Рассмотрены новые данные о патогенезе, клинике, диагностике и лечении урогинекологических заболеваний. Обсуждены показания, особенности и преимущества современных неинвазивных методов диагностики: ультразвукового сканирования и компьютерной томографии. Освещены техника, непосредственные и отдаленные результаты восстановительных операций на органах урогенитального тракта. Проанализированы изменения функционального состояния мочевыделительной системы в зависимости от метода хирургической коррекции пролапса гениталий. Изучены малоинвазивные способы дренирования почек у беременных с калькулезным пиелонефритом, осложнившемся обструкцией мочевыводящих путей. Отдельные статьи посвящены актуальным проблемам урогинекологической патологии у девочек-подростков, страдающих сахарным диабетом, а также особенностям морфологических и иммуноморфологических изменений почек при позднем гестозе.

Описано оперативні втручання, які виконують на органах черевної та грудної порожнини за допомогою відеоендоскопічної техніки. Детально викладено основні принципи лапароскопічних та торакоскопічних операцій. Наведено деталі інструментального та апаратного забезпечення малоінвазивних операцій. Велику увагу приділено особливостям анестезіологічного забезпечення під час виконання лапароскопічних операцій. Проаналізовано найбільш поширені ускладнення. Йдеться не тільки про операції, які широко відомі хірургам - лапароскопічну холецистектомію, лапароскопічну герінопластику, лапароскопічні втручання на придатках матки та інші, але й про такі, з якими хірурги України недостатньо знайомі - операції на стравоході, різні варіанти фундоплікації, лапароскопічні варіанти ваготомії, гістеректомії, лапароскопічні операції на симпатичній частині вегетативної нервової системи, втручання на комунікативних венах нижніх кінцівок.

Описано оперативні втручання, які виконують на органах черевної та грудної порожнини за допомогою відеоендоскопічної техніки. Детально розглянуто основні принципи лапароскопічних та торакоскопічних операцій, деталі інструментального та апаратного забезпечення малоінвазивних операцій. Значну увагу приділено особливостям анестезіологічного забезпечення під час проведення лапароскопічних операцій, а також ускладненням, які найчастіше виникають. Викладено особливості проведення різних операцій: лапароскопічних холецистектомії та герніопластики, лапароскопічного втручання на придатках матки, на стравоході, різні варіанти фундоплікації, лапароскопічні варіанти ваготомії, гістеректомії, лапароскопічні операції на симпатичній частині вегетативної нервової системи, втручання на комунікантних венах нижніх кінцівок.

Зазначено, що включення трансплантації кріоконсервованої хоріальної тканини до комплексного лікування жінок з підгострим сальпінгоофоритом дозволяє знизити рівень процесів перекисного окиснення ліпідів і збільшити активність антиоксидантної системи організму; це позитивно впливає на клінічний перебіг цього захворювання.

Наведено загальну кількість діагностичних та оперативних лапароскопій, гістероскопій, комбінованих лапаро-гістероскопічних оперцій, виконаних за двадцятирічний період роботи, а також динаміку щорічної кількості ендоскопічних втручань із застосуванням сучасної відеоендоскопічної техніки, виконаних за останні п'ять років. Проаналізовано структуру показань і деякі інтра- та постопераційні показники ендоскопічних операцій залежно від їх діагностичного чи оперативного спрямування, частоту ускладнень.

Рассмотрены анестезиологические особенности гинекологических лапароскопий, основные анатомические аспекты гинекологической эндоскопии. Особое внимание уделено лапароскопическим гинекологическим операциям в зависимости от их органной классификации, в частности, операциям на матке, органосохраняющим (консервативным) и травматическим операциям на придатках матки, операциям при внематочной беременности, эндометриозе, а также операциям, связанным с оплодотворением и адгезиолизису органов брюшной полости.

