Досліджено теоретичні та практичні питання правового регулювання залучення свідка до кримінального судочинства, а саме - правовій регламентації його правового статусу. Проаналізовано положення чинного законодавства та положення проекту КПК України щодо змісту прав і обов'язків свідка, запропоновано обмежити виконання обов'язків цим суб'єктом певними рамками. Сформульовано висновок про участь свідка у правовідносинах, взаємопов'язаних і невзаємопов'язаних з доказуванням, якими є: правовідносини щодо одержання відшкодування витрат, зумовлених викликом для дачі показань; оскарження дій дізнавача та слідчого; забезпечення безпеки шляхом застосування заходів, передбачених законом. Визначено недоліки їх правового регулювання, а також сформульовано конкретні положення щодо його удосконалення. Доведено наявність у свідка законного інтересу та внесено пропозиції стосовно механізму забезпечення свідка правом на правову допомогу під час їх відстоювання. Вивчено спірні питання наділення правовим статусом свідка осіб, які виконували оперативно-розшукові заходи, проводили дізнання, були слідчими або понятими. Зроблено висновок про неможливість наділення їх правовим статусом свідка у тій же справі. Визначено правову природу особи, відносно якої є дані про її причетність до вчинення злочину: але немає підстав для наділення її статусом підозрюваного. Наголошено на доцільності її допиту як свідка з дотриманням меж предмету показань цього суб'єкта кримінального процесу.

  Скачати повний текст

Вперше на підставі комплексного дослідження соціально-психологічних особливостей неповнолітніх доведено доцільність диференціювання тактичних прийомів допиту залежно від окремих вікових груп. Розкрито специфіку механізму формування показань неповнолітніх, запропоновано його інтерпретацію для використання під час допиту. Визначено критерії поділу добросовісних помилок у показаннях неповнолітніх залежно від стадії формування показань, причин виникнення, виду відображення об'єктивної дійсності під час сприйняття її суб'єктом, форми вияву інформації, часу навіювання та характеру зміни інформації. Розроблено систему (відповідні підсистеми) тактичних прийомів допиту кожної вікової групи неповнолітніх, з врахуванням механізму формування показань, для використання під час допиту неповнолітніх молодших вікових груп (дошкільного та молодшого шкільного віку) та старших вікових груп неповнолітніх (підліткового віку та віку ранньої юності), що спрямовані на встановлення психологічного контакту (у конфліктній і безконфліктній ситуаціях), усунення наслідків фантазування, навіювання та конформності.

  Скачати повний текст

Проведено монографічне дослідження актуальних правових, теоретичних та практичних проблем тактики допиту потерпілих-жінок від насильницьких злочинів у типових ситуаціях досудового та судового слідства. Здійснено криміналістичну класифікацію потерпілих-жінок від насильницьких злочинів і наведено характеристику кожної виділеної групи в аспекті їх впливу на тактику допиту. Обгрунтовано доцільність вивчення особистості потерпілої як необхідної передумови ефективності її допиту. Розроблено окремі положення щодо визначення сутності поняття, функцій та методів криміналістичного вивчення особистості потерпілої. Розкрито психологічний механізм формування показань, розроблено рекомендації щодо прийомів активізації пам'яті, подолання та нейтралізації протидії потерпілих-жінок встановленню об'єктивної істини у справі. Визначено особливості тактики допиту малолітніх та неповнолітніх потерпілих від насильницьких злочинів. Удосконалено процесуальні засади допиту на досудовому та судовому слідстві. Розроблено систему тактичних правил підготовки та проведення допиту потерпілих-жінок у типових ситуаціях досудового та судового слідства.

  Скачати повний текст

Проведено комплексний аналіз видів, типів та форм запитань у криміналістиці, встановлено підстави їх поділу, розроблено класифікацію й обгрунтовано можливості їх застосування слідчим (суддею) та іншими учасниками кримінального процесу, спрямованого на одержання доказової інформації. Проаналізовано наукові підходи щодо визначення сутності запитання, встановлено його істотні ознаки та місце в системі криміналістики. Запропоновано визначення поняття "запитання", досліджено його інформаційну структуру та розкрито психологічну сутність, обумовлену чинником психологічного впливу. Визначено особливості постановки та формулювання запитань, показано їх ситуаційну залежність та функції у системі слідчих дій. Розроблено узагальнену інформаційну модель постановки запитань, на базі якої алгоритмізовано процес постановки запитань, впровадження якого сприяє поліпшенню ефективності процедури прийняття оптимальних рішень.

  Скачати повний текст