У монографії подано розширений авторський курс адміністративного права та адмі¬ністративного процесу України в умовах воєнного стану. За основу взято теоретичні по¬ложення та практику діяльності публічної адміністрації, що відповідає цінностям людино- центристської теорії, коли публічна адміністрація має організувати та забезпечити оборону Вітчизни, права, свободи й інтереси приватних громадян та правопорядок в умовах воєн¬ного стану. Монографія може бути корисною для посадових (службових) осіб адміністративних органів, які працюють (ведуть бойові дії, несуть службу) в умовах воєнного стану, студен¬тів в освітньому процесі, викладачів закладів освіти, науковців, народних депутатів, суд¬дів, волонтерів та інших суб’єктів громадянського суспільства. За змістом у монографії розкрито питання програми другого блоку фахового вступ¬ного випробування з адміністративного права України, що затверджена МОН України, проте зміст не обмежується ними. Вона може стати в нагоді під час підготовки до вступ¬них випробувань для складання ЗНО до магістратури, а також у підготовці до відповідних кваліфікаційних іспитів кандидатів на посади суддів, прокурорів, адвокатів, нотаріусів і працівників правоохоронних органів та інших суб’єктів публічної адміністрації.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х819(4УКР)112.038.2 я73

Рубрики:

Адміністративне право окремих країн

Шифр НБУВ: ВА866359 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Навчальний посібник, який підготовлено фахівцями навчально-наукового інституту права ім. Володимира Великого МАУП розрахований на вивчення основних напрямів діяльності одного з головних антикорупційних органів в Україні, який створений після Революції Гідності. У посібнику коротко проаналізовано історичні витоки корупції та необхідність протидії цьому явищу. Проаналізовано структуру, форми і методи діяльності Національного антикорупційного бюро України та його повноваження і права. Рекомендовано для студентів юридичних спеціальностей, які вивчають структуру правоохоронних органів та їх діяльність в Україні, практикуючих юристів та інших осіб, які цікавляться проблемами запобігання і протидії корупції.

Систематизовано основні нормативні акти, які стосуються діяльності Національної поліції України, а також висвітлено її діяльність у сфері охорони прав і свобод фізичних та юридичних осіб. Зауважено, що матеріали посібника грунтуються на нормах Конституції України, Законів України та інших законодавчих і відомчих нормативно-правових актів у сфері діяльності Національної поліції. Розглянуто історію виникнення поліції та її функцій. Розкрито конституційні принципи діяльності Національної поліції. Подано інформацію про повноваження Національної поліції, заходи примусу, які використовуються поліцейськими та правила їх використання. Увагу приділено громадському контролю за діяльністю Національної поліції, соціальному захисту поліцейських, міжнародному співробітництву Національної поліції.

Систематизовано основні нормативні акти, які стосуються діяльності Національної гвардії України, а також висвітлено її діяльність у сфері охорони правопорядку. Зазначено, що матеріали посібника грунтуються на нормах Конституції України, Законів України та інших законодавчих і відомчих нормативно-правових актів у сфері діяльності Національної гвардії України. Розкрито теоретичні питання створення спеціальних підрозділів для підтримання внутрішньої безпеки. Висвітлено історію виникнення спеціальних підрозділів внутрішньої безпеки в різних країнах та зміну їхніх функцій. Увагу приділено системі та діяльності внутрішніх військ під час Революції Гідності.

Право підприємства на професійну правничу допомогу та процедуру здійснення його представництва в суді є одним з фундаментальних прав реалізації підприємницької діяльності. Глобальні проблеми сучасності як природного, так і техногенного характеру, та пов'язані з ними політичні й економічні трансформації вимагають систематичного перегляду та постійної актуалізації забезпечення права особи загалом і підприємства зокрема на професійну правничу допомогу та процедуру здійснення його представництва в суді. Мета статті - теоретико-прикладне осмислення змісту поняття "право підприємства на професійну правничу допомогу і процедуру здійснення його представництва в суді" і стану та перспектив його нормативно-правого забезпечення в Україні. Під час дослідження застосовано такі методи: діалектичний, герменевтичний, системний, аналізу та синтезу, індукції й дедукції, формально-юридичний тощо. Визначено, що чинне законодавство України не повною мірою відповідає сучасній теорії конституційного права та Конституції України щодо права підприємства на професійну правничу допомогу та процедуру здійснення його представництва в суді. Проведено частковий аналіз відповідних нормативних актів і виявлено певні неузгодженості. Висновки: зміст права особи, а також підприємства, на професійну правничу допомогу та процедуру здійснення його представництва в суді потребує певного корегування на рівні Конституції, а також цілої низки законодавчих актів України. На сьогодні в Україні є певна потреба в ухвалені Закону України про юридичну службу, зокрема й на підприємстві.

