З'ясовано, що середньовічна німецька містика є напрямком західно-європейського християнства, що долучається до традиції містичного осмислення трансцендентного досвіду в неоплатонізмі та ранньохристиянської релігійної філософії. Визначено, що фундаментальною ідеєю містичної антропології Мехтільди Магдебурзької та Майстра Екхарта є ствердження можливосі єднання людини з вищим началом, яке досягається апофатичним шляхом відсторонення людини від власної "людськості". Зазначено, що з огляду на певний екзистенціалізм антропологія німецьких містиків розглядає людину в цілісності її існування, розгортаючи дискурс, який за структурно-семантичними ознаками є своєрідним видом некласичного мислення, що дозволяє дослідити середньовічний німецький містицизм у контексті філософії Ф. Ніцше, М. Гайдеггера, Ж. Дерріда. Дослідження історико-філософського контексту становлення німецького середньовічного містицизму дозволило виявити характер того діалогу зі вченнями Псевдо-Діонісія Ареопагіта та Бернара Клервоського, в якому здійснювалося формування концепції Мехтільди Магдебурзької та Майстра Екхарта. Встановлено, що унікальність німецького містицизму полягає в тому, що його концептуальна система базується на принципі апофазису, який послідовно реалізується на гносеологічному, онтологічному й антропологічному рівнях. Зміст створеної таким чином "апофатичної антропології" полягає в актуалізації думки щодо відкритості людини до буття та до самої себе, в якій вона віднаходить можливість заперечення самої себе та відмови від себе.

  Скачати повний текст

Проаналізовано системи антропологічних поглядів мислителів східної патристики. Показано, що антропологія східної патристики розроблена на основі єдиної системи філософських категорій і є вченням про людську природу та два способи її існування. Людина осмислюється представниками східної патристики як створена Богом нерозривна єдність розумної, вольової, афективно-чуттєвої душі та живого тіла. Довершеність людини тлумачиться ними як богоподібність доброчесної та мудрої особистості. Відхилення від шляху духовного самовдосконалення спричиняє дезінтеграцію душі в пристрастях. Процес реінтеграції включає доброчесний праксис, природне споглядання Бога і створеного світу та містичне єднання з Абсолютом.

  Скачати повний текст

Розкрито специфіку особливості сприйняття тіла у духовній, побутово-соціальній та культурно-мистецькій площинах античної та ранньосередньовічної світоглядної парадигми. Розглянуто механізми формування нового суспільного ідеалу (аскета), концепції інтелектуальної краси, символічність художнього оформлення та змісту тіла у пам'ятках мистецтва. Проаналізовано зміст категорії "тіло" у контексті засадничих понять християнської сакраментології, а саме: гріха, святості, смерті та воскресіння. Запропоновано новий підхід до детермінації гріховності, за яким шляхом розрізнення понять "тіло" та "плоть" доведено, що причиною та притулком гріха є не тіло, а плоть як продукт гріхопадіння. Здійснено аналіз природи святості тіла у контексті християнських таїнств і релігійних практик та з'ясовано особливості сакральних стратегій доби Античності та періоду раннього Середньовіччя. Установлено, що смерть розуміється як тимчасова "дезактивація" людської особистості, що не втрачає існування, однак без тіла не здатна до жодної діяльності. Доведено, що тіло набуває цілісності у феномені християнського тілесного воскресіння. Паритетне співвідношення душі та тіла запропоновано розглядати як фундаментальний принцип повноцінності людини, а саме: функціональність тіла не стосується лише земного життя, а має відношення до потойбічної перспективи. Обгрунтовано, що тіло є поліваріантною категорією, змістовне наповнення якої зумовлює спосіб життя, самоідентифікації та самопрезентації особистості, а в історії філософії є однією з визначальних характеристик певної епохи.

  Скачати повний текст

Проведено історико-філософський аналіз вчення німецьких містиків, зокрема, Хільдегарди Бінгенської, Катерини Сієнської, Й.Екхарта, Й.Таулера, Г.Сузо у контексті європейської ірраціоналістичної традиції. Розкрито сутність понять "містика", "містицизм", "містичний досвід". Реконструйовано та системно проаналізовано структуру духовного досвіду християнського Середньовіччя та умови формування відповідного світогляду. Доведено взаємозв'язок містичних традицій Античності та християнського Середньовіччя. Обгрунтовано значущість містичної традиції християнства у філософській спадщині середньовічної Європи. Встановлено спадкоємність основних концепцій християнських містиків, визначено їх місце у структурі філософського вчення Середньовіччя. Виокремлено та досліджено феномен жіночої містики як складової християнського духовного досвіду західноєвропейської філософії Середніх віків. Показано вплив жіночої християнської містики на розвиток німецької містичної спадщини Середньовіччя.

