Проведено соціально-філософське дослідження феномену аскетизму. Виконано філософсько-історичний аналіз виникнення, становлення та функціонування аскетизму, виявлено його основні історичні типи: архаїчний, імперативно-нормативний і любовно детермінований. Поняття аскетизму визначено як соціоморальний принцип, що базується на самообмежуванні та самопримушуванні; специфічний засіб самовдосконалення моральних, інтелектуальних, вольових і фізичних здібностей людини; свідома, вольова, морально спрямована діяльність. Залучення у науковий обіг теологічних і релігійно-філософських праць з аскетизму дозволило розкрити технологію аскетики, її сутнісні риси, зміст, усвідомити аксіологічну природу, особливості формування оцінки аскетизму на індивідуальному і соціальному рівнях, соціальний вплив цієї оцінки, а також механізм самореалізації особистості як творчої, аскетично зорієнтованої діяльності.

  Скачати повний текст

Розроблено цілісну соціально-філософську концепцію дизайну як фактора гармонізації відносин суспільства й особистості. Розкрито сутність дизайну як об'єкта вивчення соціальної філософії. Проаналізовано наукові підходи щодо дизайну в його історичній ретроспективі. Визначено принципи та методи філософського аналізу та розроблено категоріальний апарат дослідження дизайну. Вивчено генезу дизайнерської діяльності, акцентовно увагу на її інноваційному характері. Визначено сутність, форми та функції дизайну, досліджено концепцію дизайнерської діяльності в системі відносин людина - суспільство, розкрито сутніть дизайнерської творчості як специфічного способу самореалізації особистості. Встановлено роль дизайну у розвитку соціальної свободи та самоудосконалення соціуму й особистоті, розглянуто специфіку самореалізації особистості в дизайнерській діяльності. Розкрито сутність дизайну як культурної універсалії цивілізації, розглянуто сучасні уявлення про технократичний дизайн. Уточнено аксіологічну складову змісту дизайну та його антропологічний вимір. Виявлено специфіку сучасної концепції становлення та розвитку дизайну як духовно-практичного феномену в інформаційно-культурному просторі й обгрунтовано напрями оптимізації його нових форм. Показано роль вітчизняних дизайнерських традицій у саморозвитку українського суспільства. Проаналізовано актуальні проблеми дизайну в сучасному філософському дискурсі - класичному, модерністському, постмодерністському.

  Скачати повний текст

Розроблено соціально-філософську концепцію історичної пам'яті у процесі формування духовності особистості, що відбувається в Україні та у світі. Охарактеризовано теоретико-методологічні засади дослідження історичної пам'яті та необхідність перегляду метафізичних засад теорії відповідно до нових соціокультурних і дискурсивних контекстів сьогодення, а також запропоновано практичні рекомендації. Здійснено теоретичне узагальнення та нове розв'язання цієї проблеми, яке полягає в експлікації та концептуалізації інтерсуб'єктивного виміру історичної пам'яті як складової духовності особистості. Розкрито суть поняття історичної пам'яті та норм духовності. Досліджено проблеми взаємозв'язку та взаємодоповнення, а також сучасні форми репрезентації. На підставі аналізу можливих напрямків формування історичної пам'яті особистості з'ясовано зміст нових підходів до реалізації цих задумів. Розкрито суть понять "історична пам'ять", "історична свідомість", "духовність", "духовність особистості", "духовне виробництво", "творча діяльність", "особистість", "творча особистість", "сенс життя". Досліджено правові засади й інституційний механізм державного впливу на відродження історичної пам'яті як важливої складової духовності особистості, роль у цих процесах регіонів України. Визначено пріоритетні напрями вдосконалення державного регулювання процесом відродження історичної пам'яті та запропоновано шляхи його вдосконалення, сформульовано її сучасні параметри.

  Скачати повний текст

Концептуалізовано релігійну комунікацію у просторі європейської культури, в якому релігія (християнство), як і наука, ініціювала формотвірні комунікативні моделі. Висвітлено та проаналізовано основні підходи комунікативної філософії XX ст. Показано контемпоральність ідей комунікативної філософії з основними ідеями релігійної комунікації у змістовому, етичному та нормативному аспектах, на підставі цього розглянуто християнську релігію як джерело артикуляції базових цінностей. Доведено, що релігія є комунікативно-парадигмальною моделлю культури, а наука - парадигмально-комунікативною. Здійснено спробу специфікувати релігійну комунікацію шляхом виділення трьох гетеротромних вимірів: тринітарного, вертикального та горизонтального. Установлено, що в екуменічному русі мають місце дві магістральні комунікативні стратегії - модерністська - подібності та постмодерністська - розрізнення.

