Увагу присвячено дослідженню виданої на теренах України друкованої продукції, що зберігається у сховищах Державного архіву друку Книжкової палати України. Зазначено, що до видання увійшли наукові розвідки, написані на матеріалах вітчизняних книгодруків і періодичних видань 1929 - 1945 років. У розвідці актуалізовано найбільш вагомі події міжвоєнного періоду та періоду Другої світової війни. Подано інформацію про друковані видання епохи сталінського будівництва соціалізму в УСРР - УРСР (1929 -1938 рр.), будівництво мавзолею В. І. Леніна у спогадах українського каменяра Семена Шапіро, соціалістичну революція у спорті (1931 р.), Всеукраїнське товариство оздоровлення праці та побуту, музично-мовленевий контент журналу "Радіо" (1935 р.).

Розміщено основні праці Ярослава Дашкевича з історії книги, друкарства, книгознавчої періодики, бібліотекознавства й бібліографії, опубліковані в 1946 - 2008 рр. Зібрані під однією обкладинкою, статті та рецензії автора органічно доповнюють одна одну, перетворюючись на своєрідну монографію, яка поєднує історико-біографічні сюжети з критичним осмисленням бібліографічного та книгознавчого доробку, охоплюючи цілу палітру бібліологічних та історичних досліджень. Об'єднані спільною концепцією й написані блискучим стилем, вони складають унікальну енциклопедію знань про захопливе і драматичне минуле книг, книгозбірень та книгознавців, бібліотекарів і бібліографів України у XX ст. Частина текстів публікується вперше за рукописними оригіналами, виявленими в Меморіальній бібліотеці-архіві вченого у Львові.

Вміщено книгознавчі дослідження на різноманітні теми, зокрема: знахідки реставраторів в оправах і на форзацах стародруків; рідкісні віденські видання XVI ст. одного з першодрукарів Петра Мстиславця. Розкрито полімовність українських стародруків та самобутність народної української мови на початку XIX ст. Викладено українські видання у Чехословаччині 1919-1930 років. Увагу приділено рідній мові і книзі у контексті збереження самобутності українців у Канаді. Оцінено унікальність колекції та діяльність Українського національного музею в Чикаго і надано погляди на двомовність в Україні відомого еміграційного письменника видавця Ігоря Костецького. Розглянуто діяльність Української видавничої спілки у Вінніпезі, життєвий шлях і мистецький феномен родини Саєнків тощо.

Наведено наукові розвідки з історії вітчизняного книговидання XVIІ — XVIII ст., мистецтва української книги, історії різних інших видів друку — нот, відбитків гравюр. Викладено питання культури книгозбирання та книгорозповсюдження в давнину (XVI — початок XX ст.), книжкової культури української діаспори. Охарактеризовано культуру книгорозповсюдження через різні форми — продаж або суспільне користування в бібліотеках (монастирських, приватних, навчальних закладів, установ); вкладення в церкви чи дари окремим особам або закладам (записи про це на книгах — перша форма власницьких знаків). Вивчено культуру книгоопису.

Увагу присвячено дослідженню виданої на теренах України друкованої продукції, що зберігається у сховищах Державного архіву друку Книжкової палати України. Зауважено, що до видання увійшли наукові розвідки, написані на матеріалах вітчизняних книгодруків і періодичних видань 1946 - 1964 років з одночасним залученням продукції 1945 року, що в історії УРСР був першим повоєнним роком. У розвідці актуалізовано найбільш вагомі події повоєнного періоду та періоду лібералізації суспільно-політичного життя в СРСР. Подано інформацію про зовнішньополітичні орієнтири повоєнної УРСР (1945 - 1947 рр.), індустріальне відродження УРСР у книгодруках 1945 - 1948 рр., дослідницькі праці українського радянського студентства 1956 - 1960 рр.

На основі загальноісторичних тенденцій розвитку книгодрукування в Європі зазначено, що українське друкарство почалося у Львові з середини XV ст., мало витоки з тогочасних німецьких князівств, а не з Московського царства XVI ст. Зауважено, що сьогодні є підстави вважати першим (відомим сучасним науковцям) власником друкарні, причетним до книговидання на українських землях Степана Дропана. Зазначено, що Іван Федоров не був східно-слов’янським першодрукарем - це право на сьогодні належить білорусові Франциску Скорині. На початку XVI ст. він запланував перекласти і надрукувати окремими книгами новий текст Біблії руською мовою. Упродовж 1517 - 1519 рр. у власній друкарні в Празі видрукував 23 біблійні книжки. Першою, де був використаний кириличний шрифт, був Псалтир . Варто зауважити, що концепція існування у Львові дофедорівських друкарень, зокрема Степана Дропана, не применшує ролі Івана Федорова. Від нього починається безперервна традиція українського книгодрукування.