  Скачати повний текст

Показано, що витоки й еволюційне становлення містичної лінії європейської філософії вказують на послідовне становлення та розвиток ірраціонально-інтуїтивного напряму філософії, який реалізується паралельно з раціональним типом філософування та презентує себе через історико-філософські трансформації неоплатонізму. Еволюційні зміни в онтогносеологічному й антропологічному аспектах ренесансного неоплатонізму формуються через синтез античного космізму та середньовічного теоцентризму. Вчення Н. Кузанського є яскравим втіленням ренесансного неоплатонізму в його трансформаційно-еволюційних змінах, що сформовано завдяки ідейним впливам і концептуальній близькості містичним напрямкам історико-філософського контексту. Неоплатонізм Н. Кузанського, вбираючи в себе досягнення неоплатонізму античності та середньовіччя, виявився у прагненні до принципу єдності через збіг протилежностей. Уведення принципу нескінченності сприяє переосмисленню ролі матеріальної компоненти світу й абсолютизації цінності його емпіричного пізнання. Містичний вимір антропогносеології та протонаукових тенденцій Н. Кузанського презентуються через обгрунтування принципової неможливості пізнання світу та Бога, стверджуючи таким чином активне суб'єктивне начало в людському пізнанні та цінність пізнання світу тільки в процесі богопізнання. Протонаукові погляди Н. Кузанського презентувалися через розробку ним проблеми можливості та природи пізнання та мислення, що значно випереджає аналогічну проблематику у І. Канта.

  Скачати повний текст

Здійснено історико-філософський аналіз вчення німецьких містиків (Екгарта, Таулера, Сузо, Беме) і Г.Сковороди у контексті європейської ірраціоналістичної традиції. Розглянуто феномен містики як основи духовної культури, взаємопов'язаний з містеріями античності, гносеологічними пошуками божества, містичним богослов'ям Отців Церкви. Висвітлено місце містичних вчень німецьких мислителів та Г.Сковороди в історико-філософському контексті шляхом експлікації впливів неоплатонізму й ісихазму на формування основних положень містичної антропології Екгарта, Таулера, Сузо, космології Беме, а також ремінісценції їх ідей у філософії Сковороди. Запропоновано позитивний підхід до оцінки містичного світосприйняття, що виконує роль конструктивного принципу позараціональної організації антропного виміру буття.

  Скачати повний текст

Досліджено основоположні принципи філософії історії Августина Блаженного в контексті світової історико-філософської традиції. Проаналізовано античне та середньовічне тлумачення історичного процесу. Розглянуто основні історіософські концепти Отця Церкви. Проаналізовано положення августинівської концепції "Царства Божого" та "царства земного". У контексті августинівської історіософської рефлексії вивчено особливості вирішення мислителем проблеми часу. Доведено, що найбільш суттєвим принципом філософії історії Августина Блаженого є утвердження єдності людської історії.

  Скачати повний текст

Проведено комплексне вивчення онтологічної традиції філософського пізнання в історії філософії, досліджено умови самореалізації людської особистості. Здійснено розмежування понять "індивід" та "особистість". Доведено, що загальним історико-культурним простором становлення особистості є Середні віки. Простежено витоки та джерела формування теорії становлення особистості у філософії Середньовіччя, зокрема проаналізовано взаємовплив теоретичних традицій ортодоксального та неортодоксального християнства. Здійснено порівняльний аналіз концепцій особистості у філософії Середньовіччя та Відродження. Доведено синергійний зв'язок особистого зусилля людини з надлюдським даром. Встановлено, що діалектичний синергійний взаємозв'язок Абсолютної Особистості та людської особистості виявляється саме через творчість. Доведено, що у часи Середньовіччя творчість слугувала засобом духовного росту та пошуку істини. Обгрунтовано положення, що індивід, який усвідомив абсолютні цінності, своє особисте призначення та проявляє себе у творчій діяльності в неортодоксальній християнській філософії трактується як особистість.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему обгрунтування фундаментального значення поняття першопринципу в томістській метафізиці. Приділено значну увагу розгляду основних положень метафізики у класичній філософській традиції та специфіці метафізичної методології у зв'язку з особливістю метафізичної проблематики. Визначено місце та роль метафізики як дисципліни у сучасній філософії, окреслено всезагальне проблемне коло метафізичного дискурсу та доведено провідну роль поняття першопринципу у межах окресленого кола.

  Скачати повний текст

Досліджено проблеми онтологічного статусу універсалій у філософії високої і пізньої класики, патристики та ранньої схоластики. На основі аналізу аксіом філософського світосприйняття в онтології Античності і Середньовіччя визначено один з вірогідних шляхів історико-філософської реконструкції поглядів тогочасних мислителів стосовно проблеми загального і одиничного. Встановлено, що розподіл представників ранньої схоластики на "реалістів" і "номіналістів" є недосконалою дослідницькою настановою і має умовний характер. Визначено ключові питання, що постали у дискусії з проблем універсалій в західній філософії XI - XII ст.