  Скачати повний текст

Виявлено зв'язок феномену сакрального з конфігураціями культури. Осмислення сакрального під таким кутом зору дозволяє розуміти його не лише як явище суто релігійне, а як сутність, яка опосередковує стан соціуму. Доведено, що сакральне дозволяє характеризувати стан духовного, перетворювальні процеси в культурі й є чинником активної інкультурації й індокринації культури. Механізмами активного впливу сакрального на конфігурацію культури є слово, образ, символ та міф. Показано, що сакральне, духовне та культурне буття пов'язані між собою та поєднуються в особливій площині розгортання цінностей та смислів сакрального - сакросі. У руслі проблеми сакрального та сакросу в культурі уточнено понятійний апарат, окреслено методологію дослідження сакрального в культурі та розглянуто риси конфігурації сучасної української культури. Доведено думку про необхідність активної інкультурації й індокринації вітчизняної культури сакральним.

  Скачати повний текст

Розглянуто феномен любові як універсальний тип соціальних відношень, виражений у дискурсивному акті. На підставі аналізу дискурсивних практик показано, що любов - явище, для якого характерні соціальні механізми, що мають універсальну антропологічну основу. Запропоновано нову онтологічну модель реальності, яка базується на любові, що об'єднує рівні соціокультурного буття. Доведено, що еволюція людини розумної та властивого їй прагнення до любові органічно взаємопов'язана з еволюцією живої природи. Перехід від неживої природи до духу - це сходження від несвідомої до свідомої духовності людини. Закладений від початку потенціал трансформується в людині від статевої любові до масштабів Всесвіту. Запропоновано структурну модель, що поєднує індивідуальний і соціальний аспекти стосунків любові між суб'єктами. Доведено евристичну та праксеологічну цінність висвітлених теоретичних конструкцій. Запропоновано актуалізувати християнський ідеал любові та створити нову соціо-гуманітарну парадигму - агапе-педагогіку.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено питанням генези та функціонування ментальності у феноменах духовного буття нації, зокрема, впливу ментальності на формування політичної культури нації. Розглянуто чинники, які призводять до виникнення певної ментальності - політичні, соціопсихічні, мовні, культурні. Політичну культуру подано як феномен духовного буття, що зумовлений типом пануючої ментальності у даному суспільстві. На підставі аналізу історичних і сучасних поглядів на цю проблему зроблено висновок про необхідність урахування ментальних традицій нації у розбудові демократичної політичної культури заради утвердження громадянського суспільства.

  Скачати повний текст

Досліджено анторопологічну природу та культурний статус містичного досвіду на основі аналізу духовної практики ісихазму як християнської містичної традиції. Розглянуто антропологічні особливості, структуру та еволюційний характер містичної практики ісихазму. Виявлено, що антропологічною основою ісихастського містичного досвіду є досягнення практикуючим суб'єктом внутрішньої гармонії як цілісності, іманентної трансцендентному. Встановлено, що містичний досвід є специфічною властивістю людини, яка виявляється лише в певному стані свідомості як дійсно цілісному чи високоморальному. Розглянуто зв'язок змісту містичного досвіду та його антропологічного значення з ціннісними орієнтирами особистості та життєвою метою як сенсом самого життя.

  Скачати повний текст

Проведено соціально-філософське дослідження музики як складової духовно-культурного ядра суспільства. Проаналізовано взаємодію об'єктивних і суб'єктивних факторів розвитку музичного мистецтва, роль і місце музики у системі суспільних відносин. Визначено науково-теоретичні основи соціально-фіолософського аналізу феномену мелосу. Висвітлено особливості процесів, шляхом яких мелос як музичний логос одухотворяє життя, активізує в ньому естетичний початок, збагачує повсякденне існування людини, сприяє створеню вищого рівня духовного життя людини та суспільства. Розглянуто музичний смис у аспекті взаємозв'язку традиції та постмодернізму. Проаналізовано суть і особливості музичної комунікативності у духовно-культурному просторі.

