Узагальнено та запропоновано нове розв'язання наукової проблеми, що полягає в розробленні концептуальних та методологічних засад системного господарсько-правового регулювання відносин в інноваційній сфері, а також оптимізації механізму та засобів господарсько-правового забезпечення реалізації інноваційної політики держави. Досліджено правову природу та особливості інноваційних відносин, а також сформульовано їх визначення. Обгрунтовано, що інноваційні правовідносини мають комплексний характер, об'єднуючи низку простих, однорідних відносин, які складаються протягом здійснення інноваційного циклу. Проаналізовано зміст та з'ясовано ознаки інноваційної діяльності. Розглянуто сутність та особливості об'єктів інноваційної діяльності, запропоновано їх авторські визначення. Досліджено питання щодо співвідношення інновацій та об'єктів права інтелектуальної власності. Встановлено основні функції та необхідні для їх реалізації властивості інновацій, на основі яких визначено, які об'єкти права інтелектуальної власності є базовими елементами інновацій, а які - допоміжними. Запропоновано за методологічну основу правового регулювання відносин в інноваційній сфері з метою забезпечення системного підходу використати структуру національної інноваційної системи, під функціонування якої складаються: відносини, які виникають у процесі реалізації інноваційного циклу; відносини, які виникають під час взаємодії з інноваційною структурою; відносини, які складаються на інноваційному ринку. Обгрунтовано, що основним завданням інноваційної політики держави має бути визнано формування, ефективне функціонування та забезпечення стійкого розвитку національноїінноваційної системи, щодо якої держава виконує забезпечувальну, координаційну та контрольну функції. Запропоновано, на основі систематизації законодавства про інноваційну діяльність, розробити та прийняти комплексний нормативно-правовий акт, який стане правовою основою державної інноваційної політики та центральною ланкою системи інноваційного законодавтсва.

  Скачати повний текст

Досліджено права промислової власності як форми участі в господарських товариствах. Відзначено, що для реалізації можливості передачі як вкладів до статутних фондів (капіталів) господарських товариств, такі об'єкти мають відповідати критеріям оборотоздатності: виключності, корисності, відчужуваності, можливості їх грошової оцінки, інвестиційної привабливості. Проведено аналіз прав промислової власності на відповідність сформульованим критеріям оборотоздатності й установлено об'єкти, права на які не можуть бути інвестованими до статутних фондів (капіталів) господарських товариств. Обгрунтовано, що патентно-ліцензійні договори не повинні використовуватися як підстави участі у статутних фондах (капіталах) господарських товариств правами промислової власності, механізм передачі останніх має "вписатися" до корпоративних правовідносин, що мають основне значення, але правові конструкції зазначених договорів повинні використовуватися як її істотні умови. Доведено, що внесенню вкладів до статутного фонду даного товариства правами промислової власності найбільш кореспондують правові конструкції договору про поступку (передачу) виключних прав й договору виключної, особливо повної ліцензії. Надано пропозиції щодо ліквідації законодавчих прогалин, пов'язаних з використанням прав промислової власності як форми участі в господарських товариствах.

  Скачати повний текст