На підставі аналізу теоретичних положень, які визначають правоохоронну діяльність, а також основних нормативних актів, які прийняті в Україні після Революції Гідності викладено питання правоохоронної діяльності та роботи правоохоронних органів. Зроблено пропозиції щодо об'єднання теоретичних напрацювань щодо визначення понять "правоохоронна діяльність", "правоохоронні органи", "система правоохоронних ор¬ганів" та практичні питання охорони прав і свобод громадян. Визначено поняття правоохоронного органу і види правоохоронних органів. Зазначено напрями змін у діяльності правоохоронних органів, які відбуваються в Україні. Охарактеризовано правоохоронну діяльність у сфері охорони громадського порядку та громадської безпеки. Визначено правоохоронну діяльність з розкриття, розслідування та попередження злочинів як частина охорони прав громадян. Розглянуто правоохоронну діяльність окремих органів державної влади: правоохоронна діяльність судової системи України; форми і методи правоохоронної діяльності Національної поліції України; прокуратура та її правоохоронна діяльність; основні напрями правоохоронної діяльності Служби безпеки України; правоохоронна діяльність Державної прикордонної служби України; правоохоронна діяльність Державної служби з надзвичайних ситуацій; правоохоронна діяльність Міністерства юстиції України; правоохоронна діяльність Державної міграційної служби України; напрями правоохоронної діяльності Державної служби охорони; органи військової служби охорони правопорядку та їх діяльність у сфері охорони прав і свобод громадян; органи податкової і митної служби України та їх правоохоронна діяльність; правоохоронна діяльність Національного антикорупційного бюро України; правоохоронна діяльність Національного агентства з питань запобігання і протидії корупції; правоохоронна діяльність Державного бюро розслідувань.

Висвітлено основні напрями діяльності одного з головних антикорупційних органів в Україні, який створений після Революції Гідності. Проаналізовано історичні витоки корупції та необхідності протидії цьому явищу. Охарактеризовано структуру, форми та методи діяльності Національного агентства з питань запобігання корупції та його повноваження і права.

Мета роботи - визначення ознак та формулювання поняття державного службовця в Іраку з урахуванням закономірностей, традицій та оновлення законодавства. Базовим слугувало комплексне позитивістське розуміння понять і явищ, в основу якого покладено застосування методів формально-юридичного аналізу адміністративного, трудового, конституційного законодавства, нормативної ретроспективи державно-службових понятійних характеристик; методів аналізу і синтезу, що сприяли визначенню сутнісних ознак поняття державного службовця; методу юридичної формалізації, за допомогою якого здійснено формулювання дефініції. Встановлено й охарактеризовано основні періоди розвитку державного службового законодавства в Іраку; визначено систему нормативних засобів, що сприяють виокремленню й характеристиці сутності поняття "державний службовець"; на підставі виокремлених ознак сформульовано поняття державного службовця Іраку. Запропоновано переглянути наявну широку концепцію розуміння державної служби в Іраку, й грунтуючись на державних підходах провідних європейських країн, запропоновано впровадити й використовувати в науці адміністративного права Іраку термін "публічна служба". Раціональним уважається розмежовувати категорії працівників, які проходять службу в управлінському державному апараті й виконують державні владні функції, та працівників, які виконують роботу в державних підприємствах, установах, організаціях без державних владних повноважень. Наголошено на необхідності уніфікації понять і визначень з питань державної служби й приведення їх у відповідність до положень чинної Конституції Республіки Ірак.

