Досліджено роль ООН і ОБСЄ у запобіганні та врегулюванні конфліктів на постраданському просторі у 1990-х рр. На підставі проведеного аналізу доведено дієвість засобів превентивної дипломатії у запобіганні та врегулюванні конфліктів у країнах Балтії, Молдові, Україні та Білорусі, у Кавказькому регіоні та Таджикістані. На підставі науково-теоретичних і емпіричних даних розроблено класифікацію, з'ясовано відмінності, виявлено особливості перебігу конфліктів і способи їх урегулювання у спільній діяльності інститутів ООН і ОБСЄ, оцінено застосовані методики. Проаналізовано проблеми безпеки, а саме: теорії та практичної ролі інститутів, діяльність яких спрямована на зміцнення миру. Запропоновано визначення поняття безпеки та джерел сучасних загроз міжнародної стабільності. Доведено необхідність реформи європейської архітектури безпеки. Виявлено можливості для розвитку процесу подальшого співробітництва ООН і ОБСЄ. Проаналізовано сутнісні та формальні проблеми, що стосуються співробітництва ООН і ОБСЄ у галузі запобігання та врегулювання конфліктів, що дозволяє сформулювати пропозиції щодо можливого вдосконалення його ефективності.

  Скачати повний текст

Вперше у вітчизняній науці міжнародного права зроблено спробу цілісного та комплексного дослідження поняття міжнародної безпеки, з акцентом, з одного боку, на її багатосторонній та всеосяжний характер, а з іншого - на нерозривний зв'язок безпеки кожної окремої держави з безпекою усього міжнародного співтовариства загалом, а також на детермінуючий характер зв'язку між безпекою та розвитком. Сформульовано методологічний висновок про те, що базою системи всеосяжної системи на порозі третього тисячоліття за умов світу, що перманентно змінюється, є колективна безпека. По-новому зроблено систематичний аналіз зв'язку всеосяжної системи міжнародної безпеки та міжнародного права, який призводить до висновку про її об'єктивну природу, взаємозумовлений характер, що відображає системну єдність. Вперше у вітчизняній науці міжнародного права обгрунтовано висновок про те, що у даний час головною загрозою сучасного міжнародного порядку є регіональні конфлікти. Запропоновано комплексний підхід до проблем підвищення ефективності функціонування регіональних режимів безпеки, який не тільки підтвердив їх взаємопов'язаний та взаємодоповнюючий характер, але й показує, що вони не можуть і не повинні суперечити один одному або бути альтернативним засобом зміцнення безпеки. Вперше з позицій права міжнародної безпеки розглянуто зміни, що відбуваються у Західній Європі, яка виходить зараз на більш високий рівень інтеграції у контексті якісного будівництва системи загальноєвропейської колективної безпеки, та її організаційно-правового оформлення. Висвітлено роль регіональних організацій як допоміжних органів ООН у сфері підтримки міжнародного миру та безпеки. Визначено роль України у новій ситуації, яка повинна, з одного боку, працювати на зближення з євроатлантичними та європейськими організаціями безпеки: НАТО, ЄС, ОБСЄ, а, з іншого - домогтися посилення своєї провідної ролі на теренах Центрально-Східної Європи та на стику європейського та азіатського континентів.

  Скачати повний текст

Досліджено місце і роль Збройних Сил України у миротворчій діяльності української держави, участь у миротворчих операціях під егідою Організації Об'єднаних Націй у складі багатонаціональних сил і в системі міжнародних зв'язків України. Значну увагу приділено налагодженню співробітництва у військовій галузі протягом 1992 - 2000 рр., зусиллям військового відомства України у розвитку відносин рівноправного партнерства з країнами-членами Північноатлантичного Альянсу. Прослідковано участь миротворчих контингентів України у складі багатонаціональних сил ООН у Південно-Західній Європі, в Анголі, Таджикістані та Лівані. Вивчено процес створення нормативно-правової бази участі українських підрозділів у миротворчих операціях. Детально в хронологічній послідовності висвітлено дії підрозділів Збройних Сил України в миротворчих контингентах ООН під час вирішення конфліктів на теренах колишньої Югославії. До наукового обігу введено справжні найменування військових підрозділів, що дає змогу виключити історіографічні помилки під час описання дій українських миротворців у складі різних багатонаціональних військових формувань.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено системний характер європейської безпеки. Розкрито сутність, тенденції розвитку та напрями створення нової системи безпеки Європи у воєнно-політичній сфері. Розглянуто історію розвитку людської цивілізації протягом останніх 400 років у контексті упорядкування на міжнародному рівні процесу забезпечення безпеки, перетворення його в систему, сформовану на інституційних засадах. Розроблено класифікацію основних моделей, побудованих на базі різних систем міжнародної безпеки, зокрема, з використанням європейського компонента. Проаналізовано еволюцію системи європейської безпеки та міжнародних подій, що відбулися після ліквідації двополюсної системи забезпечення міжнародної безпеки. Запропоновано концепцію створення на базі сучасних систем європейської безпеки - євроатлантичної (НАТО), європейської (ЄС) та євроазійської (ОДКБ) - нової системи загальноєвропейської безпеки й її використання на території більшості держав-членів ОБСЄ. З'ясовано, що Україна, зважаючи на її геополітичне положення та масштаби, не може бути активним учасником подій, які визначатимуть майбутнє Європи та світу. Зроблено висновок, що в інтересах забезпечення національної безпеки, на які суттєво впливає еколюція системи європейської безпеки, Україна зобов'язана взяти участь у формуванні нової архітектури безпеки європейського континенту з використанням необхідного військового, військово-технічного й інтелектуального потенціалу. На підставі аналізу стану та перспектив втілення в життя зовнішньополітичного курсу України на інтеграцію до європейських та євроатлантичних структур безпеки в оборонній сфері визначено основні проблеми та напрями воєнно-політичного співтовариства держави з даними структурами.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Проаналізовано історичні етапи становлення організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) та виявлено закономірності її розвитку на сучасному етапі міжнародних відносин. Розглянуто особливості юридичної природи ОБСЄ. Досліджено юридичні підстави діяльності внутрішньоорганізаційного механізму ОБСЄ. Розкрито процедуру прийняття рішень органами ОБСЄ та виокремлено їх особливості. Визначено види та специфіку організаційно-правових форм діяльності ОБСЄ. Досліджено особливості міжнародно-правового співробітництва ОБСЄ з іншими міжнародними організаціями.

  Скачати повний текст

Досліджено відносини України з Організацією Північноатлантичного Договору в рамках Хартії про Особливе Партнерство Україна - НАТО. Проаналізовано етапи розвитку та сучасний стан відносин нашої держави з Північноатлантичним Альянсом, зокрема, їх вплив на формування нової системи безпеки в регіоні. Розглянуто співробітництво України з НАТО в контексті радикальної зміни геостратегічного середовища в Європі після оновлення воєнно-політичної доктрини НАТО таа затвердження нової стратегії Росії. Зокрема, здійснено аналітичну обробку документів, прийнятих під час Ювілейного Вашингтонського самміту НАТО, а також нової Концепції національної безпеки та Воєнної Доктрини Російської Федерації з урахуванням інтересів безпеки України. Окреслено альтернативні схеми підтримки національного курсу нашої держави.

  Скачати повний текст