Вперше досліджено специфіку адміністративно-правового регулювання гендерної рівності в процесі діяльності органів внутрішніх справ (ОВС) України з урахуванням психофізіологічних та інших особливостей чоловіків і жінок. Визначено поняття гендерної рівності в ОВС як режим діяльності ОВС, за якого особи різних статей наділяються рівними правами та можливостями для вступу та проходження служби в ОВС з урахуванням фізіологічних властивостей особи. Розглянуто гендерну рівність як складовий елемент службової діяльності в ОВС, у зв'язку з чим запропоновано відповідні зміни до законодавства України. Удосконалено концепцію гендерної рівності, в межах якої, на відміну від попередніх підходів, запропоновано зміщення акценту з забезпечення рівності юридичних прав жінок і чоловіків на забезпечення рівності умов і можливостей реалізації цих прав.

  Скачати повний текст

Здійснено науково-практичний аналіз взаємодії жіночих громадських організацій з органами державної влади у процесі забезпечення ефективності реалізації гендерної політики в Україні на сучасному етапі її державотворення. З застосуванням комплексного підходу розкрито особливості та запропоновано періодизацію становлення та розвитку жіночого руху в Україні. Концептуально виокремлено й проаналізовано основні моделі діяльності сучасних жіночих громадських організацій в Україні. Виявлено чинники розвитку жіночого руху в регіонах нашої країни, визначено його вплив на демократизацію гендерної політики на місцевому рівні влади, а також вплив міжнародних організацій-партнерів на активізацію ролі жінок в управлінні суспільними процесами. Вивчено особливості гендерного підходу до формування державної політики Канади як необхідної умови забезпечення її соціально-політичного розвитку, специфіку управлінської діяльності даних організацій щодо забезпечення гендерного балансу в США. Удосконалено механізми взаємодії держави і громадських жіночих організацій щодо формування й оптимізації політики гендерного паритету. Запропоновано шляхи оптимізації внеску жіночого громадського руху до процесів формування громадянського суспільства в Україні. Визначено засоби впливу зазначених організацій та держави на зміну гендерних стереотипів у сучасному українському суспільстві.

  Скачати повний текст

Доведено, що побудова наукової концепції гендерної політики є передумовою її практичного здійснення на всіх рівнях державного управління. З метою приведення організаційно-функціональної структури державного управління у сфері гендерної політики в Україні до європейських стандартів розглянуто систему владних інститутів, які функціонують у країнах Європейського Союзу. Запропоновано створити в Україні принципово новий спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади щодо реалізації гендерної політики - Міністерство (Департамент) з питань політики в інтересах гендерної рівності. Запропоновано повноваження окремих його підрозділів. З метою вдосконалення системи державного управління гендерною сферою на місцевому рівні запропоновано створити Координаційну раду з гендерної політики при обласній державній адміністрації. Запропоновано методику врахування гендерного фактора під час підготовки програм, які розробляються управліннями та відділами місцевих державних адміністрацій. Доведено, що методика сприятиме визначенню соціальних наслідків реформ для статевих груп населення. З метою вимірювання ефективності управління гендерними відносинами на місцевому рівні запропоновано методику розрахунку індексу соціального неблагополуччя у гендерному контексті.

