У монографії визначається специфіка трансформації детермінант соціально-економічної нерівності в умовах перебудови суспільства; виявляються структурні зміни ролі соціокультурних компетенцій окремих соціальних груп; досліджуються ключові критерії соціально-економічної нерівності та соціально-економічного розшарування населення; визначається вплив громадянського суспільства на розвиток соціально-економічної поведінки та стан українського соціуму; а також пропонуються рекомендації щодо гармонізації соціальної політики та процесів розвитку ринкової економіки. Розрахована на фахівців, науковців та широке коло читачів, які цікавляться проблемами соціально-економічної нерівності у трансформаційних суспільствах.

  Повний текст доступний у читальних залах НБУВ

  Повний текст доступний у читальних залах НБУВ

Доповідь підготовлено за результатами багаторічних досліджень фахівців ряду інститутів Національної академії наук України: Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи, Інституту економіки та прогнозування, Інституту економіки природокористування та сталого розвитку, Інституту соціології, Інституту політичних і етнонаціональних досліджень імені І.Ф.Кураса. Стрижневою ідеєю доповіді є трактування сутності цивілізаційного прогресу на засадах людиноцентричності соціуму, економіки та екології. Головною передумовою і водночас результатом успішного розвитку визначено справедливість по відношенню до тих поколінь, які нині живуть, і до тих, які прийдуть у цей світ в майбутньому. У доповіді наведено докази того, що процеси людського розвитку в Україні відповідають глобальним трендам і спрямовані на досягнення вищих соціо-гуманітарних цілей держави. Доведено, що досягнення усталеності людського розвитку можливе за кількох умов: зміні світоглядної позиції еліти та провідних суб’єктів економічних, екологічних та соціальних відносин; оволодінні інтелектуальними діячами новою науковою парадигмою; впровадженні нових моделей споживчої, трудової та соціальної поведінки населення; розробленні та втіленні у державну політику механізмів подолання системних обмежень гуманізації суспільного розвитку. Саме такий підхід забезпечує можливість подолання негативних чинників формування та використання природних, економічних і соціальних ресурсів, вирівнювання доступності ресурсів для різних верств та соціальних шарів населення, створення надійних інституційних механізмів передбачення системних загроз та ризиків, попередження або пом’якшення наслідків їх реалізації. Матеріали національної доповіді розраховані на фахівців органів законодавчої та виконавчої влади, науковців, експертів та аналітиків, небайдужих представників бізнесу та активних діячів суспільства.