Науковий внесок Ж.-Ж. Руссо у галузі соціології громадської думки не обмежується лише терміном "громадська думка". Змістовний аналіз праць Ж.-Ж. Руссо відкриває інші, малодосліджені аспекти соціології громадської думки, зокрема принципи формування та функціонування загальної волі. З'ясовано розуміння цих принципів у Ж.-Ж. Руссо, а також взаємозалежність суспільних об'єктів у даних процесах, що може допомогти у концептуалізації соціологічних досліджень громадської думки; навести додаткові аргументи на користь досліджень саме соціологічних, а не полінгових; уможливити нові дослідження природи громадської думки та принципів її існування.

Досліджено взаємозв'язок соціально-стратифікаційної позиції та психологічних характеристик людини (в даному випадку самостійності орієнтації) в Україні на початку радикальних змін. Проаналізовано показник залежності індексу позиції в соціальній стратифікації в 1996 р. від індексу самостійності орієнтації в 1992 р.; іншими словами, чи залежала (і якщо так, то наскільки) позиція в соціальній структурі в 1996 р. від самостійності орієнтації людини трьома роками раніше.

На противагу частим ототожненням ідеології з догматизмом, що протистоїть прагматичному стратегічному підходу, стверджено, що різний зміст ідеологічних вірувань веде до різних результатів їх практичного втілення. Побудовано теоретичну схему впливу ідеології на стратегічну діяльність шляхом механізму артикуляції ідентичності та збереження її автентичності. На прикладі київських ліворадикальних груп продемонстровано, як цілераціональна стратегія сприяла кращим результатам мобілізації ресурсів троцькістської групи у порівнянні з анархістською групою, що орієнтувалася на цінніснораціональне вирішення дилеми мети та засобів.

Розглянуто структурний та світоглядний зв'язок між підприємницькою індустріалізацією та демократизаційними перетвореннями у США наприкінці ХIХ - на початку ХХ ст. У межах цього аналізу досліджено соціальні рухи, які виникли в тісному зв'язку з індустріалізацією, початково не мали на меті політичних перетворень, але зрештою призвели до демократичних реформ.

Зроблено стислий огляд накопиченого теоретичного матеріалу щодо відмінностей між етнічним та національним, а також, виходячи з теоретичного огляду зазначених відмінностей, в поєднанні з теоретичним матеріалом стосовно групової ідентичності наведено спробу розмежування понять дещо вищого рівня складності - двох ідентичностей: етнічної та національної. Окрім того, розглянуто поняття "національність" у традиційному та новітньому трактуванні й "групова ідентичність" з її основними параметрами в контексті "етнічної ідентичності".

Розглянуто перевірку валідності шкали Богардуса, адаптованої для України, шляхом порівняння результатів досліджень двох незалежних дослідницьких груп (Київського міжнародного інституту соціології та Інституту соціології НАН України), що проводилися впродовж кількох років.

На підставі аналізу текстів з Майдану подано соціодемографічні характеристики учасників "помаранчевої революції" та показано їх ставлення до політичних подій в країні. Продемонстровано, що на Майдані були присутні представники різних регіонів України, різних вікових, професійних, гендерних, субкультурних груп, що прийшли висловити свою активну позицію, підтримати Віктора Ющенка, показати небайдужість до ситуації в державі та прагнення до змін.

Зроблено огляд дослідження стосовно проявів гендерної нерівності в інтернет-сегменті українського ринку праці, проведеного на матеріалі вакансій та резюме одного з сайтів працевлаштування. Гендерну нерівність розглянуто у двох вимірах: об'єктивному, тобто як даність, об'єктивна реальність, властива ринку праці, яка зрефлексована у вакансіях роботодавців, та суб'єктивному - як суб'єктивна реальність, відтворена у поведінці представників різних гендерів на ринку праці, відображена у резюме пошукачів роботи.

Надано аналіз політичної регіоналізації України під час останнього туру президентських виборів 2004 р., а також відмінності в електоральних уподобаннях виборців різних регіонів за категоріями: стать, вік та рівень освіти. Аналіз грунтується на даних екзит-полу, здійсненого під час виборів спільно з Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС) та соціологічною службою Центру ім. Разумкова. Розподіл голосів, поданих під час переголосування другого туру президентських виборів за В. Ющенка і В. Януковича, показав, що результат тою чи іншою мірою залежав від статі виборців, їх віку, рівня освіти та регіону проживання. Проте рівень залежності розподілу голосів від різних соціально-демографічних характеристик не є однаковим. Результати голосування найменше були пов'язані з рівнем освіти громадян, дещо більше - з їх статтю та віком. Значно більше вибір між двома кандидатами був пов'язаний з регіоном проживання виборців.

Розглянуто результати моніторингу етнічних упереджень населення України, аналізу досліджень, які проводяться Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС) щороку, починаючи з 1994. Проаналізовано дані 13-ти досліджень, що є репрезентативними для населення України. Кожне дослідження включає від 1 500 до 2 000 респондентів (загалом близько 22 000 респондентів). У результаті аналізу з'ясовано, що президентська кампанія 2004 р. в Україні погіршила міжетнічні стосунки взагалі, а між росіянами та українцями зокрема.

На прикладі сексуальних домагань показано відсутність зв'язку між результатами соціологічних досліджень і законодавством щодо регулювання гендерних відносин в Україні. Критично проаналізовано поняття "сексуальні домагання"; як альтернативу запропоновано використовувати більш широке визначення "гендерні домагання". Проаналізовано приклади досліджень дискримінації за ознакою статі на ринку праці в Україні та поширеність сексуальних домагань на робочому місці; наголошено на незбігу результатів різних досліджень. Розглянуто необхідність налагодження зв'язку між процесами регулювання та дослідження гендерних відносин в Україні задля подолання гендерної дискримінації на ринку праці.

Запропоновано аналіз гендерних аспектів відносин, враховуючи розподіл власності, праці, влади та сфер відповідальності, серед представників спільноти споживачів ін'єкційних наркотиків. Об'єктами власності розглянуто сексуальність, господарську власність, результати праці та наркотичну речовину. Через гендерний розподіл праці, прав власності та сфер відповідальності виражено фактичний баланс влади серед наркозалежних жінок і чоловіків, а також продемонстровано соціальні проблеми, які заважають наркозалежним жінкам вести більш безпечний спосіб життя та звертатися по допомогу до соціальних служб.

Зазначено, що для пояснення суспільних процесів та явищ, подальшого осмислення проблем розвитку історії та індивідуального життя, конструювання соціальної дійсності важливе теоретико-методологічне значення має уявлення про характерні для певної соціально-економічної системи особливості, пов'язані із соціокультурними умовами формування індивідів і своєрідністю способу їх життя. Об'єктом соціологічних досліджень у даному напрямку є спільні типові соціальні характеристики, які дослідники визначають як "соціальний характер". У ході дослідження проаналізовано дефініції соціального характеру в працях зарубіжних та українських науковців; розкрито й уточнено категорії "соціальний характер"; визначено його сенс та пізнавальні можливості у розробці актуальних за умов сьогодення досліджень соціокультурного спрямування.

Розглянуто можливості застосування якісних методів у дослідженнях процесів інституційної трансформації як стратегії міждисциплінарної взаємодії соціології та політології. Зокрема, на засадах постпозитивістського аналізу політики запропоновано використання методів інтегративної, наративної та комбінативної етнографії, дослідження політичних ритуалів, біографічні та інтерпретативні методи для дослідження взаємодії політичних акторів у межах відповідних інституцій.

Досліджено особливості виміру та подолання бідності як соціально-економічного явища за умов зародження демократичного суспільства. Наведено національні та міжнародні лінії її оцінки в Україні. Обгрунтовано необхідність здійснення державою комплексу соціально-економічних заходів, спрямованих на формування середнього класу як основного та потужного механізму вирівнювання доходної диференціації населення та забезпечення соціальної стабільності.

Зазначено, що стратифікованість суспільства, нерівність різних соціальних груп у відносинах і впливу зумовлює постійний розвиток напряму досліджень, пов'язаного із такою соціальною категорією як еліта. Розглянуто поняття "зв'язки"; проаналізовано їх значення для елітних груп. Використано аналіз соціальних мереж для дослідження взаємодії представників політики та бізнесу, зіставлення різних типів зв'язків між представниками української політичної еліти та виявлення утворених "вузлових" осіб чи груп. Надано огляд результатів досліджень еліти, концепту соціального капіталу та його ролі для акторів соціальних мереж, а також приклади застосування мережевого підходу до керівників бізнесу.

Розглянуто феномен понаднормованої праці як різновиду дозвілля, за яким можна розрізняти смаки та стилі життя населення. Аналіз грунтується на репрезентативних даних дослідження міського населення України. Результати спростовують ідею того, що факт понаднормованої праці має бути залучений до набору показників для стратифікації суспільства за стилями життя.

Викладено результати дослідження проблеми операціоналізації концепту соціальної адаптованості особистості та пошуку варіанта ключового індикатора рівня цієї адаптованості. Розглянуто основні аспекти розробки відповідної інтегральної оцінки соціальної адаптованості особистості.

Проаналізовано контент-аналіз як кількісно-якісний метод соціологічного дослідження. Розглянуто найбільш поширені техніки, логіку їх аналізу, сфери застосування та можливості.

Зазначено, що макросоціологічиий аналіз сучасної світової сукупності суспільств в основному здійснюється з одночасним застосуванням тільки однієї з двох теоретичних моделей цієї сукупності: або світ-системи, або світової сукупності суспільств. Досліджено загальні та специфічні властивості сучасної світової сукупності суспільств, її основні елементи, підсистеми та структури в їх відображенні у цих двох теоретичних моделях. Зроблено висновок, що світ-система та світова система суспільств є достатньо відмінними, але взаємодоповнювальними моделями, і, враховуючи більший теоретичний потенціал світової системи суспільств як моделі, запропоновано використовувати цю модель як базову для дослідження сучасної світової сукупності суспільств, а результати світ-системних досліджень інтегрувати до неї як суттєві доповнення.