  Скачати повний текст

Визначено суть понять "ментальність", "музична ментальність", охарактеризовано структуру та зміст музичної ментальності. Відзначено, що її структура містить різні музичні та загальнокультурні пласти духовності певного народу, нації, соціальної групи, окремої особистості, однак універсальну значущість мають компоненти: музичні сприймання, мислення та стереотипи. Значну увагу приділено характеристиці музичної ментальності як об'єкту соціально-філософського дослідження. Розкрито різні погляди на її суть. Стверджено, що музична ментальність зумовлюється соціальними умовами життя суспільства та відображає зміни, які в них відбуваються, а також впливає на ці процеси з застосуванням художніх засобів та детермінується світоглядними та ідеологічними принципами, характерними для певного народу, нації, соціальної групи у відповідну історичну епоху. Зазначено, що музична ментальність формується та розвивається у процесі музично-історичної практики і є продуктом еволюції музичної діяльності, яка відбувається в межах естетичної свідомості. Стверджено, що однією з важливих особливостей музичної ментальності є її інтегруюча суть - здатність поєднувати найсуттєвіші риси культури певного народу, нації, соціальної групи у певний період їх розвитку.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано понятійно-смислове визначення мудрості як органічної єдності суб'єкт-об'єктних відносин у соціумі індивідуальної душі та в духовно-культурному соціумі народної душі, чим пояснюється природне тяжіння до мудреця. Розвинуто структурування специфічних характерологічних ознак українського народу (за атрибутами Е.Д. Сміта), які пов'язуються з духовними спрямуваннями, сформованими в межах міфопоетичної світоглядно-мотиваційної парадигми, що зумовлює пісенно-романтичну драматургію його історичної вдачі та долі. Поглиблено положення щодо несприйняття українською духовністю у своїх релігійно-філософських формулюваннях абстрактно-логічних схем мислення й апелювання до сердечної мудрості, до поєднання емпірико-сенсуалістичних концепцій пізнання та суспільно-практичної діяльності. Обгрунтовано ствердження українською народною мудрістю свого духовно-діяльного потенціалу на шляху від душевного соціуму окремого індивіда до суспільного соціуму, що породжує розвинене почуття індивідуальності, а також надмірну внутрішню самокритичність, оскільки суспільна злагода в такому разі виявляється бажаною, але малодосяжною метою. Визначено властиві українській народній свідомості потужні загальнолюдські та загальноцивізаційні духовні домінанти, зумовлені об'єктивністю їх формулювань, можливих завдяки інтровертній самокритичності народної вдачі, озвученій у значній кількості різножанрових мудрих максим, і фактичній відсутності почуття етнічної замкненості.

  Скачати повний текст

Досліджено релігію та культуру як надособисні явища. Запропоновано теоретичне вирішення проблем їх співвідношення та взаємодії. Конституйовано релігію як нову галузь релігієзнавчого знання. Зазначено, що у процесах етноінтеграції й етноідентифікації українців важливу роль може відіграти українізоване християнство, оскільки воно історично було взаємопо'язане з культурою й долею українства. Природно, що центр релігійних змін в Україні значною мірою зміщується в сферу, де релігія відіграє легітимізуючу роль у процесах національного будівництва й постає потужним чинником політичної, етнічної та культурної мобілізації. За цього важливо усвідомлювати, що християнство не може витупати єдиним фактором, здатним позитивно впливати на відродження української культури. Необхідно враховувати такі державотворчі складові, як історичні та культурні корені українців, геополітичну єдність, єдність мови, історичної долі, національного характеру та психології, що породили єдину, але різноманітну культуру.

  Скачати повний текст

Розглянуто теоретичні та практичні аспекти розвитку духовної культури вчителя в системі методичної роботи закладів освіти міста. Запропоновано розглядати духовність вчителя як професійну якість. З використанням культурологічного, особистісно-діяльнісного, акмеологічного, аксіологічного, синергічного підходів, а також положень андрагогіки, що є наукою про освіту дорослих, розроблено та експериментально перевірено модель системи діяльності методичної служби міста стосовно розвитку духовної культури вчителя. Визначено умови діяльності методичних служб закладів освіти щодо освіти дорослих в аспекті формування та розвитку духовного світу особистості.

