На підставі порівняльного аналізу математичних і філософських знань античності проведено науково-філософський епістемологічний аналіз становлення системних підвалин філософського раціоналізму. Проаналізовано історію розвитку раціональності, починаючи від її зародження в античній математиці та філософії до занепаду класичних форм даного вчення у еліно-римський період. У процесі дослідження виявлено такі принципові положення в історії розвитку раціоналізму як перехід від емпірико-факультативної до доказової та дедуктивно-діалектичної побудови наукового знання, від дискретної математики до континуальної, а потім від класичної до математики неперервних величин. Відзначено, що перші теоретико-філософські системи наукового пізнання елеатів, Геракліта, Левкіппа - Демокріта, Сократа, Платона, Арістотеля, Епікура здійснено на підставі синтезу методів доказу та діалектики. Акцентовано увагу, що криза, по суті, виявляє факти, які не вкладаються у раніше сформовану систему принципів раціональності та потребує її перегляду й переходу на новий рівень, результатом якого є побудова нового теоретичного знання та його філософського обгрунтування.

  Скачати повний текст

Досліджено гуманістичну ідею в філософії Стародавності, зокрема в філософії давніх Індії, Китаю та Греції, як форму організації гуманістичних зародків і тенденцій, які відображають відношення людини до світу, ствердження сутності та повноти її існування, прагнення самовдосконалення, самореалізації та гармонії, проблеми самообмеження та свободи. На підставі системного аналізу текстів філософських учень як відображення гуманістичних тенденцій тогочасної філософії, а також як основи формування подальших теоретичних пошуків гуманістичного спрямування, виявлено конкретно-історичний зміст гуманістичної ідеї в філософії Стародавності загалом, та специфіку тлумачення гуманістичної ідеї в автономних давньоіндійському, давньокитайському та давньогрецьмому інваріантах, яка одержує понятійне відображення в термінах "нірвана", "жень" і "атараксія". На підставі компаративного аналізу виявлено спільні та відмінні риси гуманістичного потенціалу східної та західної філософських традицій.

  Скачати повний текст

Розкрито зміст, сутнісні ознаки й особливості системи виховання Давньої Греції, досліджено її теоретичне обгрунтування в античній філософії. Висвітлено історію зародження та розвитку античної філософії. З'ясовано, що антична філософська думка у своїй спробі збагнути сутність людини як тілесно-духовної істоти визначила виключно важливі й необхідні фактори та передумови її духовного, фізичного й особистісного розвитку, який відбувається під впливом виховного процесу. Розкрито зміст і специфіку виховних моделей, сформуваних в Афінах та у Спарті, проаналізовано їх теоретичне обгрунтування у старогрецькій філософії. Розкрито історичне значення виховних ідей античної цивілізації, зокрема, показано їх вплив на подальший розвиток світової педагогічної думки.

  Скачати повний текст

Розглянуто на історико-філософському підгрунті скептичне вчення Піррона Елідського та Секста Емпірика й епістемологічного вчення представників Середньої та Нової Академії. Визначено особливості філософської мови та специфіки висловлювань, що притаманні цим напрямкам античної філософської думки. З'ясовано, що пірроністичній традиції притаманне використання ісостенічних, тобто рівносильних висловлювань, побудова яких визначена головною метою пірронізму - утриманням від суджень. Запропоновано новий, пов'язаний з аналізом мовленнєвих засобів, підхід до осмислення історії античного скептицизму. Визначено характерні риси мовленнєвих формул, завдяки яким здійснюється побудова ісостенічного висловлювання. Запропоновано нове визначення поняття "акаталептика".

  Скачати повний текст

Показано, що витоком феномену поетичного мислення Античності у Давній Греції є поняття "пойесіс" як витворення, вищим проявом якого є самопізнання. На підставі розуміння твірної природи поетичного мислення розкрито його формальні та змістові аспекти. Формально фрейм пойесісної дії визначаться твірними структурами: сказанням як формуванням образу світу, який у своїй анонімності онто-гносео-аксіологічно визначає умови буття людини в його словесному вимірі; писанням як творчим процесом, за якого персоніфікується цей завданий у вигляді тої ж фабули образу світу та розсуваються його горизонти; читанням як прилученням до явищ культури, в якому здіснюється відкриття у самій людині нових рівнів буття та читач є співавтором письменника. Зміст феномену поетичного мислення розкрито на підставі комплексного історико-філософського аналізу едіопології Софокла як поетичної реалізації головних смислових інтенцій епохи. Досліджено трагічність самопізнання Едіпа у контексті філософсько-антропологічних ідей Античності та виявлено твірну природу дбання, діалогу, трагедії як структури, що породжує певний етафізичний досвід, а також саму едіпологію як розгортання фундаментального питання про буття людини, яке поєднує міфологічні, гносеологічні й онтологічні аспекти. Розуміння твірної природи поетичного мислення є однією з умов існування культури як такої.

