Наведено інформацію про мінеральний склад уролітів верхніх і нижніх сечових шляхів хворих багатьох країн світу за період XVIII - XX ст. На підставі узагальнення значного статистичного матеріалу проаналізовано особливості мономінеральних утворень, каменетвірних асоціацій, а також окремих мінералів, що формують фосфатові, оксалатові, уратові та інші камені у хворих Європи, Азії, Африки, Америки, Австралії.

Приведена информация о минеральном составе уролитов верхних и нижних мочевых путей больных многих стран мира за период XVIII - XX ст. На основе обобщения значительного статистического материала проанализированы особенности мономинеральных образований, каменнообразующих ассоциаций, а также отдельных минералов, формирующих фосфатовые, оксалатовые, уратовые и другие камни у больных Европы, Азии, Африки, Америки, Австралии.

Охарактеризовано неорганічні мінерали та мінералоїди, органічні мінерали, кристалічну та аморфну речовину. Приділено увагу питанням лікарських препаратів в уролітах. Описано мікроелементи та показано їх взаємозв'язок з мінеральними й органічними складовими уролітів.

Охарактеризованы неорганические минералы и минералоиды, органические минералы, кристаллические и аморфные вещества. Уделено внимание вопросам лекарственных препаратов в уролитах. Описаны микроэлементы и показана их взаимосвязь с минеральными и органическими составляющими уролитов.

75 patients have been given prostaglandin inhibitor dicloberl in a complex therapy. Comparative analysis of traditionally treated patients with renal stones and with dicloberl in a complex therapy is presented in the article. The combination of dicloberl with tramadol was found to be more effective drug treatment for patients with renal colic. This treatment has to be applied for patients with renal stones up to 6 mm. It is an effective pharmacotherapy for excreting renal stones.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р696.504.35-54

Рубрики:

Камені сечоводів

Шифр НБУВ: Ж14976 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проанализированы результаты малоинвазивного лечения камней мочеточников 2 000 больных. Экстракорпоральная ударно-волновая литотрипсия применена у 1 500, уретероскопия - у 500, антеградная контактная нефроуретеролитотрипсия - у 20-ти больных. Проанализированы особенности применения малоинвазивных методов лечения. Определены организационно-экономические условия использования современных методов лечения мочекаменной болезни.

Наведено результати лікування 232-х хворих на уретеролітіаз методами комплексного застосування уретеролітоекстракції класичної та з балонною дилатацією сечоводу. Запропоновано методику комплексного застосування балонної дилатації та уретеролітоекстракції, показання та протипоказання щодо її застосування. Доведено доцільність комплексного застосування балонної дилатації та уретеролітоекстракції після ударно-хвильової літотрипсії та контактних методів видалення каменів сечоводів. Розроблено методику балонної діагностики, дилатації та уретеролітоекстракції рентген-негативних каменів сечоводів. Вивчено функціональний стан нирок та електроміографічну динаміку відновлення скоротливої функції сечоводу після комбінованого лікування уретеролітіазу. Виявлено морфологічні зміни у стінці сечоводу після балонної дилатації за різних режимів високих тисків у балоні дилататора, доведено безпеку даного дилатування. Обгрунтовано необхідність комплексного застосування балонної дилатації та уретеролітоекстракції у хворих з рецидивним уретеролітіазом, великих каменях сечоводу.

Досліджено актуальну проблему клінічної урології - підвищення ефективності комплексного консервативного лікування хворих на уретеролітіаз. Повноту та час блоку нирки контрольовано шляхом кольорового доплерівського картування викидів сечі із вічок сечоводу. Доведено, що у хворих на уретеролітіаз під час блоку нирки розвивається порушення ниркової гемодинаміки, знижується азотовидільна й електроліторегулювальна функції нирки. У разі незадовільної мікроциркуляції нирки зафіксовано порушення рівноваги процесів вільнорадикального окиснення й антиоксидантної системи, що виявляється нагромадженням токсичних продуктів пероксидації: дієнових кон'югатів і малонових діальдегідів у мембранах клітин, сечі, пригніченням активності супероксиддисмутази та гіперактивацією каталази в крові. За даними радіоізотопного дослідження та доплероскопії судин нирок встановлено значне зниження всіх показників видільної функції блокованої нирки та підвищення індексів резистентності її судин. Розроблено та впроваджено методику комплексної консервативної терапії хворих на уретеролітіаз з використанням диклоберлу, фокусину, канефрону, крен-максу, антибіотиків, уросептиків, сечогінних трав і сеансів гіпербаричної оксигенації, в 69,3 % випадків зафікосовано самостійне відходження конкрементів, проти 35,6 % пацієнтів групи порівняння, для лікування яких використано традиційний метод. Доведено, що в процесі лікування уретеролітіазу курс консервативної терапії хворих з каменями сечоводів не повинен перевищувати 10 діб. Встановлено, що застосування розробленої методики консервативного лікування хворих з каменями сечоводів і

сприяє більш повному та ранньому відновленню функціональних показників блокованої нирки.

Розглянуто проблему підвищення ефективності лікування хворих з каменями у сечоводі, ускладнених гострим пієлонефритом (ГП)), шляхом диференційованого застосування екстракорпоральної ударно-хвильової літотрипсії (ЕУХЛ) в клінічній практиці на базі урологічних відділень обласних клінічних лікарень. Доведено відсутність значущих змін мікрофлори сечі, як наслідок вивільнення збудника з каменів нирки та сечовода після їх фрагментації. Показано, що для об'єктивної оцінки ефективності відновлення пассажу сечі з блокованої каменем сечовода нирки застосовано УЗД-моніторинг периметру порожнинної системи нирки та визначено терміни його проведення після екстреної ЕУХЛ. На підставі використання моніторнгу С-реактивного білка сироватки крові доведено відсутність клінічно значущого травматичного впливу ЕУХЛ на нирку, сечовід та оточуючі тканини у хворих на нефроуретеролітіаз та уретеролітіаз, ускладнений ГП. Обгрунтовано можливість проведення екстреної ЕУХЛ у хворих з кам'ями сечовода та гострим серозним пієлонефритом, як альтернативного методу відновлення пасажу сечі з блокованої нирки, що дає можливість перегляду та поширення показань до ЕУХЛ в цілому.

На фоне традиционной консервативной терапии почечной колики использован альфа-адреноблокатор тамсулозин в дозе 0,4 мг/сут, что способствовало более быстрому самостоятельному отхождению конкрементов, чем на фоне обычной спазмолитической и обезболивающей терапии. Уменьшается длительность пребывания пациентов на листках нетрудоспособности, удешевляется лечение, которое имеет патогенетическое обоснование у данной категории больных.

Представлен анализ осложнений 1100 уретероскопий у пациентов со средним возрастом 50 - 55 лет за 1997 - 2012 гг. Выявлено, что наиболее частыми показаниями к проведению уретероскопии были конкременты мочеточника, преимущественно нижней его трети. При проведении уретероскопии возможно развитие интра- и послеоперационных осложнений, среди которых чаще всего отмечается миграция конкремента или его фрагментов. Наиболее угрожаемыми для жизни пациента являются такие осложнения, как отрыв и перфорация мочеточника, кровотечение. Для профилактики осложнений рекомендуется избегать тракции больших конкрементов и их осколков с помощью петли, обосновывается необходимость использования струн-проводников, обеспечение адекватного визуального контроля, минимизация манипуляций в зоне выраженных воспалительных изменений в стенке мочеточника. Для лечения осложнений рекомендуется завершение опративного вмешательства дренированием мочевых путей, а в случаях риска развития гнойно-септических осложнений - назначение адекватной антибактериальной и противовоспалительной терапии.

Наведено дані наукового дослідження щодо обгрунтування рентгенендоурологічних методів лікування стриктур сечоводів різної етіології, визначено пріоритетність використання лазерної уретеротомії і уретеролітотрипсії.

Проведено порівняльне проспективне плацебо-неконтрольоване нерандомізоване дослідження, яке включало 68 пацієнтів з поодинокими діагностованими конкрементами різних відділів сечоводу. Консервативна терапія проводилась з використанням двох схем лікування: основної і контрольної. Основна схема включала призначення стандартної терапії - спазмолітиків й анальгетиків (дротаверин 40 мг х 3 рази на добу), а також додаткове призначення "Проліт-Септо" у дозуванні 2 капсули тричі на добу. Контрольна схема включала призначення тільки спазмолітиків й анальгетиків (дротаверин 40 мг х тричі на добу). Загальна ймовірність відходження конкрементів, локалізованих в дистальній частині сечоводу, була достовірно вищою в групі пацієнтів, які одержували проліт-септо, в порівнянні з групою пацієнтів, які одержували лише стандартну терапію (85 % проти 66 % відповідно; р =0,02). Загальна вірогідність міграції проксимальних конкрементів в дистальний відділ сечоводу на фоні використання основної схеми лікування склала 52 % проти 32 % - в контрольній (р =0,17). Як одно-, так і багатофакторний аналіз моделі пропорційних ризиків продемонстрував, що включення у терапію препарату проліт-септо призводило до збільшення ризику відходження конкременту з дистального відділу сечоводу. Характер застосованої терапії прямо впливав на ризик відходження конкрементів, підвищуючи вірогідність раннього настання цієї події. Включення у схему лікування зазначеного препарату збільшувало вірогідність відходження конкременту в 4,11 раза.

