Запропоновано новий підхід стосовно визначення правової природи інституту добровільної відмови, який розглянуто як обставина, що звільняє від кримінальної відповідальності. Вперше на підставі детального аналізу визначено межі інституту добровільної відмови. Детально проаналізовано основні особливості добровільної відмови за умов співучасті, якими є суворо індивідуальний характер (у разі відмови одного співучасника інші не звільняються від кримінальної відповідальності) та залежність добровільної відмови співучасника від поведінки виконавця. Трактовано поняття добровільної відмови у разі співучасті як своєчасне усунення особою за своєю волею особистої участі у злочині внаслідок прийнятого нею остаточного рішення у випадку усвідомлення можливості доведення даного злочину іншими співучасниками до кінця. Проведено системний аналіз норм про добровільну відмову співучасників, у результаті якого встановлено, що загальною ознакою такої відмови є запобігання початому злочину. Аргументовано висновок, що своєчасність повідомлення відповідних органів державної влади про злочин, який готується або вчиняється, як різновид добровільної відмови співучасника, не усуває необхідності запобігання розпочатому злочину. Охарактеризовано випадки добровільної відмови співвиконавця, який виконує також функції іншого співучасника. Встановлено, що форма такого співвиконавця прямо залежить від додаткової ролі. Визначено форми зазначеної відмови учасника організованої групи: запобігання всім злочинам, які учасники організованої групи збирались скоїти, а також припинення самого існування організованої групи. Наведено нові докази на користь того, що добровільна відмова у злочинній організації неможлива. Сформульовано пропозиції стосовно подальшого вдосконалення норм про добровільну відмову співучасників.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання закриття кримінальних справ у зв'язку з дійовим каяттям як однієї з нереабілітувальних підстав. Досліджено проблеми, що стосуються понять, значень, процесуальних підстав і процесуального порядку закриття кримінальних справ у зв'язку з дійовим каяттям, а також місця доказування у процедурі закриття таких справ. Обгрунтовано положення про необхідність визнання особи винуватою у вчиненні злочину під час вирішення питання про закриття кримінальної справи. Обгрунтовано неможливість закриття кримінальної справи у зв'язку з дійовим каяттям на стадії попереднього розгляду справи суддею. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення норм чинного кримінального та кримінально-процесуального законодавства.

  Скачати повний текст

Проведено комплексне наукове дослідження проблем звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям. З'ясовано історичні передумови та соціально-правову зумовленість даного звільнення, проаналізовано юридичну природу, місце у структурі норм кримінального права. Виявлено підстави звільнення від даної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям, проаналізовано його умови та зміст об'єктивних і суб'єктивних ознак дійового каяття (повне відшкодування збитків, усунення шкоди, активне сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину вперше, невелика тяжкість вчиненого злочину). Наведено науково обгрунтовані пропозиції, спрямовані на удосконалення ст. 45 КК, яка передбачає звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям.

  Скачати повний текст

Висвітлено проблеми звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям. Досліджено загальні питання механізму правового регулювання такого звільнення, зокрема, його передумови, підстави та кримінально-правові наслідки. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення відповідних положень чинного кримінального законодавства України та практики його застосування.

  Скачати повний текст