Бібліографічний покажчик підготовлений до 50-річчя українознавчих студій в галузі книгознавства, бібліотечної справи та бібліографії відомого американського бібліотекаря, дослідника, популяризатора слов'янської книги, запрошеного дослідника Інституту Гувера Стенфордського університету Едварда Касинця. Видання містить науковий нарис про Е. Касинця, хронологічний покажчик його українознавчих публікацій, деяких виставок і заходів, у яких він брав активну участь, перелік подяк йому від дослідників у виданнях, а також вибірковий покажчик публікацій про нього.

Висвітлено наукову і науково-педагогічну діяльність Лілії Сергіївни Прокопенко, бібліотекознавця, фахівця бібліотечно-інформаційної сфери, кандидата історичних наук, доцента. Вміщено нарис про життєвий і професійний шлях дослідниці, основні дати біографії, покажчик праць, бібліографічні відомості про Л. С. Прокопенко, довідковий апарат. Зібрано та систематизовано 424 бібліографічних записи публікацій, які відображають багаторічну наукову, науково-організаційну та науково-педагогічну діяльність Л. С. Прокопенко, а також її внесок у бібліотечну справу та бібліографію України. Окремо в хронологічному порядку представлено основні дати життя та діяльності ювілярки. Основну частину бібліографічного покажчика складено з чотирьох розділів, які мають підрозділи.

Представлено біобібліографічний покажчик, який представляє творчий доробок Лариси Олександрівни Мельник, бібліографа, завідувачки інформаційно-бібліографічного відділу Наукової бібліотеки Ужгородського національного університету. Розраховано на широке коло читачів - науковців, бібліотекарів, краєзнавців, викладачів, студентів, усіх, кого цікавить розвиток культури, бібліотечної справи, бібліографії на теренах Закарпаття.

Висвітлено бібліотечну діяльність М. І. Стороженка. Розглянуто бібліотеку В. Німчука як свідчення наукових і літературно-історичних зацікавлень вченого. Увагу приділено діяльності В. Пашницького у витоків заснування обласної бібліотеки в Станіславі та сьогоденню ІФОУНБ ім. І. Франка. Акцентовано на ролі Н. Панчук - незабутній постаті Закарпатської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Ф. Потушняка. Висвітлено життєвий шлях, наукову й освітньо-культурну діяльність Ганни та Омеляна Довганичів. Розглянуто мемуари як важливий складник інформаційних ресурсів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Приділено увагу кадровому забезпеченню роботи бібліотеки Ужгородського університету в перші роки її становлення: період 1945 - 1947рр. Розкрито внесок вченого-історика, фондознавця П. Коломійця в розвиток бібліотечної справи України. Акцентовано на науковому значенні бібліографічної спадщини М. Слободяника для фахівців документознавчої галузі. Досліджено виклики війни та наукові, культурні, суспільні виміри сучасної української біографіки тощо.

Борис Олексійович Соколовський, син відомого вченого, грунтознавця академіка Олексія Никаноровича Соколовського, народився 31 березня 1920 р. Будучи військовим пенсіонером багато років працював перекладачем у науковій бібліотеці Українського науково-дослідного інституту грунтознавства та агрохімії ім. О. Н. Соколовського у Харкові (нині - Національний науковий центр "Інститут грунтознавства та агрохімії імені О. Н. Соколовського"). Його зусиллями у бібліотеці було створено фонд перекладів наукових публікацій - книг і статей із зарубіжних журналів англійською і німецькою мовами, що послугувало надійною підтримкою дослідницької діяльності вчених і аспірантів Інституту.

Зазначено, що монографія є результатом узагальнення та систематизації результатів історіографічних досліджень генези й основних етапів еволюціювання харківської бібліотечної науково-освітньої школи, визначення внеску її фундаторів в розвиток українського книгознавства, бібліотекознавства, бібліографознавства. Охарактеризовано основні періоди розвитку наукової школи, пов'язані з когнітивними й інституціональними трансформаціями випускових кафедр бібліотечного факультету Харківської державної академії культури - фундатора та лідера інформаційно-бібліотечної науки та освіти в Україні.

