Перспективним і взаємовигідним способом співпраці державних і муніципальних органів влади з приватним бізнесом є публічно-приватне партнерство (ППП), спрямоване на реалізацію соціально важливих проектів із залученням ресурсів приватного бізнесу. Для оцінки можливостей і загроз реалізовуваних проектів необхідно визначити інтереси стейкхолдерів, вагомість їх внеску, ризики, розробити механізм узгодження інтересів зацікавлених сторін. З'ясовано можливість узгодження інтересів зацікавлених сторін на основі аналізу успішних практик і напрямів мінімізації ризиків реалізації ППП, визначено та класифіковано основних стейкхолдерів партнерства. У ході дослідження застосовувалися діалектичний метод аналізу і синтезу, загальні прийоми формальної логіки (аналіз і синтез, дедукція та індукція, аналогія, порівняння та ін.), використано системний підхід для узагальнення моделей. Проведено аналіз суб'єктів і об'єктів ППП в різних країнах, виділено основні напрями партнерства, класифіковано та охарактеризовано форми і моделі ППП, надано рекомендації щодо вибору найбільш вигідних форми і моделі партнерства для реалізації проектів. Запропоновано використовувати теорію стейкхолдерів для вибору траєкторії розвитку ППП та класифікувати зацікавлених осіб залежно від можливостей їх взаємного впливу. Реалізація проектів ППП залежить від їх якісної підготовки, визначення груп стейкхолдерів, оцінки їх значущості в проекті, прогнозування їх зацікавленості в реалізації проекту, формування профілю ризиків, розробки контрактних моделей і механізмів побудови конструктивного діалогу, інструментів державної та муніципальної підтримки, ефективного використання потенціалу приватного бізнесу.