  Скачати повний текст

Досліджено дуалізм в античному гностицизмі. Його розглянуто як важливу для самовизначення людини проблему, що має прояв у системах античних гностиків, світовідчуття та світорозуміння яких є близьким і зрозумілим для сучасної людини. На підставі аналізу оригінальних текстів гностиків вирішено проблему дуалізму. Як головну ідею у вченнях гностиків виявлено ідею подвійності світу та протиставлення його Богу, диспозиції знання та незнання, свободи та несвободи, духовного та тілесного начал у людині, темного та світлого, чоловічого та жіночого. Як найважливішу опозицію античного гностицизму визначено опозицію "Бог - світ", але вона "знімається" завдяки активній ролі людини, яка є учасницею протистояння Бога та світу. На підставі результатів дослідження встановлено, що людина - центральна постать у подоланні далізму, саме людина прагне до духовного світу, вищих цінностей.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості та межі застосування філософської мови у разі використання засадничих понять "благо", "суще", "істина", "краса". Розглянуто вчення Томи Аквінського про аналогію буття та рецепцію його основних положень у подальшій традиції томізму. Розкрито складність формування методу аналогії у Аквіната під впливом традицій аристотелізму та неоплатонізму, вплив теологічної, метафізичної, етичної та логічної проблематики на його застосування. Наведено переклад з латинської мови на українську певних текстів Томи Аквінського, в яких йдеться про аналогію буття. Доведено, що висловлення за аналогією у Аквіната є універсальним методом формування судження з використанням засадничих понять не лише у метафізиці та теології, але і в етиці та теорії пізнання. Таким чином, томістичне вчення про аналогію буття є актуальним у сучасних дискусіях про легітимність і межі застосування філософської мови.

  Скачати повний текст

Уточнено, що аристотелівське суще починає існувати завдяки речі, яка існує актуально, а тому статус буття у томізмі визначений через участь внутрішнього прагнення у бутті Божому. Вперше доведено роль взаємовпливу політико-етичного вчення аристотелізму у процесі утвердження базових томістичних положень відносно раціоналізації влади та закону як необхідної умови існування людської спільноти в Державі. Висвітлено ідею актуальності співпраці на метафізичному рівні неотомізму з сучасними науково-філософськими модифікаціями, завдяки концептуальним засадам аристотелізму.

  Скачати повний текст

Проведено історико-філософський аналіз практично не вивченого вітчизняними дослідниками філософського напрямку "німецька середньовічна містика". Доведено, що концептуальною специфікою німецької середньовічної містики є трансперсональна метафізика, теоретичні джерела якої експлікуються в християнському неоплатонізмі, поміркованому містицизмі XII ст. та європейській містиці любові XIII - XIV ст. На підставі системного аналізу німецької середньовічної містики сформульовано специфічні характеристики даного напрямку у вигляді цілісної онто-гносео-антропологічної поліконцептуальності, представленої в онтології такими рисами як індетермінізм, трансцендентний суб'єктивізм, понадсистемна еквівокаційність, динамічна субстанціональність, апофатизм; у гносеології - симбіозом парадоксального мислення, містичної інтенційності й логіко-раціонального обгрунтування; в антропології - у вигляді антропософського універсалізму та самоапофатики шляхом духовно-трансцендентної ідентифікації. Проведено дослідження ремінісценцій фундаментальних ідей німецької середньовічної містики та зроблено висновок про вплив представленого вчення на формування німецького ідеалізму та ірраціоналістичних напрямків некласичної філософії XIX - XX ст. Показано ідейну спорідненість української та німецької шкіл філосфії, джерела якої експлікуються в XIV ст. на оснві звертання до візантійського апофатизму. Виявлено, що трансперсональна метафізика німецької середньовічної містики містить у собі продуктивні ідеї для формування концептуальних положень нової метафізики.

  Скачати повний текст

Здійснено цілісну філософсько-релігієзнавчу реконструкцію космологічних уявлень східної патристки та визначено особливості їх трансформації у зв'язку з даними сучасної космології. Проаналізовано основні положення східнопатристичної космологічної проблематики, які визначили подальший процес оформлення східнохристиянської космологічної доктрини. Доведено, що трансформація осмислення космологічних уявлень представників східної патристики у зв'язку з даними сучасної космології обумовлена внутрішніми закономірностями становлення космологічних уявлень та у певному розумінні є неминучою. З'ясовано, що тенденції даної трансформації значною мірою визначаються особливостями поглядів отців і вчителів церкви на окремі питання космологічної проблематики.

  Скачати повний текст