Проаналізовано витоки науки про документ. Подано стислий історичний нарис розвитку документознавства. Розглянуто структуру сучасного документознавства. Охарактеризовано теоретичні основи загального та спеціального документознавства, методологічні засади документології.

Розглянуто відмінності документа та книги з застосуванням комунікативного підходу, визначено поняття "динамічний" та "статичний" документи.

Розглянуто зміст основних етапів розвитку документознавства, висвітлено його історичні та сучасні напрями розвитку в Україні. Розкрито теоретичні засади загального документознавства як наукової дисципліни. Охарактеризовано основні засади типології документації та класифікаційні схеми службових документів. Проаналізовано сутність, напрями, засоби та процеси уніфікації документації.

Проаналізовано життєвий шлях та творчу діяльність відомої представниці бібліотечно-інформаційної сфери науки, однієї з перших українських фондознавців і теоретиків формування регіональних бібліотечних фондів у СРСР, дослідниці у галузі архівознавства та організації архівної справи в Україні, кандидата педагогічних наук, доцента - Катерини Трифонівни Селіверстової. Наведено список наукових праць, науково-методичних і навчальних посібників К.Т.Селіверстової.

Представлено авторську точку зору на сутність і склад загального та спеціального документознавства на основі розгляду структури документознавства у підручнику Н.Кушнаренко "Документоведение". Обгрунтовано основні критерії, які характеризують дисципліну у двох напрямах - загальному і спеціальному (на прикладі історичного джерелознавства, інформатики, семіотики). Загальне документознавство представлено метанауковим напрямом серед дисциплін документально-комунікаційного циклу, який відображає проблеми загальної теорії та історії документа і тому не включає до свого складу наукові дисципліни, у т.ч. й книгознавство. Спеціальне документознавство розглядається як дисципліна різних напрямів (науково-технічного, картографічного, аудіовізуального, електронного, управлінського) за видами документів і типами документації.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч24р30 + Ф.р(4УКР)

Рубрики:

Вивчення та викладання науки < Політика. Політичні науки >

Шифр НБУВ: ВА674238 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч241,0

Рубрики:

Теорія документознавства

Шифр НБУВ: Ж15184 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч241

Рубрики:

Теорія документознавства

Шифр НБУВ: Ж15184 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено коментарі до статті Г. Асєєва "Документознавство в інформаційній індустрії" у контексті розгляду деяких аспектів документознавства. Наголошено на необхідності дослідження потоків службових документів з метою визначення видів номіналів й підготовки переліків цих документів зі строками їх зберігання.

Вивчено діяльність Української філії Науково-дослідного інституту планування і нормативів при Держплані CPCP y Києві в сфері економічних та інформологічних напрямів документознавчих досліджень, здійснених на прикладі державних, наукових установ, підприємств, організацій УРСР у 1964 - 1986-х рр. Досліджено питання уніфікації та стандартизації управлінської документації. Розроблено класифікатори з питань діяльності апаратів управління та документування управлінської інформації. Проаналізовано потоки інформації в контексті побудови структури керування виробництвом та створення автоматизованих систем управління. Розглянуто інформаційну систему діловодства та потоків галузевої документації з виробництва. Удосконалено систему первинної і планової документації Держплану УРСР і республіканських міністерств УРСР. Визначенено внесок учених Української філії у сферу організації діловодства та створення і розвитку управлінської документації.

Оприлюднено документальний склад архівів, колекцій та зібрань державних, громадських і релігійних установ переважно XIX - першої чверті XX ст., ліквідованих або реорганізованих радянською владою в 1918 - 1940 рр., чиї фонди в різний час надійшли до рукописного підрозділу НБУВ. Надано інформацію про власне фондоутворювачів, історію надходження колекцій до Бібліотеки, склад і зміст документів колекційних фондів, літературу про фонди. Зазначено, що всі комплекси документів перебувають на обліку як державне надбання України. Колекційний фонд ІР НБУВ складають документи наукових установ і товариств, світських вищих і середніх закладів, духовні навчальні заклади, органів духовного управління, фортеці св. Єлизавети, просвітницьких товариств та організацій, музейних установ.