Зазначено, що це видання є другим, доповненим, виданням каталогу колекції стародруків кириличного шрифту XV - першої половини XVI ст. Одеської національної наукової бібліотеки. Перше видання каталогу було надруковано у 1998 р. Нове видання, що виходить українською мовою, доповнено більш детальним описом особливостей примірників. Наголошено, що Каталог містить покажчики та ілюстративний альбом з відображенням відбитків дереворитів: ілюстрацій, заставок, кінцівок, ініціалів, гравірованих рамок і виливних прикрас у натуральну величину.

Представлено дослідження, бібліографічний опис видань та примірників Євангелій, виданих у Вільнюсі упродовж 1575-1644 рр., та альбом ілюстрацій цих видань (130 зображень). До складу каталогу включено деталізовані описи 32 примірників чотирьох вільнюських видань Євангелій - друку П. Мстиславця 1575 р., Євангелій без сигнатур 1600 р. та з сигнатурами 1610-1620-х рр. друкарні Мамоничів та Святодухівського братства 1644 р., а також фрагментів невідомого в бібліографії вільнюського друку 20-30-х рр. XVII ст. Вільнюські видання Євангелій містять оригінальні і змістом власницькі й вкладні записи, вартісні оправи, відзначаються прикметною історією побутування. Вміщено ґрунтовний науково-довідковий апарат, додатки ідентифікаторами аркушів, схему міграції примірників, таблиці розміщення філіграней.

Представлено першу книгу в серії "Документальна пам'ять України", яка спрямована на акцентуацію книгознавчих досліджень науковців Книжкової палати України імені Івана Федорова. Досліджено зібрання друкованих видань, що зберігаються у сховищах Державного архіву друку Книжкової палати України. До видання увійшли наукові розвідки, написані на матеріалах вітчизняних книгодруків і періодичних видань 1917 - 1928 років. Актуалізовано маловідомі сторінки історії України, відображені у книгах спецфонду Державного архіву друку.

Проаналізовано основні характеристики історичного періоду започаткування вивчення української книги як соціально-комунікаційного феномену в Україні (у ті часи - Українська РСР) - 1917 - 1920-і рр. На прикладі деяких публікацій часописів "Книгар", "Книга", "Книжка", а також враховуючи дискусії між українськими бібліографами М. Куфаєвим та Д. Баликою, зроблено висновок про зародження в цей період бачення української книги як соціально-комунікаційного феномену. Підкреслено, що саме цей період став переломним у вивченні багатьох соціально-комунікаційних характеристик української книги. Насамперед, це стосується проблем типологічної структури книжкового ринку та аудиторного чинника функціонування книги як соціально-комунікаційного феномену. Публікації в часописах "Книгар", "Книга", "Книжка" започаткували фахову дискусію з проблем підготовки текстів, оформлення видань та їх розповсюдження. Виокремились два підходи до вивчення української книги: М. Куфаєва, який вважав, що книга є яскравим виразником соціально-комунікаційних характеристик масової комунікації, та Д. Балики, який наполягав на необхідності враховувати насамперед соціологічні особливості обігу книги як масовокомунікаційного продукту. Підкреслено, що виокремлюється наукова концепція науки про соціальні комунікації - вивчення книги як соціально-комунікаційного феномену. Більшість положень цієї концепції було сформовано теоретиками журналістики та видавничої справи 20-х рр. минулого століття, і ці положення мають значну теоретичну й історіографічну цінність. Вони можуть бути основою для сучасних розробок у галузі науки про соціальні комунікації.

