Мета дослідження - виявлення низки чинників, які спричинили втрату архівних фондів України під час Другої світової війни, з'ясування механізмів вилучення та шляхів їх переміщення, установлення місця перебування, узагальнення й визначення масштабів завданих збитків, розробка рекомендацій щодо теоретичного і практичного використання результатів розвідки. Методологія передбачає принципи історизму й застосування загальнонаукових (типологізація, класифікація, систематизація), міждисциплінарних (структурно-системний підхід), історичних (хронологізація, періодизація) методів. Це забезпечило на засадах положень діалектики та логіки пізнання історичного процесу та суспільного розвитку, трактування досліджуваних явищ в динаміці загальносуспільних подій з урахуванням взаємозв'язків, а також здійснення комплексного аналізу всієї сукупності джерел, зважаючи на багатофакторність і неоднозначність наявної інформації. Наукова новизна полягає у висвітленні евакуації радянськими органами влади архівних матеріалів у східні області СРСР та розкрадання їх у нових місцях зберігання, розгляді заходів нацистської адміністрації з реалізації акції безпрецедентного пограбування архівних надбань, а також планомірного вилучення та вивезення культурних цінностей із теренів УРСР. Висновки: за період Другої світової війни в Україні було знищено або вивезено з її території величезний масив матеріальних і духовних історико-культурних цінностей, у тому числі велику кількість архівних матеріалів, рукописів та інших писемних джерел. Результати аналізу документів про знищення й вивезення з УРСР у роки війни культурних надбань свідчать, що обидві протиборчі сторони провадили ці акції ретельно та цілеспрямовано, переслідуючи політичні й корисливі загарбницькі цілі для спотворення історичної правди, віковічної пам'яті українського народу, позбавлення його національної самобутності, державності, зрештою існування.

Дослідження присвячено вирішенню нової і важливої проблеми, що не одержала належного та об'єктивного висвітлення у науковій літературі. Опрацьовано історіографічні джерела загальноукраїнського та регіонального рівнів, матеріали періодичних видань, що дозволили глибоко проаналізувати та охарактеризувати основні напрями і масштаби вивчення науковцями української архівної справи. На основі системного аналізу і опрацювання джерел вперше у вітчизняній історіографії цілісно відтворено історіографічний процес розвитку архівної справи в Україні у другій половині 1950-х - 2012 рр. Здійснено порівняльний аналіз напрямів та пріоритетів дослідницького пошуку таких аспектів, як розвиток радянського архівного будівництва в УРСР та трансформація архівної системи за умов відновлення і утвердження державної незалежності України. Узагальнено наукові надбання попередників і, відповідно до дослідницьких завдань, сформовано пропозиції щодо подальшого розвитку досліджуваної теми.

Проаналізовано науковий доробок українських істориків-архівістів другої половини 1950 - 1980-х років в галузі матеріально-технічної бази архівних установ. Розглянуто характерні особливості історіографічного процесу того часу.

Досліджено основні тенденції та напрямки розвитку місцевих (повітових, окружних, районних і міжрайонних) музеїв Північного Лівобережжя у 1917 - 1937 рр. Визначено теоретичні засади та принципи побудови експозиції місцевих музеїв регіону. Охарактеризовано роль Управління науковими установами Народного комісаріату освіти УРСР у налагодженні систематичної науково-дослідної роботи, обліку експонатного фонду, наукового опрацювання та збереження музейних зібрань. Доведено негативний вплив процесів денаціоналізації та дегуманізації культурного життя країни на професійний рівень музейної спільноти, естетичний вигляд та ідеологічний зміст експозицій. Охарактеризовано головні здобутки науково-дослідної роботи місцевих музеїв, висвітлено їх роль в розгортанні історико-краєзнавчого руху та становленні регіональної пам'яткоохоронної системи. Проведено спробу періодизації процесу музейного будівництва в регіоні, повернуто зі забуття імена багатьох провінційних музейників.

Досліджено архівно-археографічну діяльність одного з видатних громадських і наукових діячів кінця XIX - першої половини XX ст. Д. І. Багалія. Розглянуто його становлення як особистості та науковця, визначено головні фактори впливу на формування світогляду та кола наукових інтересів. На основі аналізу громадської, організаторської та наукової роботи з'ясовано роль і місце Д. І. Багалія у становленні та подальшому розвитку архівної галузі в Україні. Визначено головні напрями його наукової діяльності, які відображалися у численних публікаціях документів, що у свою чергу мало непересічне значення для історичних досліджень як сучасників вченого, так і сьогоднішніх науковців.

