Архаїку розглянуто як історію становлення культуротворчої здібності. Надано теоретичну реконструкцію архаїчної культуротворчої системи. Охарактеризовано основні культуротворчі досягнення архаїки, визначні риси якої порівняно з культурами стародавніх цивілізацій. Проведено паралель між архаїчним станом культуротворчості та ситуацією "постмодерну".

Розглянуто ряд питань, пов'язаних з проблемою ставлення до традиції. Наведено та проаналізоравано найбільш характерні точки зору на традицію. Наголошено, що традицію слід розглядати як неперервний процес творення.

Розгляднуто основний парадокс епістемологічної картини світу в умовах культури постмодернізму: феноменологічна методологія дослідження форми свідомості трансформується у семіотичну, коли в межах цієї форми виявляються культурні структури. Культура проявляє себе як текст стосовно форми свідомості. Символи свідомості переходять при цьому у культурні утворення - знаки.

Рассмотрена культура рубежа второго и третьего тысячелетий. Значительное внимание уделено интерпретации древних священных текстов, метаморфозам забытых символов, образу упавшей башни научного миропонимания, современным квази-ритуалам и подменным формам общения. Детально проанализирована метафизика остановленного мгновения, а также лестница нисхождения интеллекта.

Рассматриваются характерные черты художественного и музыкального мышления в аспекте преломления Восточно-Западного универсума во Вьетнаме. Показана художественная картина мира в искусстве народов Дальнего Востока как выражение особенностей их образа мышления, а также традиция и межкультурные диалоги в художественной культуре Вьетнама. Исследуются Восточно-Западные взаимосвязи в аспекте соотношения художественной рефлексии и синкретизма. Значительное внимание уделено анализу вьетнамской музыкальной культуры, раскрывается процесс проникновения западной музыкальной культуры во Вьетнам, их взаимодействия.

Исследуются аспекты восточно-западных художественных взаимосвязей вдоль так называемой евразийской диагонали. Рассмотрены явления неосинкретизма и ориенталистики, ритуально-магические истоки синкретизма на Дальнем Востоке, а также натурфилософские и дуалистические представления в иероглифике как основе перманентности дальневосточной культуры. Раскрыта сущность художественной рефлексии и синкретизма как проявлений западных и восточных творческих ориентаций.

Висвітлено гуманітарно-культуротворчу стратегію педагогічної освіти в Україні. Розглянуто філософсько-культурологічні засади родознавства. Проаналізовано родознавство в контексті філософії освіти та культури, етнічну культуру та плюралізм національного буття, субкультуру родинного середовища як духовну основу соціалізації особистості, філософію освіти та культуру родознавства.

Освещена гуманитарно-культуротворческая стратегия педагогического образования в Украине. Рассмотрены философско-культурологические основы родоведения. Проанализированы родоведение в контексте образования и культуры, этническая культура и плюрализм национального бытия, субкультура семейной среды как духовная основа социализации личности, философия образования и культура родоведения.

Висвітлено проблему становлення та розвитку законодавства про охорону культурної спадщини в Україні. Значну увагу приділено архівним документам, аналізу чинного законодавства держави в даній сфері та практики його застосування. Рассмотрены проблеми міжнародно-правового співробітництва України щодо реституції та повернення культурних цінностей.

Освещена проблема становления и развития законодательства об охране культурного наследия в Украине. Значительное внимание уделено архивным документам, анализу действующего законодательства в данной сфере и практики его применения. Рассмотрены проблемы международно-правового сотрудничества Украины по реституции и возвращению культурных ценностей.

Проаналізовано еволюційний процес розвитку культури, закономірності й особливості історико-культурного руху людства, процеси цивілізаційних трансформацій. Розкрито природу генезису самоорганізації культури та її місце в цілісній картині суспільної історії. Розглянуто проблему методологічних засад раціонально-осмисленого підходу до аналізу наявних парадигм перспективного розвитку культурно-історичного процесу. Висвітлено найважливіші альтернативні науково-теоретичні концепції феномена культурогенезу та визначено шляхи його подальшого наукового дослідження.

Проанализирован эволюционный процесс развития культуры, закономерности и особенности историко-культурного движения человечества, процессы цивилизационных трансформаций. Раскрыта природа генезиса самоорганизации культуры и ее место в целостной картине общественной истории. Рассмотрена проблема методологических основ рационально-осмысленного подхода к анализу существующих парадигм перспективного развития культурно-исторического процесса. Освщены наиболее важные альтернативные научно-теоретические концепции феномена культурогенеза и определены пути его дальнейшего научного исследования.

Обоснованы актуальность и необходимость комплексного оценивания культурного наследия. Дано определение понятий "историко-культурные ресурсы" и "историко-культурный потенциал". Кратко описаны основные методические разработки украинских и зарубежных ученых в области оценивания культурного наследия. Предложена классификация рассмотренных методик по критериям оценки (выделено 6 групп методик). Освещены методические принципы и требования к методике оценивания культурного наследия (МОКН). Предложена МОКН, дифференцированная на региональном и локальном уровнях. Раскрыты ее основные этапы и перспективные направления реализации. Показаны направления оценивания культурного наследия с позиций его влияния на социально-экономическое развитие регионов. Определен ряд теоретико-методологических аспектов, которые требуют дальнейшей разработки.

