Вперше розглянуто становлення та подальший розвиток інституту співучасті у розкраданнях на підставі аналізу джерел вітчизняного кримінального права. Запропоновано класифікацію спільних дій залежно від їх характеру та обсягу, а також часу виконання у процесі вчинення розкрадань. Розвинуто наукові положення щодо кваліфікації групових злочинів. Аргументовано, що до розкрадань, вчинених за попередньою змовою групою осіб, слід відносити випадки спільного виконання та співучасть з розподілом ролей у процесі здійснення єдиного для групи злочинного наміру. Удосконалено загальне визначення злочину, вчиненого за попередньою змовою групою осіб. Доведено, що попередня змова та попередня організованість як ознака організованої групи не тотожні поняття. Розглянуто поняття стійкості як об'єктивної ознаки організованої злочинної групи, під якою пропонується розуміти здатність групи до тривалого функціонування та успішної протидії заходам, вжитим правоохоронними органами з метою викриття групи та притягнення її учасників до кримінальної відповідальності. На відміну від позиції законодавця аргументовано висновок, що група може бути визнана організованою не тільки у випадках об'єднання для вчинення двох або більше злочинів, але навіть і одного злочину, якщо останній охоплюється поняттям злочинної діяльності. Наведено визначення поняття злочинної організації, чинне законодавче визначення якої не дає можливості для чіткого розмежування з організованою групою. Комплексно досліджено окремі проблеми співучасті щодо розкрадань залежно від засобу оволодіння чужим майном, а також особливостей законодавчої конструкції деяких складів злочинів проти власності. Розроблено рекомендації щодо подальшого удосконалення кримінального законодавства України та правозастосовної практики.

  Скачати повний текст

Надано кримінально-правову характеристику вбивства, вчиненого у співучасті. Проведено історико-правовий аналіз норм, предметом регулювання яких є відповідальність за вчинення умисного вбивства у співучасті. Розглянуто поняття співучасті в умисному вбивстві, проаналізовано об'єктивні та суб'єктивні ознаки співучасті в цьому злочині. Визначено місце норм про співучасть у злочині в системі норм, що передбачають відповідальність за вчинення вбивства. Досліджено особливості різних форм діяльності співучасників у разі вчинення вбивства. Запропоновано шляхи теоретичного та законодавчого вирішення дискусійних питань, що стосуються співучасті в умисному вбивстві. Наведено пропозиції щодо подальшого вдосконалення законодавства.

  Скачати повний текст

Здійснено класифікацію співучасників злочину за видами. Проаналізовано основні поняття співучасті, її основні ознаки, що є базою для системного аналізу форм співучасті. Особливу увагу приділено проблемам визначення форм і видів співучасті. Розглянуто основні критерії їх розмежування, що є суттєвим під час визначення кваліфікації злочинів, скоєних у співучасті. Розкрито загальні та специфічні ознаки кожного виду співучасників, подано критерії їх диференціації. Обгрунтовано положення щодо суміщення ролей під час скоєння злочину. Наведено нові теоретичні положення, розкрито зміст окремих понять і термінів, що мають значення для науки, практики та вдосконалення законодавства.

  Скачати повний текст