Проведено комплексне дослідження УАП (1947 - 2007 рр.) як джерела вивчення історії архівної справи в Україні. Визначено основні етапи функціонування УАП протягом 1947 - 2007 рр. Охарактеризовано УАП за типо-видовою ознакою. З'ясовано значущість "Архівів України" як провідного науково-практичного журналу з архівної справи. Подано джерелознавчу оцінку публікаціям з історії архівної справи, що надруковані у центральних архівознавчих виданнях протягом 1947 - 2007 рр. Охарактеризовано вплив місцевих періодичних і продовжуваних видань державних архівних установ на розвиток архівної справи в регіоні та висвітлення історії місцевого архівного життя.

Визначено внесок вченого у розвиток джерелознавства, зокрема питань класифікації, критики та використання історичних джерел, архівознавства, спеціальних історичних дисциплін. Показано процес становлення В. І. Стрельського як архівіста та джерелознавця. Визначено фактори, які вплинули на формування наукових поглядів вченого, характер і зміст його наукових досліджень. Вперше в українській історіографії систематизовано та досліджено наукову спадщину В. І. Стрельського, розроблені ним теоретико-методологічні проблеми джерелознавства, питання критики й аналізу джерел, теорії та практики архівної справи в Україні, термінології, понятійного апарату, предмету та завдань спеціальних історичних дисциплін. Проаналізовано наукову, організаційну, педагогічну та громадську діяльність вченого. Розглянуто пріоритетні напрями його наукової діяльності та складено повну бібліографію праць В. І. Стрельського.

Розглянуто процес формування особистості талановитого вченого, його інтересів під впливом родинного оточення та наукової школи В.М. Перетца. Конкретизовано основні напрями наукових творів вченого, з'ясовано їх цінність й актуальність. Висвітлено внесок ученого у розвиток архівної освіти, описано результати творів зі спеціальних історичних дисциплін. Розглянуто книгознавчі та бібліографічні праці С.І. Маслова, етапи формування його бібліотеки.

Висвітлено життєвий шлях, наукову та науково-організаційну діяльність відомого українського історика й архівіста П.П. Гудзенка. Наведено бібліографічні описи його наукових публікацій і список літературних джерел про нього.

Освещены жизненный путь, научная и научно-организаторская деятельность известного украинского историка и архивиста П.П. Гудзенко. Даны библиографические описания его научных публикаций и список литературных источников о нем.

Вперше в українській історіографії висвітлено життєвий і творчий шлях відомого львівського архівіста, фахівця у галузі української філігранології, краєзнавця, громадського діяча, директора Центрального історичного архіву України у Львові, професора Львівського державного університету ім. І. Франка О.Я. Мацюка (1932 - 1999). На підставі вивчення історіографії проблеми та наукового доробку вченого виявлено фактори, які вплинули на формування його світогляду, визначено характер і зміст наукових студій. Проаналізовано пріоритетні напрямки наукової діяльності О.Я. Мацюка, висвітлено його внесок у становлення української філігранології як самостійної історичної дисципліни. Проаналізовано праці ученого, присвячені дослідженню проблем початкового періоду слов'янського книгодрукування й українського краєзнавства.

На підставі узагальнення українських і російських джерел проаналізовано етапи повернення українських архівних документів з Росії. Висвітлено роботу державних і наукових установ УСРР у контексті загального процесу реституції українських культурних цінностей з РСФРР у період 1921 - 1926 рр. Досліджено діяльність архівно-бібліотечної секції на чолі з В.Барвінським (першої всеукраїнської загальнодержавної установи, створеної у січні 1919 р., до компетенції якої входило завідування державними, науковими, приватними, революційними архівами), Особливої всеукраїнської архівної комісії (1920 р.), Центрального Архівного Управління України. Наведено список українських архівних фондів, які на даний період зберігалися у Росії, зокрема, Московському архіві Міністерства юстиції, архівах радянських установ, евакуйованих з України, бібліотеках Російської академії наук, архівах Міністерства Закордонних справ), складеного Д.Багалієм і В.Барвінським. Розглянуто особливості роботи підкомісій у складі В.Адоратського, Д.Багалія, М.Мелешка (1925 р.), а також В.Максакова, М.Мелешка, М.Рубача і експертів Довнар-Запольського, Я.Ждановича з вироблення основних положень розподілу архівних матеріалів.

