бетховена.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено вокальну та громадсько-культурну діяльність музиканта, оперного та концертно-камерного співака, педагога М. О. Менцинського (1875 - 1935 рр.). Вперше залучено до наукового обігу нові документально-історичні матеріали, які сприяють поглибленню знання про його життя та творчість. Висвітлено різноманітні аспекти процесу творчого становлення митця як співака та громадсько-культурного діяча. З'ясовано впливи зарубіжних вокальних шкіл на формування української вокальної школи. Розкрито зміст та охарактеризовано творчий доробок співака. Доведено, що постать М. О. Менцинського посідає особливо неповторне місце в українській та європейській музичній культурі.

  Скачати повний текст

Проаналізовано діяльність Одеського національного театру опери та балету 1810 - 2005 рр. Визначено провідні хронологічні та жанрово-стильові параметри діяльності Одеського театру. Здійснено цілісний метод вивчення історії оперного театру. Систематизовано основні факти історії театру. Виокремлено явище антрепризи та визначено його актуальність щодо явища менеджменту сьогодні. Визначено основні жанрово-стильові пріоритети та тенденції оперної діяльності театру. Досліджено тісні зв'язки італійської й української оперних традицій у формуванні та розвитку принципів творчої діяльності Одеського театру, музично-стильова спорідненість італійської й української оперних шкіл. З'ясовано принципову важливість для Одеського оперного театру творчості B.C. Губаренка як стильової парадигми сучасної української опери.

  Скачати повний текст

Розглянуто художній механізм метафоричності у виконавстві XX ст., яка була панувальним принципом виконавського підходу в оперних постановках у XX ст., особливо у другій половині минулого столітя. Метафоричність як стильовий підхід у виконавстві поза оперною творчістю представлений поєднанням композитора та виконавця в одній особі, а саме видатних творців рівня Рахманінова, Бартока. Здійснено спеціальний аналіз виконавських інтерпретацій з метою знаходження у них стильових метафор за матеріалами оперних виступів окремих вокалістів (Шаляпіна, Петрова, Герасименко). Проведено порівняльний аналіз патії Чіо-Чіо-Сан. Запропоновано тезу про особливості виконавської практики, насамперед у театрально-постоновочних втіленнях музичних творів, опер видатних композиторів минулого та сучасності - у стилістичній установці роботи над виконавсько-сценічною версією в альтернативах редакцій - у тому числі авторських, як це має місце у трактуванні Пуччіні опери "Мадам Баттерфляй". Метафоричність як художньо-виконавська якість стильового виявлення у музиці та в оперному мистецтві затвердилась у другій половині XX ст. зі збільшенням метафоричної множинності стильових тенденцій поставангарду. Постановки опер К. Монтеверді, Г. Генделя, М. Мусоргського, П. Чайковського у співвідношенні уртекстових композиторських і сучасно осмислених редакцій, з яких жодна не може представляти єдино вірну модель виконання, - утворили творчий шлях усвідомлення двоїчності-множинності виконання як стильового кредо музики на сучасному етапі.

  Скачати повний текст

Досліджено художньо-стильові закономірності в мистецтві тенорового вокалу, чоловічого співу у високому регістрі, а також в процесі освоєння ідеально-пафосного самовираження як однієї з головних складових естетичної бази співочої культури. Особливу увагу приділено знаходженню аналогій у даному виді цивілізаційних вокальних установок Китаю та Європи. Вперше в музикознавстві України та Китаю систематизовано матеріали з історії становлення мистецтва тенорового співу в концепції міметичної основи музичної інтонаційності. Вперше усвідомлено ідею "філософії голосу" - "філософії співу" як історично сполучного моменту міфологічного та логіко-естетичного підходу. Розроблено естетично-художній критерій тенорового мистецтва як "наслідування" інтонації пафосно-екстатичного самовираження, реалізованого у фактурі хорово-ансамблевого "дисканта" і оперного тенорового звучання на різних музично-епохальних стильових етапах розвитку релігійної та світської культури. Вперше в українському музикознавстві досліджено твори Дж.Верді та П.Чайковського у даному аспекті розуміння естетики тенорового співу. Проаналізовано виконавські інтерпретації класичних партій, зокрема, здійснено порівняльне дослідження їх трактування європейськими та китайськими вокалістами та виявлено розходження у стильових ознаках вираження.

  Скачати повний текст