  Скачати повний текст

Досліджено ідейно-теоретичні й історичні джерела формування правового статусу жінки. Проаналізовано оосбливості реалізації її суб'єктивних прав і законних інтересів, охарактеризовано окремі механізми їх правового захисту. Сформульовано положення про правове становище жінки на підставі теоретико-історичного значення її соціальної цінності та відповідно до уявлень про справедливу міру свободи й рівності жінки та чоловіка. Проаналізовано співвідношення рівності та справедливості як найбільш повного визначення загальносоціальної сутності права, прагнення до пошуку належного балансу між учасниками правових зв'язків, між особистістю та суспільством, громадянином і державою. Досліджено ліберальну та соціальну концепції рівності, здійснено розмежування понять "рівність" і "рівноправність". Розкрито сутність гендерної рівності, розглянуто її ознаки, зміст яких формувався поступово, неоднозначно та суперечливо. Обгрунтовано визначення поняття "гендер" як соціальної приналежності до певної статі, уявлення кожного індивіда про рольові характеристики та поведінкові особливості індивідів тієї статі, до якої він належить. Зроблено висновок, що формальна рівність не є засобом подолання фактичної нерівності, що існує між чоловіком і жінкою та проявляється в різних аспектах, але її можна використати як юридичну підставу для поступової ліквідації найнебезпечніших для суспільства проявів гендерної нерівності. Розглянуто різні моделі забезпечення рівності чоловіка та жінки: формальну, протекціоністську та субстантивну. Досліджено такі види дискримінації за ознакою статі, як формальна та фактична, позитивна та негативна, що проявляються в прямій і непрямій формі. Запропоновано способи подолання дискримінації за ознакою статі. Визначено зміст і сфери дії принципу недискримінації, який означає заборону необгрунтованого відмінного ставлення до осіб, які знаходяться в однаковій ситуації, або одного підходу до осіб, які знаходяться в різних ситуаціях. Проаналізовано міжнародний позитивний досвід подолання гендерної нерівності. З'ясовано, що неправильне застосування складного механізму забезпечення гендерної рівності може призвести до негативних соціальних наслідків.

  Скачати повний текст

Проведено комплексний і системний історико-теоретичний аналіз проблеми гендерного насильства, висвітлено правові засоби його вкорінення в Україні. На підставі гендерного підходу доведено неправомірність традиційних поглядів, за якими тема насильства за ознакою статі в юриспруденції висвітлювалася переважно у контексті кримінального права та кримінофамілістики, що передбачало її розгляд у межах гендерного права. Наведено науково обгрунтовані положення, висновки та пропозиції, які по-новому висвітлюють цю проблему за гендерно-правового виміру у контексті соціостатевої дискримінації та гендерної нерівності.

  Скачати повний текст

Визначено зміст категорії "гендерна політика", розкрито суть, цілі, завдання, принципи, напрямки реалізації гендерної політики в Україні, визначено її місце в системі галузевих напрямків державної політики. Проаналізовано повноваження органів державного керування в процесі формування гендерної політики на національному та місцевому рівнях, а також нормативно-правове, кадрове, науково-методичне, фінансове, інформаційне забезпечення формування гендерної політики в державі. Запропоновано шляхи підвищення ефективності керування, зокрема на підставі впровадження комплексного підходу до вирішення питань та плідній взаємодії різних суб'єктів керування: державних, недержавних та міжнародних організацій. Наведено рекомендації щодо удосконалення організаційно-правових засад керування у зазначеній сфері.

  Скачати повний текст

Досліджено механізми формування та реалізації державної гендерної політики на сучасному етапі розвитку українського суспільства та питання створення умов рівноправної участі жінок і чоловіків у суспільно-політичному житті. На підставі теоретичного узагальнення особливостей процесів і тенденцій розвитку гендерних відносин, визначення функцій і компетенції суб'єктів реалізації гендерної політики, опрацювання сукупності засобів і механізмів державного управління цією сферою запропоновано напрямки вдосконалення організаційно-правового механізму формування гендерної політики, включення гендерної компоненти до галузевих нормативно-правових актів, упровадження гендерних підходів у діяльність органів державної влади й органів місцевого самоврядування, створення в Україні гендерно чутливої системи державного управління, застосування методів, дій і підходів, спрямованих на визначення ціннісних орієнтацій громадян. Обгрунтовано провідну роль механізму мотивації у діяльності суб'єктів реалізації гендерної політики та доведено необхідність підвищення рівня гендерної освіти працівників владних структур як джерела формування гендерної свідомості суспільства.

  Скачати повний текст