На основе обобщения украинских и русских источников проанализированы этапы возвращения украинских архивных документов из России. Освещена работа государственных и научных учреждений УССР в контексте общего процесса реституции украинских культурных ценностей из РСФСР в период 1921 - 1926 гг. Исследована деятельность архивно-библиотечной секции во главе с В.Барвинским (первого всеукраинского общегосударственного учреждения, созданной в январе 1919 г., в компетенцию которого входило заведование государственными, научными, частными, революционными архивами), Особой всеукраинской архивной комиссии (1920 г.), Центрального Архивного Управления Украины. Приведен список украинских архивных фондов, (составленного Д.Багалием и В.Барвинским), которые в данный период хранились в России, в частности, Московском архиве Министерства юстиции, архивах советских учреждений, эвакуированных из Украины, библиотеках Российской академии наук, архивах Министерства иностранных дел. Рассмотрены особенности работы подкомиссий в составе В.Адоратского, Д.Багалия, М.Мелешко (1925 г.), а также В.Максакова, М.Мелешко, М.Рубача и экспертов Довнар-Запольского, Я.Ждановича по выработке основных положений распределения архивных материалов.

На підставі узагальнення українських і російських джерел проаналізовано етапи повернення українських архівних документів з Росії. Висвітлено діяльність державних, наукових установ УСРР у контексті загального процесу реституції українських культурних цінностей з РСФРР протягом 1926 - 1936 рр. Розглянуто основні положення програми, розробленої Центрархівом УСРР у листопаді 1925 р., щодо одержання інформації про українські архівні документи. Увагу приділено поверненню у серпні 1933 р. матеріалів про Т.Шевченка, що перебували в архівосховищах РСФСР. Зазначено, що процес повернення власних архівних цінностей був одним з важливих векторів розвитку національної культури у межах Радянського Союзу й органічно доповнював роботу українських наукових кіл з повернення та реституції культурних цінностей з Росії, ініційованих Всеукраїнською Академією Наук і Народним комісаріатом освіти УСРР.

На основе обобщения украинских и российских источников проанализированы этапы возвращения украинских архивных документов из России. Освещена деятельность государственных, научных учреждений УССР в контексте общего процесса реституции украинских культурных ценностей из РСФСР на протяжении 1926 - 1936 гг. Рассмотрены основные положения программы, разработанной Центрархивом УССР в ноябре 1925 г., о получении информации об украинских архивных документах. Внимание уделено возвращению в августе 1933 г. материалов о Т.Г.Шевченко, которые находились в архивохранилищах РСФСР. Указано, что процесс возвращения собственных архивных ценностей был одним из важных векторов развития национальной культуры в рамках Советского Союза и органически дополнял работу украинских научных кругов по возвращению и реституции культурных ценностей из России, инициированных Всеукраинской Академией Наук и Народным комиссариатом образования УССР.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч813(4УКР)6

Рубрики:

Історія архівної справи

Шифр НБУВ: ВА674238 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто основні етапи та напрями діяльності працівників архівів у 1940 - 1960-х рр. на підставі досліджень історії архівної справи й аналізу архівних джерел. Висвітлено питання повоєнної відбудови мережі архівних установ та архівну роботу. Проаналізовано особливості розвитку архівної справи в Україні в роки "хрущовської відлиги", співробітництво архівних установ країни з архівами зарубіжних країн і республік СРСР.

Рассмотрены основные этапы и направления деятельности работников архивов в 1940 - 1960-х гг. на основе исследований истории архивного дела и анализа архивных источников. Освещены вопросы послевоенного восстановления сети архивных учреждений и архивная работа. Проанализированы особенности развития архивного дела в Украине в годы "хрущевской оттепели", сотрудничество архивных учреждений страны с архивами зарубежных стран и республик СССР.

