Наведено результати польових, вегетаційних і лабораторних досліджень поглинання та засвоєння азоту зерновими й овочевими рослинами в процесі адаптації до умов живлення. Показано специфічність реакції рослин під час дії дефіциту та надлишку основних елементів живлення. Проаналізовано процес надходження азоту до клітинних компартментів та його кругообіг у системі середовище - рослина, а також ефективність використання азоту. Висвітлено питання впливу малодослідженого мікроелемента літію на азотний обмін рослин.

Подано аналітичний огляд літератури останніх двох десятиріч стосовно алелопатії рослин в аспекті проблем агрофітоценології. Показана актуальність подальших досліджень культурних рослин з урахуванням їх алелопатичних властивостей і взаємовідносин з агрономічно цінними групами мікроорганізмів у зв'язку з удосконаленням технологій їх вирощування.

На підставі власних і літературних даних розглядаються фізіологічні механізми дії ретардантів на процеси фотосинтезу, морфогенезу та росту рослин як донорно-акцепторної системи (системи "source - sink"). Під впливом ретардантів відбувається зменшення площі листків при збільшенні їх питомої маси та підвищення в рослинах вмісту як неструктурних, так і структурних вуглеводів у вигляді полісахаридів, які виконують буферну роль між процесами фотосинтезу і росту. Спостерігаються також зміни в структурі хлоропластів, однак дані про дію ретардантів на інтенсивність фотосинтезу суперечливі. Показано, що дія ретардантів на морфогенез реалізується переважно через інгібування синтезу гіберелінів та підсилення синтезу абсцизової кислоти в рослинах.

Отражены результаты исследований по основным направлениям современной агроэкологии. Особое внимание уделено адаптивному потенциалу агроценоза зерновых культур, а также различным его стратегиям управления (вредители, болезни и сорная растительность). Рассматриваются приемы повышения экологической надежности орошаемого земледелия, специфические законы ландшафтного растениеводства, экологические особенности рекультивированных земель Степной зоны Украины и др.

Наведено результати досліджень впливу доз і способів внесення рідких мінеральних і комплексних добрив під сільськогосподарські культури удобрювачами-підживлювачами УП-2,1 та УП-4,2, розроблених у Полтавському державному сільськогосподарському інституті. Встановлено, що найефективнішим способом їх внесення є підгрунтовий локально-стрічковий. Використання удобрювачів-підживлювачів УП-2,1 та УП-4,2 за умов виробництва довело їх високу ефективність.

Узагальнено літературні і власні експериментальні дані стосовно проблеми проліферації та розтягнення рослинних клітин за умов водного стресу на різних системних рівнях. Визначено роль систем репопуляційного відновлення і розкрито особливості субклітинних механізмів осмотичної регуляції в підтриманні водного гомеостазу меристематичних тканин при дефіциті води.

Розглянуто предмет і задачі біотехнології, її складові частини. Показано значення генетичної інженерії при створенні нових рослин. Наведено методику культивування окремих ізольованих клітин, протопластів, пиляків, пилку та ін. Представлена характеристика клітинних популяцій in vitro, описується клітинна селекція і мутагенез, культура клітинних суспензій, а також висвітлюються методи in vitro для оздоровлення і розмноження рослин.

Обговорюються літературні дані та результати досліджень автора стосовно властивостей синьо-зеленої та червоної люмінесценції листків з точки зору використання її параметрів для діагностики стресового стану рослин.

Узагальнено і систематизовано атестовані і тимчасово допущені лабораторні методи дослідження грунтів і рослин, що найбільшою мірою відповідають сучасному рівню грунтово-агрохімічних досліджень. Включено прописи методів аналізу, які мають широке застосування у науковій, виробничій сферах та учбовому процесі, серед яких - метод визначення вмісту загального азоту і фосфору в грунтах, ступеня рухомості фосфору, обмінних катіонів у грунті, атомно-абсорбційні методи визначення важких металів у біологічних об'єктах, визначення в рослинному матеріалі плівчастості, зольності, олійності, цукру, кількості та якості клейковини у пшениці тощо.