Нині документознавство в Україні позбавлено статусу наукової дисципліни у офіційному переліку наукових спеціальностей, скоротилася присвячених його науковим проблемам кількість наукових форумів, а відповідно і публікацій, ліквідовано вишівську документознавчу навчальну спеціальність. На думку авторів, попередньо ці процеси пов'язані з формуванням двох версій документознавства в Україні - "документологічної" ("бібліотекознавчої") та класичної (що грунтується на ідеях 1960 - 1970-х років відомого радянського архівознавця К. Г. Мітяєва). У 1990-і роки, коли в Україні не було офіційно утверджено науковий статус документознавства, документологічна версія була прогресивною. Однак після офіційного затвердження наукової спеціальності "документознавство, архівознавство" у межах історичної науки (2001 р.), прихильниками документології почалася боротьба за офіційний відрив цих наук від спеціальних галузей історичної науки, яка завершилася внесенням їх до сукупності дисциплін у межах наукової спеціальності "соціальні комунікації" (2008 р.). Поширення в українських вишах поглядів документологів у межах нової навчальної спеціальності "інформаційна, бібліотечна, архівна справа" призводить до панування бібліотекознавства над архівознавством, зменшення частки годин курсу "Архівна справа" (порівняно з бібліотекознавством його читання набагато складніше та й фахівців доволі менше). Звідси фактичне нівелювання або зникнення документознавчих курсів. Безперечно, що "скасування" класичного документознавства не зняло практичних потреб в дослідженнях з нормативно-правового та методичного забезпечення організації сфери архівної справи та діловодства. Зазначені дослідження в сучасних умовах впровадження функціонування електронного документообігу та електронних архівів потребує у межах цих напрямів перегляду організації традиційних діловодних та архівних процесів. З іншого боку, існує нагальна потреба узгодження зазначених процесів з нормами міжнародних стандартів з керування документаційними процесами. Наведено приклади розробок з документознавства і організації вишівського навчання в Україні, які можна вважати найбільш перспективними напрямами розвитку цієї наукової дисципліни.

В незалежній Україні значно підвищився рівень опрацювання наукових проблем, пов'язаних з історією функціонування фінансових установ Російської імперії. Незважаючи на те, що сучасні вітчизняні дослідження діяльності фінансових установ Російської імперії в Україні ХIХ - початку ХХ ст. базуються на широкому використанні архівних джерел, актуальною є проблема представлення загальної характеристики фондів, що пов'язані з цією проблематикою, і які зберігають в державних архівах нашої країни. Мета статті - охарактеризувати наявність архівних фондів фінансових установ Російської імперії ХIХ - початку ХХ ст. в державних архівах України за типами і видами цих установ та надати перелік архівних фондів зазначених установ у державних архівах. Для побудови переліку архівних фондів фінансових установ Російської імперії, що діяли на території України у ХIХ - початку ХХ ст., було використано путівники та анотовані реєстри описів державних архівів України. Розгляд, у яких архівах зберігають архівні фонди, було надано за такими фінансовими установами: банки, казенні палати, державні скарбниці, казначейства, податні інспектори, податкові присутствія, оціночні комісії, акцизні установи, митні установи, кредитні ощадно-позичкові товариства та каси, страхові установи. У фондах держархівів України представлені майже всі типи і види фондів архівних документів фінансових установ Російської імперії ХIХ - початку ХХ століть. Наймасовішими кількісно фондами, що зберігаються майже в усіх обласних державних архівах України, є архівні фонди податних інспекторів та архівні фонди кредитних і ощадно-позичкових товариств, ощадно-позичкових кас та позико-кредитних організацій. На основі загальної характеристики фондів архівних документів фінансових установ Російської імперії ХIХ - початку ХХ століть можливе подальше їх вивчення з метою визначення певних закономірностей формування зазначених фондів, особливих рис функціонування фінансових установ на українських землях в ХIХ - на початку ХХ ст., виявлення специфічних для України фондів та архівних документів фінансових установ, а також унікальних фінансових документів.