Висвітлено діяльність видатного українського бібліотекознавця О. С. Сокальського. Увагу приділено його професійному зростанню як педагога, організатора освіти в галузі культури та мистецтва. Висвітлено вагомий внесок у заснування Київського державного інституту культури (нині Київський національний університет культури і мистецтв) і багатоаспектну організаційну діяльність на посаді ректора та завідувача кафедри бібліотекознавства. Розкрито роль О. С. Сокальського як фундатора київської науково-освітньої бібліотечної школи, представники якої - видатні науковці та практики інформаційно-бібліотечної сфери - успішно продовжують традиції вченого.

Розглянуто історичні етапи розвитку красномовства та роль мистецтва слова в житті людини, суспільства. Теоретичний і практичний матеріал структуровано у два змістові модулі. У теоретичній частині через морально-етичний аспект подано розвиток мистецтва слова з найдавніших часів до часів імператорського Риму та розкрито особливості вітчизняного красномовства. Практична частина містить плани семінарських занять, запитання для самоконтролю, теми наукових повідомлень та індивідуальні проблемні завдання. Подано ілюстративний матеріал з промов ораторів різних епох, з художніх та публіцистичних творів митців слова.

Подано біографічні та бібліографічні відомості про життєвий шлях і професійний доробок В. Д. Ракитянської - директора Харківської державної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка, заслуженого працівника культури України, Почесного громадянина Харківської області, кавалера ордена княгині Ольги III ступеня, голови Харківського обласного відділення (філії) ВГО "Українська бібліотечна асоціація". Наведено покажчик її публікацій та список літературних джерел про неї.

Висвітлено життя, організаційну та наукову діяльність заступника директора Всенародної бібліотеки України (нині - Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського) в 1923 - 1933 рр., керівника відділу Орієнталія й інших спеціалізованих відділів установи, видатного бібліотекознавця, книгознавця, сходознавця В. Ф. Іваницького. Розглянуто діяльність ученого як історика Стародавнього Сходу, гебраїста, а також теоретика та практика бібліотечної справи в Україні. Розкрито джерелознавче значення особових документів В. Ф. Іваницького. Подано публікації архівних документів (автобіографію, список наукових робіт, спогади, заяви щодо реабілітації, а також підготовлені вченим бібліотечні інструкції). Наведено хронологічний покажчик наукових, науково-методичних, науково-організаційних, науково-популярних праць В. Ф. Іваницького та його перекладів, а також літературу про нього.

Проаналізовано механізми стигматизації проблем психічного здоров'я в українському і польському молодіжному середовищі. Вивчаються обізнаність у проблемі психічних розладів, розуміння емоційних фільтрів, бар'єрів та ресурсів у спілкуванні з особами з психічними порушеннями, уявлення про особистісні характеристики людей з окремими розладами.

Досліджено внесок професора О. С. Сокальського у розвиток бібліотечної науки та освіти України. На основі комплексного використання соціокомунікативного, системного, історико-генетичного підходів реконструювано складну ієрархічну структуру та напрями багаторівневих і різновекторних суб'єкт-суб'єктних комунікаційних зв'язків - основи утворення когнітивно насиченого комунікаційного середовища, яке сприяло формуванню наукового світогляду та професійних якостей О. С. Сокальського, його кар'єрному та творчому зростанню як знакового українського бібліотекознавця та культурного діяча. Розкрито внесок О. С. Сокальського в розвиток культурно-мистецької освіти в Україні. Висвітлено педагогічну й організаційну діяльність ученого в Київському державному інституті культури (нині КНУКіМ), визначено основні напрями досліджень О. С. Сокальського в галузі загального та спеціального бібліотекознавства. Розкрито внесок О. С. Сокальського у формування організаційних і теоретико-методичних засад інституціоналізації київської науково-освітньої бібліотечної школи. Досліджено внесок учнів і послідовників О. С. Сокальського в розвиток бібліотекознавчої науки і освіти України.

