Сборник документов, выпущенных издательством РОССПЭН, раскрывает еще одну страницу истории Гражданской войны на территории бывшей Российской империи, страницу, которую долго и стыдливо замалчивали. Это - еврейские погромы на Украине, в Белоруссии и в европейской части России в 1918 - 1922 гг. Ответственный редактор сборника Л. Б. Милякова. Она же один из составителей, автор содержательного введения (с. ІІІ-ХХХІІ) и обширнейших комментариев к документам. Составителями от Государственного архива Российской Федерации выступили И. А. Зюзина, от белорусского Брестского университета - Е. С. Розенблат и И. Э. Еленская.

Автор звинувачує Симона Петлюру у єврейських погромах на території України під час Революції 1917-1921 рр. та виправдовує його вбивство Шварцбардом.

Автор розглядає єврейські погроми, що здійснювались Добровольчою Армією в Україні 1919 р., крізь призму її ідеології та агітації.

З усієї палітри політичних партій і союзів, шо діяли в Російській імперії на початку XX століття, найменш вивченим є праве чорносотенне крило. Автор книги розглядає чорносотенний рух на території України та його особливості на різних етапах. Об'єкт дослідження - чорносотенні союзи й організації (до них віднесено «Всеросійський національний союз» та більш праві партії), що діяли на території України в період 1904-1914 рр. Монографія розрахована не лише на історнків-професіоналів, а й на звичайних ентузіастів - невгамовних шукачів істини, які прагнуть осягнути найбільш загадкові сторінки історії України та Росії. Сподіваємося, що книгою зацікавляться політологи, які займаються сучасними проблемами цих держав та їх взаєминами, оскільки нинішня політична ситуація на теренах пострадянських країн (особливо України та Росії) багато в чому нагадує ту, шо склалася на початку XX століття.

До книги ввійшли окремі статті, підготовлені авторами на основі їхніх виступів під час круглих столів «Інтеграція культур і толерантність проти правого екстремізму: з досвіду України та Німеччини», проведених у 2007–2008 р. Фондом ім. Фрідріха Еберта у співпраці з українськими партнерами в різних регіонах України.

Т. 1 : Чериковер И. Антисемитизм и погромы 1917-1918 гг. (період Центральной Рады и гетмана ). - 1923. - 335 с.

Ч. 1 : Мотивы историко-национальные. - 1891. - 522 с.

Михась Кукобака намагається знайти відповідь на питання — хто такі семіти, антисеміти, сіоністи і нацисти? Які між ними відмінності? Ізраїль був створений 56 років тому і автор у статті дійшов до сумного висновку: якщо підрахувати, скільки «євреїв» й арабів загинуло за цей період, скільки коштів і людських зусиль безглуздо розтрачено на руйнування, відновлення й знову на руйнування, то Створення сіоністської держави Ізраїль — трагічна помилка тодішнього керівництва ООН і СРСР. І якщо сіоністів не зупинити, вони ще багато горя принесуть навколишньому світу й самим євреям.

Автор розмірковує над суспільно-політичною орієнтацією єврейства в Україні, над їх поведінкою і соціальною орієнтацією євреїв у СРСР під час сталінізму та у післясталінську епоху, радить "українським" євреям обрати своє майбутнє, не гаяти часу на антиукраїнську діяльність та перейти від інтернаціоналізму на націоналістичну платформу. На думку Леоніда Шульмана, євреї мусять усвідомити, що, попри тимчасовий наступ русифікації, рано чи пізно на теренах їх батьківщини постане національна держава українців. Він доводить, що держава українців не є загрозою для єврейської меншини.

Книгу "Основоположні міфи ізраїльської політики“ французький письменник, філософ та політичний діяч Роже Ґароді опублікував в 1996 році. Він видав її за власний рахунок і у вихідних даних позначив латинськими буквами "SAMIZDAT". В цій розвідці автор переглядає офіційну історію, аналізує і викриває найбільш розповсюджені міфи політики Ізраїлю.

Питання місця і ролі Організації Українських Націоналістів в українському визвольному русі досі залишається одним із найбільш дискусійним в історіографії. Важливим аспектом цієї проблеми є ставлення ОУН до євреїв, що досі не знаходило належного висвітлення в працях істориків. Пропонована увазі читачів робота є чи не першою, де головним об’єктом дослідження обрано саме формування позиції українських націоналістів щодо єврейського населення протягом 1920-1950 років. Опираючись на багатий джерельний матеріал, зокрема документи ОУН та УПА, які вперше вводяться в науковий обіг, автор переконливо спростовує численні стереотипи, що побутують як в історіографії, так і в суспільній свідомості.

Ч. 1 : В дореволюционной России. - 2001. - 307 с.

Артур Кестлер нашел оригинальный ответ идеологии антисемитизма. По его мнению, падение Хазарского каганата породило несколько волн миграции, составивших основное ядро исповедующего иудаизм населения Восточной Европы. Поскольку этнически мигранты из Хазарии не были семитами, то несостоятелен и антисемитизм. Привлекая для работы тексты арабских путешественников IX – X вв., византийские источники, «Повесть временных лет», труды Артамонова, Коковцова, Тойнби, Вернадского, Данлопа, Кучеры, Поляка и многих другихисториков, автор предлагает несколько иное видение становления и крушения хазарского государства. Иные акценты приобретает парадоксальный на первый взгляд выбор веры. Увлекательное исследование истории Хазарского каганата, на всем протяжении своего существования находившегося под перекрестным давлением разнонаправленных государственных, религиозных и политических интересов не оставит читателя безразличным, ибо История, встающая за страницами книги Кестлера, не терпит безразличия.

Осуществляемая Московским бюро по правам человека книжная серия посвящена теме, к сожалению, весьма актуальной для современной российской политической реальности — феномену антисемитизма.

'Красное и коричневое' — документальное повествование о современном советском нацизме и его корнях. Прослежена идеологическая связь вдохновителей общества 'Память' и других национал-патриотов с черной сотней и гитлеровцами.