Розглядаючи нові медіа в контексті музичної культури, ми намагаємося з’ясувати, як їхні властивості позначаються на музиці. При цьому нам доводиться обійти феномен електронної музики, оскільки він не має прямого стосунку до нових медіа в тому розумінні, в якому вживають це поняття його автори. Виникнення електронної музики пов’язують не з комп’ютерними чи цифровими технологіями, а з більш ранніми звуковими експериментами. Натомість предметом даного дослідження будуть ті опосередковані метамедіумом комп’ютера «об’єкти», що пов’язані з прагматикою музики. На нашу думку, нові медіа, якими визначається досвід слухача, – це аудіоформат MP3, файлообмінні та соціальні мережі, портативні цифрові плеєри. Цей перелік включає лише найтиповіші феномени, а тому, безсумнівно, може бути розширеним та нюансовним. В основі роботи лежить опис та аналіз емпіричного матеріалу –«переслідування об’єктів», як називає цей метод англійський дослідник Девід Бір. Ми звертаємося до комп’ютерних програм, файлообмінних сайтів, віртуальних спільнот, а також форумів та соціологічних досліджень, в яких слухачі розповідають про власний досвід. Коли мова йде про таке недавнє явище, як нові медіа, узагальнення неможливі без прямого доступу до емпіричної реальності. Тому наше дослідження побудоване на індукції – від одничиного, часткового ми рухаємося до загального. Такий підхід обумовлює структуру нашої роботи: вона розбита на три розділи, кожен з яких присвячений конкретному медіафеномену.