Розроблені методи визначення вмісту вільних аденозинфосфатів, фітогормонів і вітаміну E в рослинних тканинах. Удосконалені методи вимірювання інтенсивності обміну і транспорту води, міченої дейтерієм і тритієм, біоелектричного і водного потенціалів, водного дефіциту та інших параметрів, які формують системи стійкості рослин до водного і високотемпературного стресів. Описано застосування теорії розпізнавання образів для математичної обробки спектрів відбиття і оцінки фітогормонального балансу листків рослин. Викладено нові способи оцінки посухо- та жаростійкості рослин.

Індекс рубрикатора НБУВ: П128в641

Шифр НБУВ: Ж60277 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено сучасні положення, методи та наукова ідеологія біотехнології рослин. Наведено основні етапи історії дисципліни, особливості біотехнологічної лабораторії, відомості про поживні середовища та методи стерилізації рослинного матеріалу. Особливий акцент зроблено на питаннях мікроклонального розмноження, дії фітогормонів, одержанні безвірусного матеріалу, природи сомаклональної мінливості, культурі протопластів, генетичній трансформації рослин.

Проаналізовано відомості про поглинання рослинами окисненої та відновленої форм азоту, їх вплив на фотосинтез, вміст фітогормонів та стійкість до несприятливих температур.

У роботі роз'яснено, яким чином пестициди потрапляють до колодязів з питною водою, які захворювання вони можуть викликати, а також надано поради щодо перевірки водних джерел і заходів, яких треба вжити при виявленні забруднення.

Наведено класифікацію поверхнево-активних речовин, їх хімічну структуру та фізико-хімічні властивості. Проаналізовано еколого-гігієнічне значення даних речовин у разі застосування інтенсивних технологій в агропромисловому комплексі. Детально охарактеризовано вплив зазначених речовин на організм людини.

Вивчено вплив циклогексиміду (ЦГ) на рівень виживання інтактних проростків пшениці та ізольованих сім'ядолей огірка після жорсткого високотемпературного стресу. ЦГ у концентраціях 5-10 мг/л збільшував кількість проростків пшениці, що вижили, але гальмував процес теплового загартування проростків. У дослідах з ізольованими сім'ядолями огірків ЦГ у концентрації 1 мг/л також чинив захисний ефект. Передінкубація сім'ядолей на розчині KCl (20-50 ммоль/л) призводила до посилення теплового пошкодження, яке ЦГ частково знімав.

Проанализированы физико-химические свойства и особенности биологической активности пиридина и его производных (динамические и полупроводниковые свойства, особенности электронного строения, протоноакцепторная способность). Представлены результаты экспериментальных и теоретических поисков регуляторов роста растений (РРР) в ряду N-окисленных пиридиновых соединений, а также большой фактический материал, характеризующий избирательность действия РРР на растительные и животные организмы. Рассмотрено влияние на активность N-окисленных пиридиновых оснований различных внешних факторов, комплексообразования с протонодонорами и кислотами Льюиса. Описаны результаты многочисленных испытаний соединений на разных сельскохозяйственных культурах в лабораторных и полевых условиях. Особое внимание уделено вопросам токсического действия N-окисленных производных пиридина на организмы животных и растений.

Узагальнено літературні дані та результати власних досліджень щодо вивчення метаболічної природи озимості, які показали, що ярі та озимі яровизовані рослини відрізняються від озимих неяровизованих весняної сівби більшою інтенсивністю нагромадження, перетворення та переміщення продуктів асиміляції, нагромадження фітогормонів і підвищеною активністю ферментів. Це обумовлює підсилення постачання їх точок росту асимілятами, і отже, прискорення формування генеративних органів.

Показано можливість модифікації нагромадження радіонуклідів факторами різної природи, що змінюють іонообмінну ємність рослинних тканин. Обговорюється використання цього явища у сільськогосподарській практиці через необхідність зниження нагромадження радіонуклідів та одержання чистих врожаїв, а також у разі вирішення протилежного завдання - максимального підвищення виносу забруднення рослинами у процессі фітоочищення грунтів.

Наведено сучасні відомості про агроекологічні аспекти мінерального живлення рослин. Розглянуті особливості живлення рослин азотом, фосфором і калієм та екологічне значення азотно-фосфорно-калійних добрив. Висвітлено вплив макро- (кальцію, магнію, сірки, заліза) та мікроелементів, а також важких металів, інших токсичних елементів та радіонуклідів на мінеральне живлення рослин.