Визначено родовий, основний безпосередній, основний додатковий, обов'язковий безпосередній та альтернативні додаткові об'єкти пошкодження об'єктів магістральних нафто-, газо- та нафтопродуктопроводів. Вперше обгрунтовано, що предмети злочину, вказані у ст. 292 Кримінального кодексу (КК), характеризуються чотирма загальними ознаками, які мають певний юридичний зміст і є рівнозначними. Розкрито специфіку понять "пошкодження" і "руйнування" об'єктів магістральних трубопроводів, наведено пропозицію щодо доповнення диспозиції ст. 292 КК поряд із названими поняттями терміном "інше діяння". Обгрунтовано висновок про можливість ідеальної сукупності аналізованого злочину не тільки з посяганнями на власність, але й з хуліганством, що має важливе значення для відповідної оцінки скоєного. Розкрито зміст наслідків даного злочину, розвинуто й уточнено положення щодо визначення пошкодження та руйнування, а також можливості наслідків самостійних видів суспільно небезпечних дій. Встановлено, що у разі скоєння даного злочину виникає ієрархія наслідків : перший (проміжний) - пошкодження (руйнування) предмета, другий (похідний) - порушення нормальної роботи транспорту. Розглянуто специфіку причинного зв'язку під час вивчення пошкодження (руйнування) об'єктів магістральних трубопроводів. Подано детальний аналіз кваліфікуючих ознак складу злочину, що викликають труднощі у практиці застосування закону (скоєння злочину повторно, за попередньою змовою групою осіб, загальнонебезпечним способом, спричинення загибелі людей, інших нещасних випадків з людьми, аварій, пожеж, значного забруднення довкілля). З'ясовано, що пошкодження об'єктів магістральних трубопроводів може бути скоєне у межах однієї (умислу або необережності), а також подвійної вини (умислу й необережності). Всебічно розглянуто проблему суб'єкта аналізованого злочину, що має важливе значення для індивідуалізації покарання та запобігання протиправним вчинкам даного роду.

  Скачати повний текст

Розглянуто історичні та порівняльно-правові аспекти нормативного визначення хуліганства. Проаналізовано термінологічні та змістові ознаки цього злочину, їх відповідність юридичній природі хуліганства та розкрито їх суть. Досліджено проблемні та суперечливі питання об'єктивних і суб'єктивних ознак. Наведено визначення об'єкта злочину, способів його вчинення, кваліфікувальних і особливо кваліфікувальних ознак, відмежування діяння, передбаченого ст. 296 Кримінального кодексу (КК), від суміжних складів злочинів, зокрема, злочинів проти здоров'я людини, власності. Запропоновано вдосконалити конститутивні, кваліфікувальні й особливо кваліфікувальні ознаки складу злочину, передбаченого ст. 296 КК, посилити покарання за різновиди хуліганства та нову редакцію ст. 296 КК України.

  Скачати повний текст

Розглянуто історичні та порівняльно-правові аспекти регламентації відповідальності за хуліганство. Досліджено основні термінологічні та змістовні аспекти визначення хуліганства, зміст об'єктивних і суб'єктивних ознак хуліганства за кримінальним правом України й окремих зарубіжних держав. Проведено порівняльно-правовий аналіз обставин, що обтяжують хуліганство та висвітлено особливості заходів кримінально-правового впливу на хуліганство за кримінальним законодавством України. Сформульовано пропозиції з вдосконалення чинного законодавства та практики його застосування.

  Скачати повний текст

Висвітлено теоретичні та практичні питання, пов'язані з кримінально-правовими та кримінологічними аспектами протидії завідомо неправдивим повідомленням про загрозу громадській безпеці. Досліджено вітчизняну правову систему та законодавство зарубіжних країн про відповідальність за вказане повідомлення. Проаналізовано об'єктивні та суб'єктивні кримінально-правові ознаки складу злочину, предбаченого ст. 259 КК України. Проведено його відмежування від таких правопорушень, як хуліганство, терористичний акт, погроза вбивством, завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, погроза знищення майна та завідомо неправдивого виклику спеціальних служб. Проаналізовано причини виникнення та умови існування даного виду злочину та сучасний стан протидії завідомо неправдивим повідомленням про загрозу громадській безпеці в Україні. Зроблено висновок про високолатентність злочину, передбаченого ст. 259 Кримінального кодексу України й обгрунтовано тенденцію зростання кількості даного виду деліктів. Наведено практичні рекомендації щодо підвищення ефективності правозастосовчої та профілактичної діяльності органів внутрішніх справ, а також щодо удосконалення відповідної норми КК України про протидію завідомо неправдивим повідомленням про загрозу громадській безпеці.

  Скачати повний текст