Узагальнено методологічні основи дослідження взаємозв'язку парадоксографії (ПГ), "вторинного" міфу та "нової" релігійності. Зміни типів цивілізаційного розвитку викликають потужні хвилі ірраціоналізму, стрімке зростання парадоксографічного шару культури. ПГ акумулює численні марновірства, відображає аномальне, ірраціональне, таке, що знаходиться за межами культурної норми. Аналогії між античністю та добою постмодерну, порівняльний аналіз двох культур і притаманних їм світоглядних парадоксографічних форм свідчать про те, що уявлення про аномальне, ірраціональне, яке знаходиться за межами норми, є чинником відтворювання релігійності своєї епохи. Посередником між сучасною ПГ, із одного боку, та "новою" релігійністю, окультизмом є "вторинний" міф. Сучасна еволюція уявлень про аномальне стимулює розвиток "відкритої" релігійності, "приватної віри".

Досліджено теоретичні засади державного управління сферою туризму та охороною культурної спадщини. На підставі вивчення концептуальних підходів вітчизняних і зарубіжних учених щодо вирішення проблеми удосконалення державної політики розвитку окремих галузей господарства й узагальнення емпіричних даних доведено доцільність впровадження нового виду туристичної діяльності - історичного туризму, що базується на використанні пам'яток історії з пізнавальною та виховною метою. Обгрунтовано напрямки удосконалення правового, організаційного, економічного, соціально-психологічного й інформаційно-аналітичного механізмів державного управління даними галузями. Визначено інституціональні особливості та суперечності управління розвитком туризму та використанням культурної спадщини в АР Крим та країні в цілому. Наведено пропозиції щодо удосконалення нормативно-законодавчої бази й організаційної структури управління, розрахунку міжбюджетних трансфертів для перерозподілу бюджетних коштів на утримання та використання об'єктів національного надбання. Розроблено модель "електронного уряду", впровадження якої забезпечує ефективне функціонування інформаційно-аналітичного механізму державного управління сферою туризму й охороною культурної спадщини.

На базі лапідарію Керченського історико-культурного заповідника, на підставі фактів, виявлених у його архіві, вивчено культуру боспорських греків. Проаналізовано інформацію, що міститься в лапідарних пам'ятниках з використанням культурологічного підходу. Розроблено стратегію, спрямовану на активізацію культурологічної діяльності лапідарію, що містить тактичні програми з розвитку науково-дослідної, фондової, консерваційної, експозиційної, культурно-освітньої роботи. Розроблено та впроваджено програму реставраційних заходів. Запропоновано нове ставлення до лапідарію як до сховища колекції витворів з каменю та як експозиційного та культурно-освітнього музейного комплексу. Створено модель музею лапідарних пам'ятників, що містить архітектурний проект музею як зони для розміщення колекції та прийому відвідувачів, а також центру культурної комунікації.

Побудовано теоретичну модель концептуалізації етнічної традиції й апробовано обрану схему на емпіричному матеріалі - культурі кримських болгар. Запропоновано дворівневу модель концептуалізації етнічної традиції - на екзистенціально-особистісному та соціо-легітимному рівнях. На кожному з виділених рівнів концепт "етнічна традиція" набуває особливостей, які дозволяють віднести його до різних типів концептів. На соціо-легітимному рівні він відіграє роль концепту-поняття, що відображає найбільш суттєві ознаки явища, результат їх раціонального осмислення. Емпірично цей рівень концептуалізації включає всю сукупність традицій кримських болгар, їх змістові елементи та специфіку. На екзистенціально-особистісному рівні концептуалізація етнічної традиції зумовлює утворення концепта-гештальта - цілісного "образу", що суміщає чуттєві та раціональні елементи. Застосування даної моделі концептуалізації до вивчення культури кримських болгар дозволило виділити кілька образів етнічної традиції - традиції як ностальгії, культурного проекту, бренду.

Проаналізовано розвиток політичного процесу та політичної діяльності (дебати в парламенті, переговори, двосторонні протокольні домовленості) органів державної влади у сфері реституційної політики, в контексті реституційних проблем вивчено діяльність ВРУ, КМУ, Міністерства культури і туризму (Мінкультури України), Державної служби контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України (ДСК). Досліджено процес становлення спеціальних владних інститутів у сфері реституції культурних цінностей і їх діяльність. Обгрунтовано межі компетенції державних органів влади у реституційних процесах і зроблено висновок щодо доцільності використання у політичній практиці поняття "державна реституційна політика". Визначено пріоритети та запропоновано нові підходи до вирішення основних проблем реституційної політики в Україні. Вказано на ряд недоліків у законодавчій і виконавчій діяльності й в організації системи державної влади в цілому у даній сфер. Розкрито суперечності проведення державної політики щодо повернення в Україну культурних цінностей. Удосконалено існуючі підходи до дослідження державної політики у культурно-духовній сфері.