  Скачати повний текст

Симфонізм розглянуто як Логос культури, генеза якого зумовлена потребами соціокультурного буття та відповідає розвитку духовності. Зазначено, що розгортання симфонізму від почуттєвого сприйняття дійсності, крізь систему образів, до її усвідомлення на ейдичному рівні свідчить про його тісний зв'язок з метамовою мистецтва, що зростає з синкетичної єдності всіх видів мистецтв, позначеної у соціокультурному просторі своєрідними жанровими утвореннями (від ритуалів, сакральних дійств до опери, балету, кінороману), завдяки чому формуються нові уявлення щодо художньо-естетичного освоєння дійсності. Зазначено, що симфонізм прокладає шлях між усталеним і новим у мистецтві, здатний споріднитися з міфологічним і релігійним світосприйняттям, та набуває можливості відтворення духовної драми, що відбиває драму самої історії, а також, що він взаємодіє з кожним відомим стильовим утворенням. Опиняючись між стильовими парадигмами - модернізмом і постмодернізмом, симфонізм доводить свою життєздатність, оскільки вже у своїй генезі має властивість протистояння деструкції.

  Скачати повний текст

Предметом дослідження є гуманістична сутність сучасної комунікативної культури спілкування, її морально-етичне ядро, а також інтегративна власність (солідарність, злагода, консенсус). На підставі узагальнюючого аналізу класичних і новітніх соціально-філософських праць з даної проблематики розкрито зміст поняття "комунікативна культура", що розуміється як специфічний прояв суспільної культури, з якою вона пов'язана генетично, змістовно, ієрархічно. Встановлено, що комунікативна культура характеризується "людським виміром" соціальних, у тому числі й міжсуб'єктивних відносин, переслідує мету взаємозбагачення індивідів засобами інформаційного обміну, взаємотрансляції знань, розповсюдження позитивного значимого "діалогічного" життєвого досвіду спільного існування. Доведено, що результативне дослідження феномена комунікативної культури можливо здійснити лише на грунті "синтетичного", системного підходу. З'ясовано, що формування комунікативної культури у сучасному соціальному просторі, в якому діють тенденції відчуження особистості, носить суперечливий характер. Встановлено, що комунікативна філософія, зокрема, комунікативна етика, є органічною ланкою концепції "модернізації" суспільства, складовою стратегії стабільного розвитку та прагнень різних соціальних груп, а також попередження загрозливих конфліктів дезінтеграції, що є надзвичайно актуальним для українського суспільства.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему таємнознавства у полі культури, актуалізовану сучасними соціокультурними трансформаціями та необхідністю відмовитись від традиційних способів його інтерпретації, а також розглянуто метафізичні основи теорії з урахуванням специфіки та перспектив сучасного філософського дискурсу. На підставі системного, міждисциплінарного, компаративного аналізу теоретично узагальнено та запропоновано нове вирішення цієї проблеми, зміст якого полягає в експлікації та концептуалізації таємнознавства на постнекласичних засадах. Досліжено генезу таємнознавства у полі культури, розкрито його сутнісні характеристики, антропологічні, соціальні, культурні корені та функції, взаємозв'язки з іншими формами духовної культури. Розкрито внутрішні механізми продукування таємнознавства, закони, принципи, постулати, на яких воно базується. Результати дослідження сприяють легітимації таємнознавства як предмета філософського дослідження та відкривають перспективи для його подальшої теоретичної рефлексії - філософсько-культурологічної та міждисциплінарної.

  Скачати повний текст

Проведено філософське дослідження храму як соціокультурного феномену, що дозволило описати його структуру і складові елементи в їх взаємодії, виділити функціональний аспект, показати традиційні і нетрадиційні історико-культурні, релігійно-філософські концепції, а також поставити нові завдання перед гуманітарною наукою. При зіставленні поглядів на храм різноманітних наук і світоглядних шкіл православний храмовий феномен розглянуто як цілісну багатовимірну соціокультурну систему, текст культури. Відмічено: аналіз подібних текстів з боку внутрішньої будівлі стосовно зовнішньої, позатекстової реальності з погляду прочитання деяких значень і наступного розшифрування може стати одним з шляхів вивчення вітчизняної філософської парадигми в цілому і, зокрема, національної ментальності.

  Скачати повний текст

Проаналізовано сутнісні характеристики людини, зокрема, "чуттєвість", "чуттєва культура", "духовний світ особистості". Розкрито зміст чуттєвої культури студентської молоді та значення її формування для духовного розвитку молодого покоління за умов динамічних перетворень в сучасному українському суспільстві. Визначено фактори впливу на формування та збагачення чуттєвої культури студентської молоді та обгрунтовано значення у даному процесі художнього виховання. Описано процес розвитку емоційної сфери студентів, проаналізовано чинники підвищення ефективності їх художнього виховання у ВНЗ. Розглянуто питання розробки цілісної системи даного виду виховання молоді для запобігання духовного занепаду суспільства.

  Скачати повний текст