Вивчено позитивну динаміку клініко-імунологічних показників у разі використання біопрепарату кріоконсервованої сироватки кордової крові на 2-му етапі лікування жінок з хронічними неспецифічними сальпінгоофоритами.

Вивчено вплив імплантації кріоконсервованої тканини фетальної вилочкової залози на клінічний перебіг та показники В-системи імунітету хворих з поширеними формами зовнішнього та внутрішнього ендометріозу. Після комплексної терапії з використанням кріоконсервованої тканини тимусу відмічено позитивний клінічний ефект, а також нормалізацію функціонування В-системи імунітету, пригнічення запальних реакцій.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р712.54-52 + Р715.765.024

Рубрики:

Безпліддя. Стерилізація

Хірургічне лікування жіночого безпліддя

Шифр НБУВ: Ж14260 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто вплив розробленої методики лікувальної гімнастики, яка включала поверхневе дихання і дозовану ходьбу, на нормалізацію маси тіла у жінок репродуктивного віку з екстрагенітальною патологією, які перенесли оваріоектомію.

Рассмотрено влияние разработанной методики лечебной гимнастики, включавшей поверхностное дыхание и дозированную ходьбу на нормализацию массы тела у женщин репродуктивного возраста с экстрагенитальной патологией, перенесших овариоэктомию.

The author surveys influence of designed procedure of medical gymnastics including surface respiration and dosed walking on normalization of mass of a body at the women of reproductive age with an extragenital pathology, which has transferred ovariectomy.

Досліджено електропровідність, сальність та гідратацію шкіри лоба у 95 жінок, яким здійснювали хірургічне втручання, у віддаленому післяопераційному періоді (3-12 міс.). Встановлено, що за умов традиційних лікувально-реабілітаційних заходів у пацієнток позитивний терапевтичний ефект у відношенні до досліджуваних функціональних показників шкіри зберігався протягом не більше 3 - 6 міс. Водночас, проведення лікувально-відновлювальних заходів на підставі підходу, який базується на властивостях певних типів шкіри, показало виразний терапевтичний ефект в період 6 - 9 міс. з моменту оперативного лікування. Найбільш стійкі результати лікування спостережено у жінок з гіперпластичним типом шкіри та найменш - у жінок з атопічним типом. Під впливом розробленого лікування значною мірою нормалізувався показник електропровідності шкіри і найменшою - показник її гідратації.

Исследована электропроводность, сальность и гидратация кожи лба в отдаленном послеоперационном периоде (3 - 12 мес.) у 95-ти женщин, подвергнутых хирургическим вмешательствам. Установлено, что при условиях традиционных лечебно-реабилитационных мероприятий у пациенток позитивный терапевтический эффект в отношении исследуемых функциональных показателей кожи сохранялся на протяжении не более 3 - 6 мес. В то же время, проведение лечебно-восстановительных мероприятий на основе подхода, который базируется на свойствах определенных типов кожи, показало выразительный терапевтический эффект в период 6 - 9 мес. с момента оперативного лечения. Наиболее стойкие результаты лечения были у женщин с гиперпластическим типом кожи и наименее - у женщин с атопическим типом. Под влиянием разработанного лечения в наибольшей мере нормализовался показатель электропроводности кожи и в наименьшей - показатель ее гидратации.

Розглянуто питання оперативного акушерства і гінекології, топографічної анатомії передньої черевної стінки, описано методи її розрізування та зашивання, сполучення країв рани, зав'язування вузлів, зупинки кровотечі. Проаналізовано фактори операційного ризику в гінекологічній практиці.

Рассмотрены вопросы оперативного акушерства и гинекологии, топографической анатомии передней брюшной стенки, описаны методы её разрезания и зашивания, соединения краев раны, завязывания узлов, остановки кровотечения. Проанализированы факторы операционного риска в гинекологической практике.