  Скачати повний текст

Досліджено нумерологію піфагорійців та її інтерпретацію у філософії Платона. Визначено місце концепту числа в космології засновника Академії. На підставі результатів історико-філософського аналізу значення концепту числа в піфагорійському вченні встановлено, що в італійців число вперше виокремлено у самостійний космологічний принцип (шляхом відмежування зі стихії міфу, але зберігаючи з ним зв'язок), який символічно виражає сутність буття та його універсальні закони. Досліджено зв'язок нумерологічних закономірностей піфагорійського вчення з атомістичною теорією Платона. Доведено, що платонівська космологія базується на піфагорійському вченні про число, оскільки побудова атомів здійснюється афінським філософом на основі теорії про співвідношення катетів до гіпотенузи як на панкосмічному законі, що структурує Всесвіт. На підставі аналізу концепту числа у творчій спадщині Платона показано, що саме онтологічний статус числа покладено в основу розробки першої теорії трансцендентальної філософії, на базі якої сформовано парадигму для майбутньої європейської метафізики.

  Скачати повний текст

Досліджено вплив філософсько-релігійного принциру деміургізму Платона на погляди мислителів Київської Русі. На підставі аналізу релігійно-міфологічної та філософської свідомості зроблено висновок про єдність історико-культурного процесу формування деміургічних ідей і зв'язок вітчизняної релігійно-філософської традиції з найбільш якравими філософськими системами античних та середньовічних східнохристиянських теорій. Розкрито напрями еволюції деміургічної свідомості у досократівській філософській традиції та її вплив на систему поглядів Платона. Проаналізовано платонівські діалоги та запропоновано тезу про послідовний розвиток ідей деміургізму, яких обгрунтовано як творчу силу у різноманітних галузях філософського та філософсько-релігійного знання. Зазначено, що впливу деміургічної концепції зазнали гносеологічні, соціально-політичні, етичні, антропологічні, космологічні та теологічні погляди Платона. Виявлено розвиток деміургічних ідей у наступній релігійно-філософській традиції (елліністично-римській та східно-христянській). Розглянуто зв'зок між прийняттям християнства Київською Руссю та ретрансляцією через візантійську духовну культуру ідей Платона на давньоруських мислителів. Зокрема, проаналізовано "Повість врем'яних літ" Нестора, "Повчання" Володимира Мономаха, "Слово про Закон і Благодать" митрополіта Іларіона. Зазначено, що виявлення завдяки проведеному дослідженню специфічних особливостей деміургізму дозволяє зробити висновок про оригінальних характер давньоруської релігійно-філософської традиції, яка сформувалася під впливом платонізму.ь

  Скачати повний текст

На підставі аналізу політичних вчень античних філософів (Платона, Арістотеля), мислителів Нового часу (Т.Гоббса, Дж.Локка) та представників Німецької класичної філософії (І.Канта, Гегеля) визначено своєрідність підходів до філософського осмислення трансформації держави. За допомогою розробленої системи критеріїв (механізму трансформації держави, його пріоритетних компонентів, а також логіки, спрямованості та інтервалу трансформації держави) виявлено й описано закономірності філософського осмислення даного процесу.

  Скачати повний текст

Досліджено сутність і напрямки перших онтологічних та гносеологічних пошуків філософів-досократиків (від Фалеса до Емпедокла, Анаксагора та Демокріта включно) у контексті їх загальних натурфілософських рефлексій над світом та природою. Реконстуйовано та проаналізовано онтологічні та гносеологічні ідеї досократівської філософії, з'ясовано їх змістову сутність, історичну форму виразу та шляхи і способи вирішення в усіх тогочасних філософських школах, напрямках і теоретичних концепціях окремих філософів. Розкрито евристичний потенціал гносеологічних та онтологічних ідей досократівської філософії, показано їх суттєвий вплив на подальший розвиток світової філософської думки.

  Скачати повний текст