Увагу приділено розробці моделей інформаційної технології формування та прогнозування якості процесу оцифровування стародруків з урахуванням системного аналізу факторів і міри їх впливу на процес оцифровування. Здійснено аналіз технологічного процесу оцифровування стародруків. Визначено фактори та їх пріоритетність для враховування при вдосконаленні й оптимізації процесу оцифровування. Сформовано структурну модель процесу оцифровування стародруків, яка включає підготовчі операції, операцію одержання цифрової мастер-копії та цифрову обробку копій. Синтезовано й оптимізовано методом ранжування багаторівневу модель пріоритетного впливу факторів на процес оцифровування стародруків. Розроблено імітаційну модель "Restoration 1.0" компенсації відсутньої ділянки зображення на оцифрованому фоні шляхом заповнення її за орієнтирами відповідними пікселями як засобу формування якості процесу оцифровування. Сформовано модель логічного виведення, здійснено формування універсальної терм-множини значень і відповідних їй лінгвістичних термів, які відображають якісні характеристики пріоритетних факторів. Розроблено нечітку базу знань, що відтворює вплив факторів на процес оцифровування залежно від рівня якості лінгвістичних термів. Побудовано функції належності лінгвістичних змінних і нечіткі логічні рівняння, які визначають зв'язок між функціями. Розраховано комплексний показник прогнозованої якості процесу оцифровування стародруків за принципом "центр ваги".

Видавничим проєктом Львівської національної наукової бібліотеки України ім. В. Стефаника вперше передбачено створення повної бібліографії української книги в Галичині, на Буковині, Закарпатті, Волині та в еміграції за 1914 - 1939 рр. У цьому томі зареєстровано видання за 1932 - 1935 рр. Територіально бібліографією охоплено сучасні західні області України - Львівську, Тернопільську, Івано-Франківську, Чернівецьку, Закарпатську, Волинську, окремі етнічні українські території (Лемківщину, Підляшшя, Холмщину), які після 1945 р. залишились у складі Польщі, еміграційні центри українського видавничого руху - Відень, Берлін, Прагу, Подєбради, Торонто, Вінніпег, Нью-Йорк та ін.

Висвітлено різноманітні явища і факти з історії української мови, книги і друкарства минулих століть, зокрема: рукописні джерела, на основі яких у 1742 р. було випущено у світ "одне з рідкісних почаївських видань" (В. Бочковська) "Гора Почаївська". Окреслено становлення рідномовної преси і освіти серед українських переселенців в Канаді, початки україномовного богослужіння, становище української мови в Українській державі за гетьмана Павла Скоропадського. Досліджено діяльність українських видавництв - "Київ" у Філадельфії (США) та "На горі" у Німеччині. Розглянуто історію паперової фабрики у маєтку Кочубеїв на Чернігівщині. В інших дослідженнях висвітлено окремі теми з фондової колекції Музею книги і друкарства України: добірку хромолітографій початку XX ст. (історія друкування і надходження до музею), видання творів Івана Франка, книжки для українських поселень в Росії (1920-і — 1930-і pp.), українські видання в Петербурзі (XIX ст.), книжки видавництва «Рух» (1917-1933 pp.), графіку одного з найвідоміших представників мистецької школи Михайла Бойчука художника Івана Падалки та ін. Надано історію української писемності і друкарства.

Наведено описи польських стародруків у фондах Наукової бібліотеки Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова, виданих у XVI - XVIII ст. Видання містить покажчики, ілюстровано відбитками титульних аркушів, гравюр і провенієнцій власників описаних примірників.

Охарактеризовано образ України в англомовних публікаціях Америки (США) 1920 - 1930-х рр. Взято до уваги книги (нон-фікшн), опубліковані стараннями української діаспори, американськими авторами та видані в США переклади, у яких згадано Україну. Проблема громадської думки про Україну у Сполучених Штатах міжвоєнного періоду досі на стала предметом дослідження вітчизняних і зарубіжних науковців. Для англомовного читача українці були однією з найменш відомих націй у Європі. На початку 1920-х рр. в американських публікаціях частіше вживався термін "русин", а не "українець", а мешканців Наддніпрянщини ідентифікували як "малоросів". Статті про Україну з'являлись у різних енциклопедіях (Encyclopedia Americana) та атласних виданнях (An Atlas of current Affairs). Українське питання часто порушували у книгах, присвячених загальній історії Європи під час та після Першої світової війни, зокрема у дуже популярному виданні професора Університету І. Л. Бенса "Європа після 1914", яке використовували у навчальному процесі десятки вишів США. Українці Америки долучились до видання книг англійською мовою про свою батьківщину. Найбільше діаспору турбувала репресивна політика окупантів щодо українців у 1930-х рр., а особливо польська Пацифікація 1930 р. і Голодомор у Радянській Україні 1932 - 1933 рр. До популяризації цих тем серед американських читачів приклались Л. Мишуга та Е. Рев'юк - головні редактори "Свободи" - найпопулярнішої української газети Америки. Увагу звернено на книги авторів, що побували в Україні у 1920-х чи 1930-х рр. Зокрема завдяки матеріальній і технічній підтримці діаспори мандрівку Західною Україною здійснив журналіст Г. Тілтман, який описав побачене у відомій книзі "Селянська Європа". У кінці 1920-х і на початку 1930-х рр. для багатьох західних інтелектуалів Радянський Союз видавався чудовою альтернативою капіталістичній системі. Тоді ж СРСР, як і радянську Україну, відвідали американські туристи, які опублікували побачене там у своїх книгах. До таких належали В. Дюранті, Г. Нікербокер, Е. Вілсон та ін. Аналіз цих видань допомагає зрозуміти, яким же був образ України та українців в американській громадській думці міжвоєнного періоду. Українське питання щораз частіше піднімалось у американських виданнях напередодні та на початку Другої світової війни, особливо у контексті загарбницьких планів гітлерівської Німеччини.