Визначено анатомо-топографічні та клінічні особливості сечових органів, органів черевної порожнини та малого таза. Розглянуто сучасні методи діагностики та лікування їх пошкоджень у результаті проведення хірургічних й акушерсько-гінекологічних операцій. Розроблено техніку виконання основних невідкладних урологічних операцій, проаналізовано типові ситуації, за яких найчастіше виникають пошкодження сечових органів. Розглянуто пошкодження нирки, сечоводів, сечового міхура, уретри, а також ускладнення, що виникають у ранньому та віддаленому післяопераційних періодах, обгрунтовано методи їх лікування та профілактики.

Определены анатомо-топографические и клинические особенности мочевых органов, органов брюшной полости и малого таза. Рассмотрены современные методы диагностики и лечения их повреждений в результате проведения хирургических и акушерско-гинекологических операций. Разработана техника выполнения основных неотложных урологических операций, проанализированы типичные ситуации, при которых наиболее часто возникают повреждения мочевых органов. Рассмотрены повреждения почек, мочеводов, мочевого пузыря, уретры, а также осложнения, возникающие в раннем и отдаленном послеоперационных периодах, обоснованы методы их лечения и профилактики.

Проаналізовано результати 395-ти випадків міомектомій, виконаних за 14-річний період в клініках Одеського державного медичного університету. З використанням абдомінальної, лапароскопічної, гістероскопічної, вагінальної техніки, а також авторської методики лапароскопічної асистенції вагінальної міомектомії відпрацьовано показання і протипоказання до кожної методики консервативної міомектомії (одиничні та множинні пухлини, субсерозна, інтрамуральна та субмукозна локалізація пухлин). Методом вибору можна вважати лапароскопічну міомектомію з лігатурною або безлігатурною технікою. Для видалення одиничних вузлів діаметром 4 - 7 см., локалізованих у задній стінці або дні матки, доцільно використовувати лапароскопічну асистенцію вагінальної міомектомії. Абдомінальна консервативна міомектомія є виправданою звичайно за великих (понад 7 см.) і численних міоматозних вузлів. Використання диференційованих підходів до консервативних міомектомій дозволяє скоротити тривалість операцій, частоту післяопераційних ускладнень, час перебування хворих у стаціонарі та покращити найближчі та віддалені морфофункціональні наслідки цієї операції.

Проанализированы результаты 395-ти случаев миомэктомий, выполненных за 14-летний период в клиниках Одесского гос. мед. ун-та. С использованием абдоминальной, лапароскопической, гистероскопической, вагинальной техники, а также собственной методики лапароскопической ассистенции вагинальной миомэктомии. Отработанны показания и противопоказания к каждой методике консервативной миомэктомии. Методом выбора можно считать лапароскопическую миомэктомию с лигатурной или безлигатурной техникой. Для удаления единичных узлов диаметром 4 - 7 см., локализованных в задней стенке или дне матки, целесообразно использовать лапароскопическую ассистенцию вагинальной миомэктомии. Абдоминальная консервативная миомэктомия оправдана при больших (более 7 см) и множественных миоматозных узлах. Использование дифференцированных подходов к консервативным миомэктомиям позволило сократить длительность операции, частоту послеоперационных осложнений, время пребывания больных в стационаре и улучшить ближайшие и отдаленные морфофункциональные последствия этой операции.

Висвітлено досвід консервативного та хірургічного лікування міхурово-вагінальних нориць з використанням нового медичного інструментарію і нових хірургічних прийомів під час фістулопластики. Наведено моделі катетерів двоканальних. Для хірургічного лікування запропоновано більше десяти винаходів, які забезпечують успішне виконання трансвезикальних фістулопластик у хворих з вираженим ожирінням.

Освещены опыт консервативного и хирургического лечения пузырно-вагинальных свищей с использованием нового медицинского инструментария и новых хирургических приемов при фистулопластике. Приведены модели катетеров двухканальных. Для хирургического лечения предложено более десяти изобретений, обеспечивающих успешное выполнение трансвезикальных фистулопластик у больных с выраженным ожирением.

