Проведено комплексне дослідження правового регулювання загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, охарактеризовано правовідносини, що виникають у процесі його реалізації. Визначено правовий статус суб'єктів даного виду страхування. Визначено об'єктивні та суб'єктивні фактори, які обумовлюють необхідність існування і подальшого розвитку системи загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття. Сформульовано визначення та встановлено характерні риси соціального ризику. Вперше виділено та проведено порівняльний аналіз найбільш поширених видів соціальних ризиків - незайнятості та безробіття. Обгрунтовано висновок, що у сфері права соціального забезпечення мають перебувати лише ті відносини з пошуку та влаштування на прийнятну роботу, які здійснюються за допомогою державної служби зайнятості, а діяльність комерційних недержавних посередників з надання послуг працевлаштування є предметом цивільного права. Відзначено, що самостійне працевлаштування на стадії пошуку роботи не може регулюватися правом взагалі, а на етапі укладення трудового договору є компетенцією трудового права. Визначено основні принципи загальнообов'язкового державного соціального страхування. Доведено, що об'єктом соціального страхування на випадок безробіття є сукупність матеріальних інтересів, пов'язаних з можливістю особи заробляти (одержувати дохід) собі або членам своєї сім'ї на життя найманою працею або в інший спосіб, незаборонений законом. Відзначено необхідність врахування в процесі визначення мінімального рівня матеріального забезпечення на випадок безробіття таких чинників, як стимулювальна функція допомоги по безробіттю (а також інших видів матеріального забезпечення) та існування обов'язку особи щодо утримання родини.

  Скачати повний текст