Досліджено наукову, організаційну діяльність О.Грушевського у сфері української історичної науки, архівної та бібліотечної справи, його роботу як педагога вищої школи, зокрема внесок у розвиток архівної освіти. З використанням джерельної бази висвітлено процес формування світогляду та особливості наукової творчості О.Грушевського. Проаналізовано педагогічну діяльність ученого в українському народному університеті, Київському археологічному інституті, Вищому інституті народної освіти та Науково-дослідній кафедрі історії України ВУАН. Доведено, що вчений був одним з розробників концептуальних засад архівної та бібліотечної справи в УНР та Українській державі в 1917 - 1918 рр. Комплексно досліджено його науково-організаційний доробок, участь в організації Українського Наукового Товариства та наукових установ ВУАН. Вивчено багатогранну наукову творчість вченого з урахуванням конкретно-історичного й соціокультурного контекстів життя українського суспільства першої третини XX ст.

Висвітлено життя та творчість П.В.Клименка - талановитого вченого-історика, джерелознавця, архівознавця, археографа, організатора архівної справи в Україні 1920 - 1930-х рр., педагога. На підставі всебічного історіографічного аналізу, наукової спадщини вченого, з використанням широкої джерельної бази вивчено внесок П.В.Клименка у справу збереження архівів та пам'яток старовини. Досліджено проблеми соціально-економічної історії України XVII - XVIII ст., історію розвитку цехового ремесла, виробничого руху українського населення XVIII - початку XIX ст. Визначено пріоритетні напрями досліджень історика, реконструйовано процес становлення П.В.Клименка як історика та джерелознавця. Розкрито фактори, що вплинули на формування його світогляду та наукових поглядів, зміст і характер наукових студій. Уперше в українській історіографії систематизовано та комплексно досліджено творчу спадщину П.В.Клименка, проаналізовано його персональний внесок у науку.

Висвітлено сторінки життя та діяльності археографа, архівіста, дослідника М.Бутич, підкреслено її вагомий вклад у розвиток вітчизняної архівної справи. Значну увагу приділено аспектам її наукової роботи в Центральному державному історичному архіві України в Києві. Охарактеризовано значні науково-видавничі проекти, в яких М.Бутич приймала активну участь.

Освещены страницы жизни и деятельности археографа, архивиста, исследователя М.Бутич, подчеркнут ее весомый вклад в развитие отечественного архивного дела. Значительное внимание уделено аспектам ее научной работы в Центральном государственном историческом архиве Украины в Киеве. Охарактеризованы значительные научно-издательские проекты, в которых М.Бутич принимала активное участие.

На підставі системного аналізу широкої джерельної бази та наукової літератури досліджено розвиток архівної справи в Україні в 1919 - 1932 рр. По-новому інтерпретовано особливості радянської архівної реформи в Україні, з'ясовано специфіку формування єдиного державного архівного фонду (ЄДАФ) та правові реформи в Україні. Детально висвітлено шляхи та етапи розвитку системи архівних установ, мету, завдання та форми централізації архівної справи, визначено роль Першого та Другого Всеукраїнського з'їздів архівних робітників, досліджено умови створення, функції, завдання Особливої всеукраїнської архівної комісії та Істпарту. Значну увагу приділено внеску Харківского та Київського осередків архівістів у розвиток архівної справи України у 1919 - 1932 рр.

На базі результатів вивчення різноманітних джерел визначено основні організаційні засади та особливості розвитку видавничої діяльності установ системи Головархіву УРСР. Розкрито вплив суспільно-політичних та ідеологічних чинників на науковий та інформаційний рівень, тематику видань. Надано комплексну оцінку загальносоюзних правил публікації історичних документів, проаналізовано основні принципи та методи підготовки видань, вивчено досвід українських архівістів-археографів у вдосконаленні нормативно-методичної бази публікації джерел. Визначено повноту висвітлення історичного минулого України в документах, уведених до наукового обігу завдяки опублікованим збірникам документів.

Наведено бібліографічні дані архівістів, археографів, архівознавців, педагогів вищої школи, державних діячів, істориків, що сприяли розвитку архівної справи в Україні у період 1970 - 1990 рр. Викладено відомості про спеціальні публікації архівістів і наявність особових фондів.

Приведены библиографические данные архивистов, археографов, архивоведов, педагогов высшей школы, государственных деятелей, историков, служивших развитию архивного дела в период с 1970 - 1990-х гг. на Украине. Изложены сведения о специальных публикациях архивистов и наличии личных фондов.