Здійснено аналіз комплексу інвентарів бібліотек XVIII ст. як джерел до історії книгозбірень монастирів Львівської латинської митрополії XIV – XVIII ст. з фондів Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка. Визначено джерельну цінність інвентарів, виявлено особливості укладення, а також способи запису книг до облікових документів. Здійснено реконструкцію кількісного та тематичного складу давніх монастирських бібліотек. Встановлено персональний склад працівників бібліотек, а також відтворено їхній читацький склад та коло читацьких інтересів користувачів книгозбірень. Виділено чинники, що впливали на формування та розвиток монастирських бібліотек. Простежено долю бібліотек монастирів Львівської латинської митрополії, що були ліквідовані або реформовані у кінці XVIII ст.

Проаналізовано особливості створення та функціонування павленківських бібліотек в Україні на початку ХХ ст. Досліджено структуру їхніх фондів, читацький склад, джерела комплектування, динаміку основних бібліотечних показників та значення павленківських бібліотек у забезпеченні населення книгою, поширенні читання, знань, просвітництва, культури.

Обговорено історію виявлення бібліотеки С. Величка, надано її характеристику, описано оригінальні інскрипти, зроблено припущення про первісне місце перебування книгозбірні та про те, як вона потрапила до Російського державного архіву давніх актів.

Репрезентовано біографічні довідки співробітників просвітянських, університетських, наукових, публічних, сільських та дитячих бібліотек - як знаних бібліотекознавців - розробників теорії, історії, методики та організації бібліотечної справи, так і пересічних, імена котрих удалося встановити за архівними джерелами та за згадками в опублікованих документах. Наведено відомості про українців - діячів бібліотечної, книжкової та видавничої справи інших держав, які зробили свій внесок у розвиток української національної книжкової культури та бібліотечної справи.

Досліджено сутність та основні форми прояву радянської цензури в публічних бібліотеках України у 1917 - 1939 рр. Виявлено витоки, обгрунтовано основні етапи та досліджено форми і напрями втілення духовної та світської цензури в бібліотечну діяльність. Розкрито принципи роботи радянських цензурних інституцій, що регламентували напрями діяльності публічних бібліотек, перетворюючи їх на заклади політосвіти. Показано бібліотечну цензуру як соціальне явище, відображено її значення щодо обмеження інформації, друкованого слова та національної думки.

Досліджено культурно-просвітницьку діяльність публічних бібліотек другої половини XX ст. - початку XXI ст. Уперше досліджено і відтворено цілісну картину розвитку вищезазначеної діяльності даних бібліотек в межах досліджуваного періоду. З'ясовано розвиток основних форм і тенденцій їх культурно-просвітницької діяльності. Висвітлено інноваційні підходи до реалізації соціально-культурних проєктів в рамках зазначеної діяльності. Запропоновано перспективні напрями та концептуальну модель її проведення. Доведено, що дані бібліотеки є найбільш стійким соціальним інститутом в системі установ культурно-просвітницького напряму. Акцентовано, що культурно-просвітницька діяльність зазначених бібліотек продовжує бути ефективною технологією соціокомунікативного процесу Півдня України. Виявлено тенденції розвитку цієї діяльності означених бібліотек в руслі розширення масштабів та соціального спрямування цього виду діяльності, упровадження довгострокових програм, переходу від регламентованих форм популяризації знань до активних методів її ведення.

Висвітлено особливості поширення приватних та виникнення публічних бібліотек у добу раннього Ренесансу в Італії, а саме, історико-культурне підґрунтя цього процесу, причини утворення таких книгозбірень, значення бібліофільських настроїв представників гуманізму для формування бібліотек та усвідомлення їхнього значення, джерела поповнення їхніх фондів.

Висвітлено внесок радянських науковців – істориків, економістів, правників, географів, демографів другої половини 1940 – 1980-х рр. у дослідження розподілу та перерозподілу робітничого ресурсу в УРСР. Простежено зміну наукових підходів до вивчення організованих наборів робітників та трудових переселень сімей. Визначено пріоритетні напрями та прогалини радянської історіографії з теми. Проаналізовано якість відображення в українській радянській історіографії наслідків організованого державою використання трудового потенціалу своїх громадян.