Досліджено сучасне національне законодавство з правового забезпечення права на мирні зібрання в Україні. Визначено, що це право можна розглядати як у широкому, так і вузькому його значенні. Встановлено, що право на мирні зібрання в Україні на конституційному рівні загалом відповідає міжнародним стандартам прав людини. Зазначено, що це право потребує чіткої юридичної регламентації в українському законодавстві.

На основі теорії адміністративного процесу аналізу вітчизняного та європейського законодавства, практики застосування його адміністративними судами України та Європейського суду з прав людини здійснено комплексний науковий аналіз адміністративного процесу в Україні. З'ясовано соціальну та юридичну природу адміністративного процесу (адміністративного судочинства). Охарактеризовано критерії, за якими суд оцінює рішення, дії чи бездіяльність суб’єкта публічного адміністрування. Досліджено та оцінено стадії адміністративного процесу. Проаналізовано перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами в Україні. Охарактеризовано строки звернення з адміністративним позовом та перераховано наслідки його пропущення. Висвітлено способи судового захисту в адміністративному процесі. Досліджено урегулювання спору за участі судді та проілюстровано відмову відповідача від позову і примирення. Розглянуто передумови виникнення апеляційного провадження в адміністративному судочинстві. Охарактеризовано судові рішення за наслідками перегляду справи в касаційному порядку. Висвітлено процесуальні особливості адміністративного процесу у справах щодо застосування санкцій за зверненнями суб’єктів владних повноважень. Наведено правові наслідки визнання адміністративним судом дій суб’єктів владних повноважень протиправними.

Досліджено марковську модель системи фізичного захисту (СФЗ). Актуальність зумовлена необхідністю забезпечення захисту самих СФЗ не лише від фізичних пошкоджень, а й від кібератак зловмисників. При побудові моделі прийнято припущення про властивості стаціонарності, ординарності і відсутності післядії потоків подій у системі, про низьку ймовірність відмов програмної компоненти та хмарних сервісів. Також враховано той факт, що акти вандалізму відбуваються на об'єкти першої зони, які знаходяться за межами периметра. Використано типовий алгоритм побудови марковської моделі на основі визначення множин станів і механізмів взаємодії. Оцінювання функціонування багатозонової системи здійснено із врахуванням трьох ступенів деградації від справного стану до станів одночасної відмови усіх трьох зон. Верхній стан S1 відповідає справному стану системи без відмов. Стани S2, S3, S4 відповідають станам першого рівня деградації системи, при якому проявилася апаратна відмова в одній із зон. Стани S5, S6, S7 відповідають станам другого рівня деградації системи, при якому виявилися апаратні відмови в двох зонах. Стан S8 відповідає стану повної відмови всіх трьох зон системи. Для оцінювання функцій готовності виконано розрахунок і дослідження марковської моделі для різних наборів вхідних даних. Як змінні параметри були обрані: інтенсивність відмов апаратних засобів, зумовлена фізичними та проектними дефектами ненавмисного характеру; інтенсивність відновлення апаратних засобів після відмови та коефіцієнт "агресії" зловмисників, що залежить від зовнішніх факторів. За результатами моделювання зроблено висновки про вплив параметрів інтенсивностей відмов і відновлень на значення показників готовності різних рівнів деградації та відношення між ними. Визначено, що при збільшенні вхідних параметрів - інтенсивності відмов апаратних засобів та коефіцієнта "агресії" зловмисників, стаціонарні коефіцієнти готовності всіх рівнів деградації зменшуються. Але при збільшенні інтенсивності відновлень апаратних засобів стаціонарні коефіцієнти готовності всіх рівнів деградації нелінійно збільшуються, а відношення між ними прямує до одиниці.

