На підставі комплексного аналізу опублікованих і нововиявлених архівних матеріалів і стародруків зроблено спробу з'ясувати роль і значення друкарства у розвитку культури України другої половини XVI - XVII ст. Розкрито історичні умови та тенденції розвитку українського книговидання досліженого періоду. З'ясовано особливості друкарства на східно- та західноукраїнських землях. Визначено книговидавничі контакти та способи співробітництва між певними видавничими центрами на території українських земель. Досліджено шляхи та форми поширення книжкової продукції та особливості міграції стародруків на українських землях. Виявлено особливості їх використання у богослужбовій практиці та науково-освітній діяльності, зокрема, серед церковнослужителів і населення інших віросповідань. Охарактеризовано значення друкарства для розвитку української культури зазначеного історичного періоду.

  Скачати повний текст

Досліджено процеси формування теоретичних і практичних засад кодикографії (описування рукописних книг) та бібліографічного описування стародруків у період збирання, реєстрації, камерального описування рукописно-книжної спадщини, формування історико-книгознавчих засад її наукового дослідження, що розгорталися на території України, яка перебувала у складі Російської та Австро-Угорської імперій. Відзначено період 1870 - 1930-х рр. в історії українського книгознавства як період становлення камеральних і єдиційних методів археографії рукописної книги, що надалі переростає в кодикографію, та бібліографії стародруків. Зазначено, що синкретична стадія розвитку спеціальних історико-філологічних дисциплін пов'язана з накопиченням описового матеріалу, осмисленням структури та методів набуття спеціального знання щодо книги як самостійного історичного джерела, формування об'єкта, предмета та методів книгознавства, зокрема, її частини - історії книги. Виділено чотири етапи розвитку опису книжних джерел, від загально-реєстраційного до науково-джерелознавчого, що відзначив формування теоретико-методологічних засад книгознавства. Визначено декілька підходів до стану наукової каталогізації рукописних книг і стародруків у цей період і типи наукового опису. Висвітлено центральні та регіональні наукові центри збирання та дослідження книги, напрями дослідження, специфіку широкого залучення дослідників книги, їх внесок у процес збирання, науковий опис, залучення до наукового обігу книжної спадщини, проведено бібліографічну реконструкцію складу наукових праць в галузі кодикографії та бібліографії стародруків.

  Скачати повний текст

Розглянуто історію, теорію та практику проведення комплексного дослідження книжкових пам'яток у бібліотеках. Виділено відносно самостійну галузь знань - книжкове пам'яткознавство, що виникло на стику книгознавства, бібліотекознавства й пам'яткознавства. Представлено історіографію розвитку нового наукового напрямку. Особливу увагу приділено еволюції тлумачення поняття "рідкісна книга" та його сучасним термінологічним визначенням, а також змісту таких базових понять, як "цінна книга", "унікальна книга", "книжкова пам'ятка", "стародрук". Розглянуто історію виокремлення в бібліотечних фондах стародруків, рідкісних видань пізнішого часу та доведено загальну тенденцію щодо створення відповідних структурних підрозділів. Охарактеризовано сучасні світові програми щодо збереження та популяризації книжкових пам'яток і проаналізовано законодавче забезпечення щодо їх реалізації. Визначено основні проблеми та способи їх розв'язання шляхом укладання розділу Державного реєстру національного культурного надбання, що фіксуватиме книжкову спадщину України. Встановлено основні критерії визначення книжкових пам'яток і сформульовано науково-методичні та практичні вимоги щодо опису та зберігання стародруків, рідкісних і цінних видань XIX - XX ст.

  Скачати повний текст

На підставі вивченя малодосліджених пам'яток, виданих у друкарнях Почаївського монастиря у василіянський період його історії, встановлено фонетичні та морфологічні особливості української літературної мови XVIII ст. Охарактеризовано питомо українські риси вокалізму та консонантизму, засвідчені у пам'ятках Почаївської друкарні, проаналізовано морфологічну структуру мови текстів, церковнослов'янські елементи української редакції. З'ясовано, що почаївські стародруки повною мірою засвідчують характерні особливості української мови, які відрізняють її від інших слов'янських мов. Виявлено діалектні риси та поодинокі полонізми, відображені у текстах досліджених книг і властиві сучасним волинським говіркам, з'ясовано їх співвідношення з загальномовними. З'ясовано, що діалектні особливості не надавали мові аналізованих творів вузько локального значення.

  Скачати повний текст