Індекс рубрикатора НБУВ: Х915.232

Рубрики:

Воєнно-політичні і економічні блоки після 2-ї світової війни

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Наведено загальнотеоретичну характеристику національної імплементації міжнародних договорів про права людини, національної імплементаційної правотворчості, розкрито її передумови та стадії. Висвітлено проблеми забезпечення відповідності національного законодавства вимогам Конвенції про захист прав та основних свобод людини. Проаналізовано вплив рішень Європейського суду з прав людини на національну імплементацію конвенції про захист її прав і основних свобод. Описано властивості та види національного імплементаційного правотлумачення.

Приведены общетеоретическая характеристика национальной имплементации международных договоров о правах человека, национального имплементационного правотворчества, раскрыты его предпосылки и стадии. Освещены проблемы обеспечения соответствия национального законодательства требованиям Конвенции о защите прав и основных свобод человека. Проанализировано влияние решений Европейского суда по правам человека на национальную имплементацию конвенции о защите его прав и основных свобод. Описаны свойства и виды национального имплементационного правотолкования.

Розглянуто питання про створення в Україні державної медичної автоматизованої інформаційної системи з метою впровадження медичного електронного паспорта громадянина України. Представлено основні принципи побудови системи, взаємодії її елементів, технічні вимоги, що висуваються до них, а також надано структурну схему системи. Акцентовано увагу на створенні комплексної системи захисту інформації, визначенні рівнів прав доступу до інформації, ідентифікації та аутентифікації в системі користувачів цієї інформації. Обгрунтовано необхідність забезпечення можливості взаємодії системи, що розробляється, з іншими інформаційно-телекомунікаційними системами.

Досліджено загальні особливості національної імплементації міжнародних договорів про права людини на основі аналізу наукової літератури у галузі прав людини, міжнародно-правових актів, практики діяльності міжнародних (європейських) правозастосовчих органів, національного законодавства України та інших країн. Сформульовано низку положень і рекомендацій, спрямованих на вдосконалення законодавства і судової практики щодо забезпечення виконання на національному рівні міжнародно-правових зобов'язань держави у галузі прав людини (насамперед, Конвенції про захист прав і основних свобод людини).

Досліджено імплементацію міжнародних норм з прав людини у національному правопорядку Тунісу. Проаналізовано правову природу імплементації міжнародних стандартів з прав людини у загальному міжнародному праві, становлення та розвиток даного процесу у внутрішньому правопорядку держави. Велику увагу приділено висвітленню специфіки форм та засобів імплементації конвенційних норм у сфері прав людини у законодавство цієї країни. Розкрито суттєві елементи імплементації міжнародних стандартів у сфері громадянських і політичних прав у конструкційні та інші правові норми Тунісу. Праналізовано конституційно-правові гарантії забезпечення у державі міжнародних стандартів у сфері громадянських та політичних прав. Висвітлено характер та особливості встановлення у внутрішньому праві Тунісу відповідальності за порушення громадянських і політичних прав. Надано характеристику інституційних механізмів країни у сфері контролю за дотриманням громадянських та політичних прав.

Розкрито теоретичні та практичні аспекти правової культури майбутнього вчителя у навчально-виховній діяльності вітчизняних педагогічних навчальних закладів у період 1917 - 2002 рр. На основі архівних, монографічних матеріалів, наукової літератури даного періоду, вивчено та систематизовано важливі теоретичні проблеми формування правової культури майбутнього вчителя. Розкрито взаємозв'язки правової та педагогічної культури в історії філософсько-педагогічної думки. Обгрунтовано теоретичні положення щодо формування правової культури майбутнього вчителя.

Раскрыты теоретические и практические аспекты правовой культуры будущего учителя в учебно-воспитательной деятельности отечественных педагогических учебных заведений в период 1917 - 2002 гг. На основе архивных, монографических материалов, научной литературы данного периода, изучены и систематизированы важные теоретические проблемы формирования правовой культуры будущего учителя. Раскрыты взаимосвязи правовой и педагогической культуры в истории философско-педагогической мысли. Обоснованы теоретические положения относительно формирования правовой культуры будущего учителя.

Досліджено проблеми становлення та розвитку митних установ Півдня України на прикладі їх організації та діяльності в Таврійській губернії. Визначено, що правові засади діяльності митних установ, що наприкінці було розповсюджено на землі Таврійської губернії, це закладено ще на початку XVIII ст. Основними нормативно правовими актами, що регулювали діяльність митних установ стали митні статути, а саме - 1755 р., 24 червня 1811 р. прийнято статут митного управління з європейської торгівлі, та митний статут 1819 р. Митні установи у регіоні створені в Керчі, Феодосії, Севастополі, Балаклаві, Євпаторії, Ялті, Перекопі, Генічеську, Єніколі. Зазначено, що у різний час вони підпорядковувались Феодосійському та Керченському митним округам. На прикінці XIX ст. увійшли до Південного митногу округу з центром у Одесі. Основними напрямами діяльності митних установ Таврійської губернії були: цензурний нагляд, контроль за перетином кордону, боротьба з контрабандою, стягування акцизів, різної форми та контроль за товарами, митне та грошове регулювання, регулювання каботажного судноплавства. Окреме місце займає організація діяльності митних установ в надзвичайних ситуаціях - в ході підготовки та ведення воєн у XIX - початку XX ст. Важливу роль у діяльності митних установ зіграла утворена у 1782 р. прикордонна митна варта.