Проаналізовано невдачі й ускладнення 581-го спінального знеболювання, зокрема 228-ми - за гінекологічних операцій, 317-ти - за кесаревого розтину і 36-ти - у разі вагінальних пологів. Загальна анестезія знадобилася через невдачу спінальної анестезії у 15-ти (2,5 %) жінок. Післяпункційний головний біль спостерігався у 10-ти (1,7 %) жінок, біль у попереку - у 3-х (0,5 %), тривалі післяопераційні нудота й блювання - у 9-ти (1,5 %), тремтіння - у 14-ти (2,4 %) випадках. Обговорено профілактику й лікування ускладнень.

Проанализированы неудачи и осложнения 581-й спинальной анестезии, в частности, 228 - при гинекологических операциях, 317 - при кесаревом сечении, 36 - при вагинальных родах. Общая анестезия понадобилась из-за неудачной спинальной анестезии у женщин. Послепункционная головная боль наблюдалась у 10-ти женщин, боль в пояснице - у 3-х, длительные послеоперационные тошнота и рвота - у 9-ти, дрожь - в 14-ти случаях. Обсуждены профилактика и лечение осложнений.

Розглянуто проблеми діагностування, лікування та профілактики пролапсу тазових, зокрема статевих жіночих, органів. Описано етіологію та патогенез даних захворювань, а також способи корекції пролапсу жіночих статевих органів з використанням нових технологій.

Рассмотрены проблемы диагностирования, лечения и профилактики пролапса тазовых, в частности женских половых, органов. Описаны этиология и патогенез данных заболеваний, а также способы коррекции пролапса женских половых органов с использованием новых технологий.

Визначено особливості анатомо-топографічної взаємодії статевих органів з сечовою системою. Розглянуто номенклатуру, етіопатогенетичні фактори та класифікацію пролапса тазових органів і нетримання сечі. Описано симптоми та наведено методи діагностики та лікування даних патологій. Проаналізовано світовий досвід здійснення трансвагінального доступу, охарактеризовано матеріали для відновлення тазового дна.

Определены особенности анатомо-топографического взаимодействия половых органов с мочевой системой. Рассмотрена номенклатура, этиопатогенетические факторы и классификация пролапса тазовых органов и недержания мочи. Описаны симптомы и приведены методы диагностики и лечения данных патологий. Проанализирован мировой опыт осуществления трансвагинального доступа, охарактеризованы материалы для восстановления тазового дна.

Рассмотрены клиника, диагностика и лечение острых хирургических заболеваний органов брюшной полости, проявляющихся синдромом острого живота, а также нехирургических заболеваний, клиника которых также вызывает данный синдром (ложный острый живот). Проанализированы наиболее часто встречающиеся ошибки и осложнения, возникающие при диагностике и лечении хирургических заболеваний органов брюшной полости. Раскрыты особенности реанимационно-анестезиологического обеспечения при синдроме острого живота. Приведены библиографические описания 169-ти литературных источников по данной проблеме.

Обстежено 125 жінок віком 35 - 45-ти років з постоваріоектомічним синдромом (ПОЕС) та 30 здорових жінок цієї ж вікової категорії. Виявлено достовірне зниження об'єму сечового міхура під час першого позиву до акту сечовипускання у хворих з ПОЕС та імперативним нетриманням сечі. За цього у 43-х з 51-ї обстеженої жінки вказані прояви виникали у перший рік від моменту операції, а у 19-ти пацієнток зі стресовим нетриманням сечі маніфестація симптоматики відбулася в період від двох до п'яти років після двобічної оваріоектомії, що було в основному пов'язне з пролапсом геніталій і гіпермобільністю сечівника. Встановлено, що найбільш стабільними урофлоуметричними ознаками є зниження максимальної швидкості потоку сечі, подовження часу досягнення максимальної швидкості потоку сечі, а також збільшення загальної тривалості сечовипускання.