Розкрито суть адміністративного ресурсу. Проаналізовано рівень використання адміністративного ресурсу під час проведення виборчих кампаній в Україні.

Розглянуто окремі аспекти теорії демократії стосовно політичних виборів як одного з головних чинників практичного забезпечення влади народу. Обгрунтовано висновок про те, що адміністративний ресурс є логічним наслідком функціонування державної бюрократії, яка природно намагається посилити свої політичні позиції за рахунок маніпуляції громадською думкою.

Проаналізовано рівень висвітлення персонального фактора політичної влади у вивченні основних тем курсу "Політологія" для вищої школи. Надано методичні рекомендації щодо характеру та способів розкриття ролі персони в темах аналізу політики та влади для студентів загальних і профільних спеціальностей.

Зазначено, що конфлікт і компроміс, консенсус і толерантність - неодмінні супутники людського буття. Взаємодіючи та змінюючи один одного, вони забезпечують не тільки сталий розвиток суспільства, але й гармонізують відносини в спільнотах. Принцип толерантності допомагає різним групам і спільнотам не тільки співіснувати, але й захищає державно-політичний устрій держави.

Проаналізовано роль і місце епохи Відродження у формуванні європейського бачення свободи особи, її меж, співвідношення свободи індивіда й обмежувальної ролі суспільних інститутів, а також духовно-інтелектуальну напругу тогочасного суспільства, яка зродила геніїв Відродження і вже достатньо утвердила право особи на самовираження, зумовлене відповідальністю, яку неможливо перекласти на іншого. Зроблено наголос на усвідомлення вже тогочасними мислителями складності та суперечливості наслідків свободи особи за одночасного утвердження ідеї, що іншого шляху для людини немає.

Досліджено тему застосування гендерного підходу у навчальних курсах соціально-гуманітарного циклу, акцентовано увагу на необхідності висвітлення феміністичної ідеології та гендерної теорії в навчальних курсах. Особливу увагу приділено гендерній політиці як одному із критеріїв виміру демократизації суспільства.

Висвітлено етнонаціональні процеси становлення українського народу та його геополітичний внесок до світової політики найбільш впливових і могутніх країн. Аналіз фактів, подій надано не в класичному історичному аспекті, а з точки зору політології та філософії. Зовсім в іншому плані розглянуто походження термінів "Русь", "русини".

Досліджено термін "глобалізація" та її вплив на світовий порядок і Балканську кризу зокрема. Пояснено, як процеси глобалізації впливають на зростання націоналізму та сепаратизму, і, отже, на поширення локальних конфліктів в світі та Балканському регіоні зокрема. Наголошено на значенні наддержав у загостренні та врегулюванні конфліктів (на прикладі Балканської кризи) у світі, що глобалізується.

Досліджено особливості політики в Україні стосовно національних меншин. На підставі порівняльного аналізу державної політики країн Європейського Союзу і України зроблено спробу показати рівень відповідності українського законодавства щодо національних меншин кращим європейським зразкам. Висвітлено ставлення національних меншин до національної більшості та самої Української держави.

Проаналізовано державну етнополітику, зокрема щодо громадських організацій національних меншин початку 90-х - середини 2000 рр. та її вплив на процес набуття національними меншинами рис суб'єктів політики суб'єктності національних меншин України, визначено характерні ознаки цього процесу в останні 1,5 роки.

Зазначено, що мовна політика в державотворчих процесах України є важливим чинником стабілізації та розвитку суспільства, а визначальна роль належить політичній еліті.

Розглянуто різноманітні підходи до розуміння проблем маніпулювання та політичного маніпулювання, інформаційної безпеки; показано шляхи захисту від маніпуляційних технік; зроблено акцент на проблемі обмеження маніпулювання в сучасних політичних процесах. Систематизуючи підходи дослідників, стверджено, що основним обмеженням маніпулюванню може бути власний досвід людини, набутий у процесі взаємодії з іншими людьми, особливості політичної культури населення та процес політичної соціалізації.

Розглянуто взаємозв'язок між політичною та духовною сферами життєдіяльності людини у світлі персоналістичного світогляду мислителя.

Висвітлено офіційну позицію та погляди окремих діячів Організації Українських Націоналістів (ОУН) на питання форм і принципів формування державної влади та взаємодії останньої з громадянами. Простежено дві концепції політичного режиму ОУН: починаючи від теорії "націократії", розробленої в 1930-х роках, і завершуючи переходом на демократичні засади формування представницьких органів і декларації безперешкодного функціонування елементів громадянського суспільства.

Розглянуто основні концептуальні підходи та моделі електоральної поведінки. Особливу увагу звернено на "класичні" моделі електоральної поведінки, а саме: соціологічну, соціально-психологічну, раціонально-інструментальну. Показано шляхи подолання недоліків "класичних" моделей.

Пояснено поняття та структуру етнополітичного конфлікту та етнополітичної мобілізації. Зазначено, що політизація етнічних спільнот сприяє зростанню міжетнічного протистояння, яке може перейти у форму відкритого етнополітичного конфлікту. На зазначеній науково-методологічній базі зроблено спробу аналізу міжнаціональних відносин у Західній Україні в 1939 - 1945 рр.

Проаналізовано етнополітичні конфлікти, які в 1926 - 1939 рр. відбулися на західноукраїнських землях у складі Польщі. Протиріччя між "своїми" і "чужими" досліджено в контексті конфліктів інтересів та адаптації. Серед них - українсько-польська боротьба за збереження/поновлення суверенітету над територією, різні позиції етнічних спільнот у децентралізації управління державою, нерівність можливостей/участі етнічних меншин і титульного етносу в керівництві нею. Запропоновано трактувати протиріччя, що зародилися на грунті неприйняття політичних символів "чужих", елементом семіотичного конфлікту, вважати його особливим типом. Окрім суперечностей, які виникали під час безпосередньої взаємодії груп, досліджено вплив на формування їх стосунків зовнішньополітичних факторів.

Проаналізовано досвід проведення авторського спецсемінару "Політичні режими сучасності та перехід до демократії".

Досліджено імідж Армії як політико-психологічної категорії в системі комунікацій Збройних сил України; проаналізовано його сутність, психологічну природу. Висвітлено основні функції, осмислено специфіку впливу на масову свідомість.

Проаналізовано інститут прем'єр-міністра у країнах Західної Європи. Окреслено його особливості у різних країнах. Розглянуто типологію інститутів глави уряду на підставі визначення сили впливу. Зазначено, що сьогодні простежується поступове зростання ролі та значення інституту прем'єр-міністра у європейських країнах, де традиційно ця посада була слабкою, і вирівнювання їх характеристик в загальній сукупності європейських країн.