Досліджено сучасну систему збереження культурної спадщини у Франції, висвітлено історію її формування та розвитку. Проаналізовано практичний і теоретичний досвід Франції у сфері збереження культурної спадщини. Розглянуто основні принципи роботи державних, громадських і міжнародних інституцій на території Франції. Розглянуто основні етапи розвитку концептуальних засад і розповсюдження базових принципів збереження культурної спадщини у державній політиці Франції. Показано важливе значення державних органів влади як гаранта виконання законодавства. Розглянуто форми та принципи роботи інституційної системи захисту та збереження культурної спадщини у Франції, зокрема, характерні принципи класифікації, ідентифікації, оцінювання, систематизації та використання пам'яток. Досліджено відносини держави з приватними власниками пам'яток. Висвітлено роль і місце мережі громадських організацій Франції у справі збереження культурної спадщини країни, показано поступовий характер формування їх відносин з державою. Висвітлено діяльність міжнародних організацій, спрямовної на збереження культурної спадщини Франції. Наведено пропозиції щодо застосування досвіду Франції у сфері збереження культурної спадщини в Україні.

Проведено комплексний науково обгрунтований аналіз розвитку пам'яткоохоронної страви, яка не одержала всебічного й об'єктивного дослідження в сучасній історичній науці на прикладі окремого регіону держави - Донбасу. Використано та введено до обігу значну частину архівних джерел, що дозволило на яскравих фактах охарактеризувати місце та роль державних органів влади, наукових організацій, навчальних закладів, музеїв, громадських організацій у пам'яткоохоронній системі. Досліджено основні форми та напрями роботи пам'яткоохоронних інституцій, розроблено періодизацію етапів становлення системи охорони культурної спадщини у регіоні. Охарактеризовано основні пам'яткоохоронні програми, які реалізувались у Донбасі.

Раскрыто влияние сети Интернет на различные аспекты культурной жизни и связаные с этим изменения в обществе. Рассмотрены кризисные явления в современной культуре в контексте концепции карнавализации М. М. Бахтина. Изложены проблемы культурной адаптации иностранных студентов в ЕС. Дана характеристика народного искусства как средства духовно-нравственного воспитания молодежи. Раскрыты проблемы самоидентификации личности в современном мире.

Висвітлено історію створення Софії Київської (СК), питання архітектури та мистецтвознавства, історії та культурології, археологічних досліджень та охорони пам'яток. Описано євангельські сюжети головного вівтаря СК в олійному живописі XVIII ст. Проаналізовано проблеми іконографії та стилю розписів київської церкви Спаса на Берестові, а також іконографії рівноапостольної Марії Магдалини. Розглянуто питання інтерпретації Т. Прокоповичем образу Св. Володимира, трансформації символічного простору церков Софії, церковно-політичної кризи на Русі наприкінці ХІ ст., визначено духовно-правовий статус Софійської митрополичої кафедри в 1090-ті рр. Наведено результати археологічних досліджень СК, реставрації мозаїк і монументального живопису СК.

Освещены история создания Софии Киевской (СК), вопросы архитектуры и искусствоведения, истории и культурологии, археологических исследований и охраны памяток. Описаны евангельские сюжеты главного алтаря СК в масляной живописи XVIII ст. Проанализированы проблемы иконографии и стиля росписей киевской церкви Спаса на Берестове, а также иконографии равноапостольной Марии Магдалины. Рассмотрены вопросы интерпретации Т. Прокоповичем образа Св. Владимира, трансформации символического пространства храмов Софии, церковно-политического кризиса на Руси в конце ХІ ст., определен духовно-правовой статус Софиевской митрополической кафедры в 1090-е гг. Приведены результаты археологических исследований СК, реставрации мозаик и монументальной живописи СК.

Проаналізовано особливості архітектурно-територіального розвитку Умані наприкінці XVIII - першій половині ХІХ ст. Розкрито внесок польських аристократів Потоцьких в історико-архітектурну спадщину Умані. Висвітлено пам'яткоохоронну діяльність на території Південно-Східного Поділля на початку ХХ ст., історико-культурну спадщину Кременця та перспективи її збереження. Визначено вплив післявоєнної відбудови на сучасний стан Києва, Варшави та Берліна.

Проанализированы особенности архитектурно-территориального развития Умани конца XVIII - первой половины ХІХ ст. Раскрыт вклад польских аристократов Потоцких в историко-архитектурное наследие Умани. Освещены памяткоохранная деятельность на территории Юго-Восточного Подолья в начале ХХ ст., историко-культурное наследие Кременца и перспективы его сохранения. Определено влияние послевоенного восстановления на современное состояние Киева, Варшавы и Берлина.