Досліджено погляди М. Грушевського на процес розвитку книги в Україні, починаючи з княжої доби і до початку XX століття. Відзначено позитивний вплив духовенства, монастирів, князів на формування книжної продукції в Київській Русі та її поширення в регіони. Вказано на залежність рукописання від політичної ситуації в різні періоди нашої історії. Окрему увагу приділено книгодрукуванню та його впливу на свідомість громадянства. Відзначено негативні наслідки антиукраїнської політики царизму щодо видання книг в нашому краї, починаючи XVIII і до початку XX століття. Розкрито погляди М. Грушевського на розвиток української культури, зокрема книгознавства, в новий та новітні періоди нашої історі.

Видавничий проєкт ЛННБ України ім. В. Стефаника вперше передбачає створення повної бібліографії української книги в Галичині, на Буковині, Закарпатті, Волині та в еміграції за 1914 - 1939 рр. В даному томі зареєстровані видання за 1932 - 1935 рр. Територіально бібліографія охоплює сучасні західні області України — Львівську, Тернопільську, Івано-Франківську, Чернівецьку, Закарпатську, Волинську, окремі етнічні українські території (Лемківщина, Підляшші Холмщина), які після 1945 р. залишились у складі Польщі, еміграційні центрі українського видавничого руху — Відень, Берлін, Прагу, Подєбради, Торонто, Вінніпег, Нью-Йорк та ін.

Відтворено провідні напрями роботи галицького історика Івана Кревецького - одного із представників Львівської історичної школи Михайла Грушевського і першого інтерпретатора державницького напрямку в українській історіографії. Детально розглянуто його багаторічну працю в Науковому товаристві імені Т. Шевченка. Досліджено діяльність вченого як директора бібліотеки Наукового товариства ім. Т. Шевченка, книгознавця і редактора, рецензента й бібліографа.

Висвітлено особливості роботи з кириличними та латинськими фрагментами, а також музичними уривками. Увагу приділено проблемі попримірникової каталогізації фрагментів кириличних стародруків для видавничих оправ. Розглянуто проблему атрибуції й описування фрагментів давніх кириличних рукописних кодексів (за фондами Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського). Описано можливості електронних технологій під час атрибуції фрагментів стародруків (за львівським латиномовним жалобним панегіриком Ю. Потоцькому). Проведено кодикологічний і палеографічний аналіз фрагментів рукописів музики Григоріанського хоралу (на матеріалах Центрального державного історичного архіву м. Львів). Представлено проекти з фрагментології.

Увагу приділено стародрукам XVII ст. як об'єкту колекціонування подолян. Представлено бібліографічні описи друків колекції стародруків XVII ст., що зберігаються у фонді відділу рідкісних і цінних видань Вінницької обласної універсальної наукової бібліотеки ім. К.А. Тімірязєва (108 видань, друкованих 9-ма мовами на території 11-ти сучасних європейських країн). Наведено поекземплярну історико-книгознавчу інформацію, що охоплює відомості про палітурку, книжковий блок, дефекти примірника, провенієнції (написи, екслібриси та суперекслібриси, штампи), наявність маргіналій і рукописних глосів, а також джерело надходження примірника.