Простежено шляхи втілення авторського бачення дійсності у галицькій гравюрі XVII ст., з'ясовано генезу та головні етапи розвитку ідео-візуальної природи образів Христа та Богородиці. На підставі комплексного аналізу різноманітних пам'яток крізь призму актуальних досліджень духовного життя Галичини XVII ст. в компаративному контексті з продукцією інших видавничих осередків визначено головні тенденції розвитку художньо-образної мови, інтерпретації адоративних і житійних образів Христа та Богородиці. Прослідковано взаємовплив видавничих осередків і провідних галицьких граверів на розвиток художньої мови книжкової ілюстрації, характер трактування основних сюжетів, з'ясовано особливості інтерпретації канону в книжковій ілюстрації.