Проаналізовано значний комплекс джерел, що дозволив висвітлити питання нормативного регулювання діловодства на загальносоюзному та республіканському рівнях. Визначено основні чинники впливу на формування тогочасної системи документування на фоні процесів побудови радянського державного апарату в УСРР. Охарактеризовано поступову зміну науково-методичних засад діловодства від домінування в них управлінського підходу до утвердження архівознавчого. На основі архівних джерел досліджено діяльність Всеукраїнського інституту раціоналізації управління - першої в Україні науково-дослідної установи, яка мала теоретичний доробок у сфері діловодства, синтезований на основі зарубіжного та власного емпіричного досвіду. Аргументовано доведено, що Україна мала власні здобутки у сфері науково-методичного забезпечення діловодства у 1920 - 1930-х pp., а не лише у загальносоюзному контексті.