Проведено сравнительное проспективное плацебо-неконтролируемое нерандомизированное исследование, включающее 68 пациентов с единичными диагностированными конкрементами различных отделов мочеточника. Консервативная терапия проводилась с использованием двух схем лечения: основной и контрольной. Основная схема включала назначение стандартной терапии - спазмолитиков и анальгетиков (дротаверин 40 мг х 3 раза в сутки), а также дополнительное назначение пролит-септо в дозировке 2 капсулы трижды в сутки. Контрольная схема включала назначение только спазмолитиков и анальгетиков (дротаверин 40 мг х 3 раза в сутки). Общая вероятность отхождения конкрементов, локализованных в дистальной части мочеточника, была достоверно выше в группе пациентов, получавших пролит-септо, по сравнению с группой пациентов, получавших только стандартную терапию (85 % против 66 % соответственно; р = 0,02 ). Общая вероятность миграции проксимальных конкрементов в дистальный отдел мочеточника на фоне использования основной схемы лечения составила 52 % против 32 % - в контрольной (р = 0,17). Как одно-, так и многофакторный анализ модели пропорциональных рисков продемонстрировал, что включение в терапию препарата пролит-септо приводило к увеличению риска отхождения конкремента с дистального отдела мочеточника. Характер применяемой терапии напрямую влиял на риск отхождения конкрементов, повышая вероятность более раннего наступления этого события. Включение в схему лечения данного препарата увеличивало вероятность отхождения конкремента в 4,11 раза.

Об'єктом дослідження були 219 хворих, з яких у 99-ти камінь сечоводу видалявся методом контактної лазерної літотрипсії, у 68-ми - методом уретеролітоекстракції в комбінації з розсіченням вічка сечоводу і в 52-х - методом контактної пневматичної літотрипсії. Простежені причини незадовільних факторів і їх ознак виявилися очікувано відомими. Однак, в результаті кількісної оцінки стало можливим виділити найбільш значимі з них. Одержано підтвердження високої інформативності як супутніх хвороб нирок і сечостатевої системи, так і хвороб інших органів і систем, особливо у випадках їх єдиної патогенетичної основи з сечокам'яною хворобою. Згідно з показником, відносини шансів ймовірності ускладнень у пацієнтів із супутньою патологією після контактної лазерної літотрипсії в 7,2 раза вище, після уретеролітоекстракціі - в 10,5 раза, після контактної пневматичної літотрипсії в 2,5 раза в порівнянні з випадками її відсутності. Одержано об'єктивні додаткові дані, що підтверджують необхідність при виборі препаратів для комплексного лікування хворих з каменями сечоводів - враховувати їх властивості і здатність одночасно забезпечувати профілактику розвитку пієлонефриту та загострення супутньої патології.

Объектом исследования были 219 больных, из которых у 99-ти камень мочеточника удален методом контактной лазерной литотрипсии, у 68-ми - методом уретеролитоэкстракции с рассечением устья мочеточника и у 52-х - методом контактной пневматической литотрипсии. Перечень прослеженных факторов риска и их признаков оказался ожидаемо известным. Однако, в результате количественной оценки стало возможным выделить наиболее значимые из них. Получено подтверждение высокой информативности как сопутствующих болезней почек и мочеполовой системы, так и болезней других органов и систем, особенно в случаях их единой патогенетической основы с мочекаменной болезнью. Согласно с показателем, отношения шансов вероятности осложнений у пациентов с сопутствующей патологией после контактной лазерной литотрипсии в 7,2 раза выше, после уретеролитоэкстракции - в 10,5 раз, после контактной пневматической литотрипсии в 2,5 раза в сравнении со случаями ее отсутствия. Получены объективные дополнительные данные, подтверждающие необходимость при выборе препаратов для комплексного лечения больных с камнями мочеточников - учитывать их свойства и способность одновременно обеспечивать профилактику развития пиелонефрита и обострение сопутствующей патологии.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р696.504.35-52

Рубрики:

Камені сечоводів

Шифр НБУВ: Ж24369 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р696.504.35

Рубрики:

Камені сечоводів

Шифр НБУВ: Ж24369 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Увагу приділено покращенню якості допомоги хворим на уретеролітіаз після видалення конкременту за допомогою науково обгрунтованої удосконаленої схеми комплексного лікування щодо забезпечення ранньої метафілактики сечокам'яної хвороби, профілактики урологічних ускладнень і супутніх захворювань, результати впровадження якої підтвердили її медичну, соціальну ефективність, а також можливість зменшення фінансових витрат. Доведено, що серед госпіталізованих з приводу сечокам'яної хвороби (СКХ) 62 - 70 % припадає на хворих з каменями сечоводів і за останні три роки в 3,4 раза зросла кількість контактних уретеролітотрипсій. Виявлено, що частота ускладнень серед методів малоінвазивного видалення конкрементів вірогідно менша після контактної лазерної уретеролітотрипсії (32,3 %). В їх структурі переважають запальні хвороби, у кожного четвертого - загострення хронічних хвороб інших органів і систем з перевагою порушень гепатобіліарної системи (до 60,0 %), хвороб обміну речовин (45,2 %), шлунково-кишкового тракту (до 10 %). Проаналізовано фактори ризику розвитку ускладнень і статистично підтверджено несприятливий вплив супутньої патології. Обгрунтовано потребу в удосконаленні схем профілактики ускладнень, що була реалізована за допомогою включення в існуючі схеми використання багатокомпонентного фітозбору.

Проведено оцінювання ефективності консервативного лікування 79 хворих з конкрементами нижньої третини сечоводів із застосуванням тамсулозину, силодозину та ніфедипіну. Діагноз та локалізацію конкремента встановлювали за допомогою ультразвукового дослідження. Термін лікування тривав 4 тиж. Успішною літокінетичну терапію вважали у випадку підтвердженого відходження конкремента. Пацієнтів було розподілено на 3 групи: група 1 (n = 26), яким було призначено тамсулозин 0,4 мг 1 раз на день per os; група 2 (n = 28), яким було призначено ніфедипін 10 мг 3 рази на день per os; група 3 (n = 25), яким було призначено силодозин 8 мг 1 раз на день. Протягом терміну спостереження під впливом проведеної терапії спонтанне відходження конкрементів було відзначено у 77,9 % хворих з групи вживання тамсулозину, у 60,7 % хворих з групи вживання ніфедипіну та у 80,0 % хворих з групи вживання силодозину.

Изучена эффективность фитотерапии в послеоперационный период, в частности за счет использования препарата флавия у больных с камнями в нижней трети мочеточника после различных видов литотрипсии. Проведен сравнительный анализ лечения 70-ти больных, из которых 34 пациента получали препарат флавия в до- и послеоперационный периоды в дополнение к традиционной терапии. Выяснено, что препарат Флавия позволяет снизить интенсивность алгического синдрома и предотвратить обострение хронического пиелонефрита в послеоперационный период. Включение препарата флавия в схему лечения больных в этот период позволило добиться более быстрого снижения уровня креатинина крови и выраженности лейкоцитурии. Результаты проведенных исследований позволяют сделать вывод об эффективности включения препарата флавия в состав комплексной терапии больных с камнями в нижней трети мочеточника после различных видов литотрипсии.

Вивчено ефективність проведення фітотерапії у післяопераційний період, зокрема за рахунок використання препарату флавія в лікуванні хворих з камінням у нижній третині сечоводу після різних видів літотрипсії. Проведено порівняльний аналіз лікування 70-ти хворих, з яких 34 пацієнта одержували препарат флавія в до- та післяопераційний періоди на додаток до традиційної терапії. З'ясовано, що препарат флавія дозволяє знизити інтенсивність алгічного синдрому та запобігти загостренню хронічного пієлонефриту в післяопераційний період. Включення препарату флавія у схему лікування хворих у цей період дозволило досягти більш швидкого зниження рівня креатиніну крові та вираженості лейкоцитурії. Результати проведеного дослідження дозволяють зробити висновок про ефективність включення препарату флавія до складу комплексної терапії хворих з камінням у нижній третині сечоводу після різних видів літотрипсії.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р696.504.35-58 + Р696.540.112

Рубрики:

Камені сечоводів

Пієлонефрит

Шифр НБУВ: Ж15869 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р696.504.35-5

Рубрики:

Камені сечоводів

Шифр НБУВ: Ж15869 Пошук видання у каталогах НБУВ