В опытах на белых беспородных мышах на модели сепсиса протейной этиологии изучена протективная активность антипротейных препаратов крови человека. Установлено, что антипротейные плазма и иммуноглобулин с титром антител 1:80 обладают выраженными лечебными свойствами. Полученные результаты служат основанием для проведения клинических исследований с использованием антипротейных препаратов крови в комплексном лечении больных с заболеваниями протейной этиологии.

Висвітлено географічне розповсюдження, етіологію, епідеміологію, патогенез, клініку, діагностику, лікування і профілактику інфекційних хвороб тропічних країн. Розглянуто особливості протозойних інфекцій, інфекцій зовнішніх покровів, грибкових захворювань, гельмінтозів. Описано хвороби з недостатньо вивченою епідеміологією, зокрема, пропасниці Еболу і хвороби легіонерів. Подано поглиблену характеристику вірусної інфекційної хвороби - жовтої пропасниці.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р514.85-3

Рубрики:

Сепсис

Шифр НБУВ: Ж16691 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р456.10 + Р514.85-52

Рубрики:

Інфекція ран. Сепсис ран

Сепсис

Шифр НБУВ: ВА666636 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Рассмотрены вопросы определения, эпидемиологии, патофизиологии, ранней диагностики сепсиса; основные направления патогенетической интенсивной терапии.

Досліджено показники цитокінового статусу за експериментального стрептококового сепсису й терапії комбінацією антибактеріальних препаратів (гатифлоксацину, цефіпиму), вітамінів (В6, В12, С) та цитокіну (ронколейкіну). Спостережено за стрептококового сепсису активацію цитокінового каскаду. Запропоновано й патогенетично обгрунтовано комбіновану терапію з застосуванням антибактеріальних препаратів, вітамінів й інтерлейкіну-2. Використання цієї схеми призводить до усунення дисбалансу цитокінової регуляції імунної відповіді. Одержані результати дозволяють визначити роль параметрів цітокінового балансу для підвищення ефективності терапії та обгрунтувати необхідність імунокорекції за допомогою вітаміно- та цитокінотерапії.

Исследованы показатели цитокинового статуса при экспериментальном стрептококковом сепсисе и терапии комбинацией антибактериальных препаратов (гатифлоксацина, цефепима), витаминов (В6, В12, С) и цитокина (ронколейкина). Показано, что при стрептококковом сепсисе происходит активация цитокинового каскада. Предложена и патогенетически обоснована комбинированная терапия с применением антибактериальных препаратов, витаминов и интерлейкина-2. Использование этой схемы приводит к устранению дисбаланса цитокиновой регуляции иммунного ответа. Полученные результаты позволяют определить роль параметров цитокинового баланса для повышения эффективности терапии и обосновать необходимость иммунокоррекции с помощью витамино- и цитокинотерапии.

Визначено показники клітинного та гуморального імунітету за експериментальної генералізованої ентерококової інфекції під час терапії комбінацією антибактеріальних препаратів (амоксиклавом, цефепімом) з імуномодуляторами (тималіном, поліоксидонієм). Показано, що у разі генералізованої ентерококової інфекції має місце пригнічення клітинної ланки імунітету й активація гуморального імунітету. Доведено, що за використання комбінованої терапії антибактеріальними та імунокоригувальними препаратами має місце нормалізація показників імунного статусу, тобто дана терапія є патогенетично обгрунтованою. Одержані результати дозволяють рекомендувати для підвищення ефективності лікування генералізованої ентерококової інфекції використовувати комбіновану (антибактеріальну й імуномоделюючу) терапію.

Определены показатели клеточного и гуморального иммунитета при экспериментальной генерализованной энтерококковой инфекции при терапии комбинацией антибактериальных препаратов (амоксиклавом, цефепимом) с иммуномодуляторами (тималином, полиоксидонием). Показано, что при генерализованной энтерококковой инфекции имеет место угнетение клеточного звена и активация гуморального звена иммунитета. Доказано, что при использовании комбинированной терапии антибактериальными и иммунокорригирующими препаратами наступает нормализация показателей иммунного статуса, то есть данная терапия является патогенетически обоснованной. Полученные результаты позволяют рекомендовать для повышения эффективности лечения генерализованной энтерококковой инфекции использовать комбинированную (антибактериальную и иммуномодулирующую) терапию.

Розкрито гігієнічні аспекти водопостачання за умов тропічного клімату (ТК). Описано аліментарно-обумовлені захворювання, теплові ураження за умов ТК. Наведено методи профілактики отруєнь отрутами рослин і тварин у країнах тропічного поясу.

Раскрыты гигиенические аспекты водоснабжения в условиях тропического климата (ТК). Описаны алиментарно-обусловленные заболевания, тепловые поражения в условиях тропического климата. Приведены методы профилактики отравления ядами растений и животных в странах тропического пояса.

Изложены современные представления о патогенезе сепсиса. Показана роль иммунного статуса в развитии инфекционного процесса. Освещены особенности клинического проявления сепсиса и определены патофизиологические параметры поражения органов и систем. Описаны клинико-патогенетические формы сепсиса, в частности, в зависимости от происхождения. Внимание уделено септическому (инфекционно-токсическому) шоку, синдрому системной полиорганной недостаточности и его клиническому проявлению, а также методам инотробной, вазопрессорной, детоксикационной и инфузионной терапии. Предложены современные диагностические концепции сепсиса. Раскрыта роль иммунологического мониторинга в диагностике и контроле лечения данного заболевания. Приведена классификация современных антибактериальных препаратов.