Розроблено методику кількісно-якісного аналізу та визначення рівня кібербезпеки інформаційних систем держави. Забезпечення кібернетичної безпеки - процес безперервний, надзвичайно складний і багатогранний, причому успіх у його реалізації зумовлюється станом відносин у суспільстві і залежить від кожного його представника, але передусім від здійснення державної політики у цій сфері. Отримані результати достатньо чітко визначають критерій кібернебезпеки, який виходить із чисельних значень індексу кібернебезпеки або кіберзагрози. Критерій оцінки рівня кіберзагрози має опиратися на характер кіберзагрози з обов'язковим урахуванням її масштабу. Обидва показники мають кількісний вимір, однак безпосереднє зведення їх до одного узагальненого показника не має підстав через принципову різницю між явищами, що ними характеризуються. Тому найбільш раціональним шляхом є логічний аналіз. Показано, що кожному рівню кіберзагрози відповідає свій рівень кібербезпеки. Отже, критерієм оцінки рівня кібербезпеки є рівень кіберзагрози.

В даний час стрімко розвиваються інформаційні технології, динамічно зростаючі обсяги інформації і збільшення її значущості в житті сучасного суспільства і держави в цілому ставить питання інформаційної та кібербезпеки в ряд найбільш актуальних, а проблемам захисту інформації і кіберзахисту приділяється все більша увага, що обумовлює зростаюча кількість публікацій з даної тематики у всьому світі. Практично всі автори так чи інакше вважають проблему надійної і живучої системи захисту інформації найбільш гострою, при цьому сама проблема захисту інформації і кіберзахисту трактується в широкому сенсі - як проблема попередження її спотворення або знищення, несанкціонованої модифікації, зловмисної отримання і використання інформації і т.п. Вплив випадкових факторів на процеси захисту інформації робить практично непридатними методи класичної теорії систем стосовно до вирішення завдань створення, організації та забезпечення функціонування системи захисту. Кількість (і види) впливів і процесів, пов'язаних з несанкціонованим (а можливо і випадковим) доступом до інформації визначити практично неможливо. Одним з найважливіших питань при проектуванні і експлуатації систем захисту інформації є питання забезпечення і оцінки її живучості. Проведено дослідження, які показали, що критерії ймовірнісної оцінки якості функціонування засобів захисту і оцінки надійності (живучості) системи захисту в цілому можна використовувати. До узагальненому процесу захисту застосовані критерії теорії надійності, що дозволяють в ході проектування і експлуатації систем захисту оперативно оцінювати її надійність (живучість, готовність).

Проведено аналіз підходів до електронного урядування (е- Government) та побудови систем відкритих даних, ідентифіковано ключові вимоги до функціонування такого класу систем, що дало змогу побудувати ефективну модель обробки відкритих даних. Значну увагу приділено контексту задачі, дослідженню передумов розробки і впровадження, та обґрунтуванню обраного підходу, зважаючи на важливість задачі у контексті соціально-політичного аспекту, а також відомі попередні невдалі спроби впровадження подібних систем. У результаті побудовано модель у вигляді архітектури для платформи відкритих даних (Open Data Platform), що дало можливість розробити систему обробки відкритих даних для реалізації концепції електронного урядування. Досліджено властивості запропонованої моделі, що дало можливість переконатись у якості, надійності та ефективності запропонованої платформи відкритих даних. Проведено аналіз характеристик платформи відкритих даних на базі розробленої системи як реалізації концепції побудованої архітектури, що довело значимість та практичність запропонованої моделі. Для обґрунтування ефективності запропонованої моделі її апробовано на базі системи обробки відкритих даних для уряду Йорданії.

Розглянуто сучасне вітчизняне законодавство з правового забезпечення культурних прав людини в Україні. Визначено, що теорія конституційного права та чинне конституційне законодавство до культурних прав і свобод людини відносять суто освітньо-культурні. Проаналізовано Закон України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" від 25.04.2019 щодо відповідності забезпечення прав, свобод і законних інтересів громадян України - представників як титульної нації, так і національних меншин.

Здійснено системно-структурний аналіз сучасного вітчизняного законодавства щодо правового забезпечення статусу українського народу. Сформульовано поняття, ознаки, види та елементи його конституційно-правового статусу.

Досліджено теоретичні основи державного управління охороною здоров’я та тенденції її розвитку в Україні. Виявлено вплив інституційної системи на розвиток соціальних процесів та процесів у сфері охорони здоров’я. Проведено огляд соціальних інститутів охорони здоров’я та їх впливу на трансформацію системи охорони здоров’я в Україні. Визначено напрями трансформації системи державного управління охороною здоров’я. Проаналізовано інститути, що впливають на підготовку кадрів, створення нормативної бази та медичного забезпечення в корпораціях. Розглянуто національні моделі охорони здоров’я та проаналізовано світові тенденції їх трансформацій, а також механізми діяльності закладів охорони здоров’я.

Наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у визначенні концептуальних засад і виявленні перспективних напрямів потенціалу механізмів публічного управління випереджаючим розвитком економіки України. Визначено сутність публічного управління випереджаючим розвитком економіки України через механізми інноваційної економічної політики держави, які створюють конкурентні переваги у високотехнологічній сфері та соціальних інститутах, побудованих на принципах мотивації розвитку людського потенціалу, науки і освіти з урахуванням соціально-економічних особливостей країни. Удосконалено систему інтегральної оцінки ключових показників ефективності функціонування механізмів публічного управління випереджаючим розвитком країни, яка розроблена на основі цілей сталого розвитку і складається з рейтингових оцінок країни, зокрема рейтинг конкурентоспроможності (Global Competitiveness Index), індекс якості державного управління (World Governance Index), індекс людського розвитку (Global Human Capital Index), глобальний інноваційний індекс (Global Innovation Index), де нового значення набувають неекономічні чинники розвитку такі, як гендерна рівність, якісна освіта та охорона здоров’я, культура, які забезпечують розвиток людського та соціального капіталу, що створює умови для якісного розвитку країни. Запропоновано вдосконалення механізмів публічного управління розвитком економіки країни: для організаційного механізму через систему моніторингу прогресу за індикаторами авторитетних світових рейтингів; для ресурсного механізму - забезпечення капіталізації інноваційного потенціалу; для мотиваційного механізму - обов’язкове включення соціокультурних чинників, які визначають ціннісно-поведінковий базис суспільства; для правового механізму - передбачення у нормативно-правових документах положень щодо реалізації принципів випереджаючого розвитку країни. Розроблено модель механізмів публічного управління випереджаючим розвитком економіки України, яка враховує вплив глобалізаційних мегатрендів, процесів глобалізації та інтеграції, та передбачає забезпечення досягнення Цілей тисячоліття ООН і базується на розвитку інноваційних виробництв індустрії.

Проаналізовано державні політики у сфері національної безпеки у Великобританії, Франції, Німеччині. Проведений аналіз надає підстави зазначити, що у Великобританії третій за величиною в світі оборонний бюджет, служби безпеки світового рівня - міцна позиція в НАТО. Це говорить про те, що у неї є хороша база для відповіді на найгостріші виклики безпеки. Великобританія має намір продовжувати співпрацювати з союзниками по НАТО, європейськими країнами-сусідами і структурами ЄС, що має внести вклад в забезпечення безпеки і стабільності на європейському континенті. Обгрунтовано, що прийнятий у Франції документ "Біла книга" орієнтує на збереження розвитку збройних сил держави в бік інтервенційних завдань і можливостей, але при цьому передбачає значні скорочення чисельності збройних сил. Одночасно політика безпеки Німеччини суттєво переглянута: у порівнянні з колишньою стратегією 2006 р., Німеччина заявляє про готовність стати ключовим гравцем у забезпеченні не просто європейської, а глобальної безпеки у співпраці з європейськими та трансатлантичними партнерами. Ключова теза нової "Білої книги" - безпека Німеччини заснована на сильному і рішучому Північноатлантичному альянсі і єдиному Європейському союзі. Таким чином, виходячи з тексту основних доктрин європейських держав в області національної безпеки загалом, випливає висновок про те, що в них визнається принцип монополярного світу. Німеччина, наприклад, виступає за консолідацію під німецьким лідерством ЄС і подальшу його інтеграцію - формування спільної зовнішньої політики і політики безпеки, в тому числі єдиних європейських збройних сил. Проведений аналіз надає підстави зазначити, що європейські країни спрямовані на військові загрози ззовні і готові приймати участь у зовнішніх збройних конфліктах. Разом з тим головним напрямом формування державної політики у сфері національної безпеки є забезпечення глобалізаційної безпеки як основи європейської безпекової політики.