Запропоновано інституціональну концепцію криміналізації суспільства на підставі взаємопов'язаних глобальних процесів: криміналізації соціальних інститутів і інституціоналізації кримінальних практик. Досліджено еволюцію доктриальних поглядів на злочинність як соціального феномена, визначено основні теоретичні підходи до ідентифікації понять "злочинність" і "злочинець", показано їх сутність і зміст. Розглянуто природу злочинності як прояв соціальної патології та деструктивності, що руйнує інституціональну цілісність соціуму. Висвітлено особливості криміналізації соціальних інститутів і окремих кримінальних практик у період перехідного (транзитивного) стану суспільства. Описано механізм інституціоналізації тіньової та кримінальної економіки, корупції, організованої злочинності.

  Скачати повний текст

Досліджено генезис, доктринальні підстави, юридичну природу, зміст і умови здійснення юрисдикції міжнародних кримінальних судів і трибуналів, виявлено основні тенденції та оптимальний механізм її розвитку. Розглянуто юрисдикцію Нюрнберзького та Токійського трибуналів, а також міжнародних трибуналів щодо колишньої Югославії та Руанди, Спеціального суду для Сьерра-Леоне, постійного міжнародного кримінального суду. Розкрито сутність поняття юрисдикційного режиму, визначено його базові принципи, серед яких виділено вимоги легітимності, цілісності та єдності. Показано специфіку двох видів міжнародної кримінальної юрисдикції: загальнообов'язкової, здійснюваної ім'ям світового співтовариства, та мультинаціональної (договірної), що реалізується на підставі угоди держав, що засновують міжнародний суд. Доведено, що за сучасних умов з метою протистояння культурі безкарності світовому співтовариству необхідно використовувати обидва механізми міжнародної кримінальної юрисдикції.

  Скачати повний текст