На підставі порівняльного аналізу математичних і філософських знань античності проведено науково-філософський епістемологічний аналіз становлення системних підвалин філософського раціоналізму. Проаналізовано історію розвитку раціональності, починаючи від її зародження в античній математиці та філософії до занепаду класичних форм даного вчення у еліно-римський період. У процесі дослідження виявлено такі принципові положення в історії розвитку раціоналізму як перехід від емпірико-факультативної до доказової та дедуктивно-діалектичної побудови наукового знання, від дискретної математики до континуальної, а потім від класичної до математики неперервних величин. Відзначено, що перші теоретико-філософські системи наукового пізнання елеатів, Геракліта, Левкіппа - Демокріта, Сократа, Платона, Арістотеля, Епікура здійснено на підставі синтезу методів доказу та діалектики. Акцентовано увагу, що криза, по суті, виявляє факти, які не вкладаються у раніше сформовану систему принципів раціональності та потребує її перегляду й переходу на новий рівень, результатом якого є побудова нового теоретичного знання та його філософського обгрунтування.

  Скачати повний текст

Проведено філософсько-антропологічний аналіз поняття "досвід", який формується у процесі трансформації класичного ідеалу раціональності. Завдяки редукції змісту поняття "досвід" розкрито суть парадигмальних констант класичного ідеалу раціональності, а саме: неупередженості, об'єктивності, позадосвідності пізнавальних структур суб'єкта. В класичному ідеалі раціональності досвід індивіда зводиться до висхідної самооочевидності суб'єкта. Феноменологічна онтологія досвіду дозволяє виявитити респозитивну раціональність, а структуралістські стратегії експлікації досвіду спрямовані на викриття настанов логоцентризму. Зроблено висновок, що антропологічний зміст природи досвіду є інтеграцією життєвого шляху конкретного суб'єкта, дозволяє акумулювати продуктивні сили людини за логікою форм культури, в яких вони сформовані.

  Скачати повний текст

Досліджено специфіку раціоналістичних тенденцій в українській філософській думці зазначеного періоду як утвердження акценту на ролі розуму в осмисленні основної парадигми того чи іншого історичного періоду. На прикладі невербальних текстів Київської Русі доведено функціонування раціонального аспекту в художньо-образному сприйнятті дійсності. Встановлено існування в межах культури Київської Русі апостолоподібного шляху пізнання Бога, що допускав застосування розуму в межах християнського віровчення. Текстуально обгрунтовано раціоналістичний характер єресей XV - середини XVI ст. та поглиблено думку про те, що ідеї релігійного вільнодумства, раціоналізація таїн віри, ренесансна інтерпретація Бога, використання засобів логіки та науково-природничого знання в працях українських гуманістів є невід'ємною частиною утвердження раціоналістичних тенденцій. Розкрито зміст бінарних понять "внутрішній" та "зовнішній" розум у поглядах українських полемістів.

  Скачати повний текст

Досліджено експлікації підстав сучасної раціональності. З використанням інструментарію основних традицій сучасного філософствування (в аналітичній філософії, феноменології, комунікативній філософії) та шляхом аналізу легітимних стратегій культурного сенсоутворення (історичного, прагматичного та природничого дискурсів) визначено адекватну методологію раціонального аналізу раціональності. Показано принципову історичність раціональності модерну та її залежність від християнської міфології. Міф розглянуто як неусувну та випадкову підставу раціональності. З'ясовано, що дії відповідно до міфічної раціональності породжують соціальний простір модерну - західну цивілізацію. Доведено, що будь-які переходи від теоретичного до практичного та навпаки не залишають сфери, окресленої міфом, який є формою реальності буття.

  Скачати повний текст