Рассмотрены вопросы иммунологии травмы и сепсиса, проанализированы влияние данных состояний на воспаление и иммунный ответ, связи травмы с развитием осложнений и симптомов сепсиса с медиаторами воспаления. Описаны клетки и медиаторы воспаления, определен первичный очаг инфекции, в частности, динамика миграции лейкоцитов в гнойный очаг и ожоговую рану, приведена характеристика первичного очага как основного источника медиаторов воспаления и генерализации процесса. Освещен генерализованный воспалительный процесс в период сепсиса и инфекции, раскрыты цитокин-опосредованные феномены сепсиса. Определена диагностическая ценность разных факторов воспаления, приведены биомаркеры сепсиса, а также методы его иммунокоррекции и гнойной инфекции, охарактеризовано их влияние на иммунологические показатели.

Освещена проблема сепсиса, раскрыты аспекты его этиологии и патогенеза. Показано значение дисфункции иммунной системы в генезе его наиболее тяжелых клинических форм. Описаны закономерности развития полиорганной недостаточности при тяжелом сепсисе и септическом шоке, а также современные стандарты диагностики и комплексной этиопатогенетической терапии. Проанализированы возможности использования иммунологических методов диагностики. Патогенетически обосновано применение иммуноактивных лекарственных препаратов в комплексном лечении больных с тяжелым сепсисом и септическим шоком и с целью неспецифической профилактики сепсиса. Обобщен опыт клинического использования цитокинотерапии дрожжевым рекомбинантным IL-2 человека - препаратом "Ронколейкин" - у хирургических больных с инфекционными осложнениями, а также у раненых и пострадавших от травм.

Изложены современные данные об этиологии, эпидемиологии, патогенезе, клинике, диагностике, лечении и профилактике системного клещевого боррелиоза. Раскрыты проблемы его диагностирования, описаны возможности дифференциальной диагностики. Приведены рекомендации по диспансерному наблюдению людей, переболевших Лайм-боррелиозом.

Викладено питання лікування хвороби Рейтера. Показано значення тетрациклінів в її етіотропному лікуванні. Наведено результати комплексного лікування 27-ми хворих хворобою Рейтера із застосуванням доксицикліну моногідрату (юнідокс солютаб). Юнідокс солютаб призначали протягом 20-ти днів по 100 мг усередину двічі на день (у разі маси тіла до 60 кг) або тричі на день (у разі маси тіла понад 60 кг). Найближчий клінічний ефект лікування становив у цілому 77,8 %, мікробіологічний - 88,9 %. Одержані дані дають підстави стверджувати, що в лікуванні хвороби Рейтера доксицикліну моногідрат дає позитивний результат у більшості хворих, якщо його застосовувати як антибактеріальний компонент комплексної терапії. З огляду на потребу в тривалому прийманні доксицикліну моногідрату оптимальним є призначення лікарської форми, що не подразнює шлунка, - розчинної таблетки "Юнідокс солютаб".

Ключ. слова: beta-лактамные антибиотики, амикацин, офлоксацин, тяжелый сепсис
Індекс рубрикатора НБУВ: Р514.85-52

Рубрики:

Сепсис

Шифр НБУВ: Ж16788 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Исследовано клиническое течение болезни Рейтера в зависимости от этиологии заболевания.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р514.82-52

Рубрики:

Лихоманкові захворювання, лихоманки з висипами, з ураженням слизових оболонок невідомої етіології

Шифр НБУВ: Ж16788 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р514.82-46

Рубрики:

Лихоманкові захворювання, лихоманки з висипами, з ураженням слизових оболонок невідомої етіології

Шифр НБУВ: Жс20661 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено результати застосування антибіотиків "Цефтазидим-КМП" та "Амікацин-КМП" у комплексному лікуванні 22-х хворих з абдомінальним сепсисом. Контрольну групу склали пацієнти з подібною патологією, у яких використовувались комбінації широко розповсюджених антибіотиків. Установлено, що включення цефтазидиму-КМП та амікацину-КМП у комплекс лікувальних заходів під час терапії абдомінального сепсису дає змогу зменшити післяопераційну летальність з 28,6 % до 22,7 % і кількість післяопераційних ускладнень - з 35,7 % до 22,7 %.

В эксперименте на белых беспородных мышах на модели сепсиса синегнойной этиологии изучена протективная эффективность антисинегнойных препаратов крови человека. Установлено, что антисинегнойная плазма и антисинегнойный иммуноглобулин с титром антител 1:80 обладает выраженными лечебными свойствами. Полученные результаты служат основанием для проведения клинических исследований с применением антисинегнойных препаратов крови в комплексном лечении больных с заболеваниями синегнойной этиологии.

Обобщен более чем 10-летний опыт лечения 287 пациентов с сепсисом, обусловленным тяжелыми хирургическими заболеваниями мягких тканей. Предложен алгоритм лечебной программы, обоснована необходимость организации профильных стационаров. Обращено внимание на важность ранней диагностики сепсиса, полноценной обработки первичного очага инфекции и проведение терапии, основанной на приципах доказательной медицины.