Вивчено проблеми кримінально-правової характеристики погрози або насильства щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок. Захищено теоретичні положення, що стосуються кримінальної відповідальності за погрозу або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок. Досліджено об'єктивні та суб'єктивні ознаки цього злочину. З нової точки зору сформулевано таку ознаку потерпілого від злочину, передбаченого статтею 350 КК України, як виконання громадського обов'язку. Стверджено необхідність уніфікації термінології в КК України, зокрема, запропоновано у відповідних статтях термін "близькі родичі" замінити на термін "близькі", як у статті 350 КК України, та авторське трактування терміна "близькі". Уточнено та по-новому сформульовано зміст поняття погрози щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок. Стверджено, що основними та загальними ознаками злочинного впливу на майно службової особи чи її близьких або щодо громадянина, який виконує громадський обов'язок, є: втрата цим майном ціннісних властивостей, обмеження його використання за призначенням, неможливість відновлення. Проаналізовано проблемні питання співвідношення погрози або насильства щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок, з суміжними злочинами КК України. Запропоновано внесення змін до КК України з метою його удосконалення. Зокрема, запропоновано нову редакцію статті щодо погрози або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок, у КК України та інші кримінально-правові норми.

Мета роботи - проведення аналізу принципів судового процесу, оцінки їх відповідності європейським стандартам, практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Дослідження та оцінка принципів (основних засад) судового процесу, принципів - як системоутворюючих чинників. Сукупність цих властивостей утворює якість судового процесу. Принципи - це основні засади, загальні вимоги до побудови та діяльності (розвитку) того чи іншого об'єкту (системи), суттєві характеристики, що відповідають за правильне функціонування системи, без яких вона не виконувала б свого призначення. Сукупність принципів судового процесу утворюють, детермінують його якість. Обговорено забезпечення гарантій для виключення будь-якого обгрунтованого сумніву стосовно безсторонності суду потрібно, переходити до уніфікації судової практики, вводити (поступово) прецедентне право.

Комплексно проаналізовано особливості інтеграції правової системи України в Європейський простір. Розкрито питання обгрунтування філософсько-правових, концептуальних засад євроінтеграційного процесу та безпосередньої адаптації національного законодавства до законодавства ЄС. Висвітлено основні вектори зближення національної системи права із сучасною європейською системою права. Розглянуто процес формування й удосконалення системи законодавства шляхом її адаптації до європейського. Охарактеризовано етапи й основні напрями адаптації законодавства України до законодавства ЄС. Увагу приділено становленню інституту європейського громадянства, системі гарантування конституційного ладу України. Розглянуто правовий статус Конституційного Суду України в контексті вітчизняної реформи правосуддя.

Теоретично обґрунтувано роль і функцій державної влади в процесі політичної модернізації суспільних відносин в Україні. З'ясовано змістовні ознаки поняття "державна влада". Визначено, що державна влада є багатогранним соціальним явищем, у межах якого зосереджена велика кількість суспільно-політичних смислових відбитків і навантажень. Cистематизовано змістовні ознаки державної влади як суспільно-політичного феномену, зокрема доведено, що державна влада, перш за все, виступає відповідним соціальним досвідом, який є результатом становлення та розвитку суспільних відносин. Теоретично обгрунтовано й доведено, що модернізація є частиною загального процесу трансформації, коли перетворення відбуваються в усіх основних компонентах соціальної системи, зокрема, економічній, правовій, політичній сферах.

Обговорено напрями завершення реформування судової системи України представниками суддівського корпусу, політиками, науковцями, авторитетними міжнародними експертами та громадськістю. Визнано, що повна судова реформа неможлива без внесення змін до конституції. Зрозуміло, що складні конституційні питання судової реформи потребують більше часу і відповідного конституційного процесу, який має бути прозорим, відкритим із залученням всіх ключових сторін. Розглянуто конституційний статус судді та умови формування суддівського корпусу в Україні та проблемні питання формування суддівського корпусу. Окреслено проблеми відсторонення судді, обвинуваченого у вчиненні посадового злочину, від посади. Схарактеризовано місце, роль та функції прокуратури в системі органів державної влади України та роль, функції та місце прокуратури в конституції України. Виокремлено роль прокуратури у системі кримінального судочинства: потреба у системному підході. Наголошено на легітимність прокурорських органів у демократичному суспільстві, яке засноване на принципі розподілу влади.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х.я431(0)

Рубрики:

Труди конгресів, з'їздів, конференцій

Шифр НБУВ: ВА855803 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :