Висвітлено історію розвитку митної справи в Україні з V ст. до н.е. до кінця 90-х рр. XX ст. Проаналізовано митне законодавство, його прямий вплив на функціонування митних органів.

Наведено політико-правовий аналіз демократії як суспільно-політичного феномену, розкрито її суть як політичної категорії. Проаналізовано доктрини демократії та її українські особливості. У контексті європейських і світових чинників розвитку розкрито демократичні традиції в Україні. На підставі ретроспективного аналізу, а також сучасного конституційно-правового забезпечення розглянуто особливості утвердження демократії в країні.

Приведен политико-правовой анализ демократии как общественно-политического феномена, раскрыто ее содержание как политической категории. Проанализированы доктрины демократии и ее украинские особенности. В контексте европейских и мировых факторов развития раскрыты демократические традиции в Украине. На основе ретроспективного анализа, а также современного конституционно-правового обеспечения рассмотрены особенности утверждения демократии в стране.

Розкрито загальні засади дослідження насильницької злочинності, сутність, ознаки та класифікацію насильницьких злочинів (НЗ). Проведено кримінологічний аналіз осіб, які вчиняють НЗ, наведено характеристику жертви насильства. Визначено детермінанти насильницької злочинності, проблеми протидії НЗ у діяльності органів внутрішніх справ (ОВС) за сучасних умов. Обгрунтовано теоретичні та практичні рекомендації щодо вдосконалення діяльності ОВС у сфері запобігання НЗ.

Комплексно досліджено питання насильницької злочинності та її детермінанти, а також питання протидії їй органами внутрішніх справ (ОВС). Проаналізовано традиційні форми насильства та їх місце серед способів вчинення злочинів. Розкрито юридичний зміст поняття "особа злочинця, яка вчиняє насильницькі злочини" та визначено її основні складові. Досліджено та проаналізовано соціальний зв'язок між злочинцем і жертвою злочину. З'ясовано причини й умови вчинення насильницьких злочинів. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення діяльності ОВС у сфері запобігання насильницьким злочинам.

Висвітлено проблеми розкриття злочинів, що пов'язані з порушеннями у бюджетній сфері. Наведено правову, кримінологічну, криміналістичну та кримінально-правову характеристику порушень бюджетного законодавства. Увагу приділено оперативному обслуговуванню об'єктів бюджетної сфери та розкриттю злочинів, пов'язаних з порушеннями бюджетного законодавства. Розглянуто проблемні питання організації і тактики взаємодії оперативних працівників і слідчих, оперативних підрозділів між собою та з іншими суб'єктами бюджетного процесу під час виявлення та розкриття даної категорії злочинів.

Вперше обгрунтовано концептуальні основи, принципи та напрями організації формування й розвитку психологічної готовності працівників ОВС з урахуванням специфіки оперативно-службової діяльності МВС України в екстремальних ситуаціях (ЕС). Обгрунтовано технологію експертної оцінки психологічної готовності працівників ОВС до діяльності в ЕС. Одержано нові емпіричні дані, що характеризують рівні виразності й особливості структури основних компонентів психологічної готовності працівників ОВС. Обгрунтовано психодіагностичний алгоритм прогнозування психологічної готовності працівників ОВС до діяльності в ЕС.

Розкрито поняття, предмет, систему та принципи тактико-спеціальної підготовки співробітників ОВС України. Розглянуто типові та нетипові дії під час несення служби з охорони громадського порядку, пов'язані з реальною або можливою загрозою життю та здоровью громадян і співробітників ОВС. Висвітлено правові основи застосування вогнепальної зброї, спеціальних засобів і засобів фізичного впливу під час припинення злочинів і правопорушень, затримання правопорушників. Подано інформацію про види нарядів патрульної служби, порядок звернення міліціонера до грамадян, тактику перевірки документів у громадян, які знаходяться у транспортному засобі. Розглянуто заходи забезпечення безпеки від час проведення операцій з ліквідації групових порушень громадського порядку (масових заворушень). Увагу приділено відповідальності працівників міліції за необгрунтоване застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї або за перевищення меж такого застосування.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х883.1 + Х883.4

Рубрики:

Злочинність як соціальне явище

Фактори злочинності

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Викладено теоретичний матеріал щодо дотримання заходів особистої безпеки працівниками ОВС під час виконання службових обов'язків. Окреслено правове підгрунтя застосування вогнепальної зброї, спеціальних засобів і засобів фізичного впливу під час припинення злочинів і правопорушень, затримання та доставлення правопорушників.

Наведено класифікацію, розглянуто бойові можливості та перспективи розвитку стрілецької зброї. Увагу приділено заходам безпеки під час поводження зі зброєю, а також правовим підставам її застосування. Розглянуто типи та різновиди патронів. Подано інформацію про призначення, принцип роботи та бойові властивості автомата Калашникова, автоматичної зброї нового покоління, снайперської гвинтівки Драгунова, сучасної снайперської зброї, пістолетів Макарова, "Форт" і Стєчкіна, а також ручних гранат. Викладено основи стрільб із вогнепальної зброї. Наведено методичні рекомендації щодо проведення практичних стрільб із пістолета та штурмової гвинтівки.

Досліджено з кримінально-правового та кримінологічного поглядів проблему домашнього насильства. Зазначено, що нині виникла необхідність у системному аналізі сфери сімейно-побутових відносин, оскільки в цій сфері виявилися нові кримінологічно значущі чинники, а також інтенсифікувалися ті чинники, які раніше діяли, що позначилося на кількісних та якісних ознаках злочинності у сфері сімейно-побутових відносин. Визначено, що внесення змін до Кримінального кодексу України та запровадження цим кримінальної відповідальності за домашнє насильство стало значним кроком до подолання проблеми державного масштабу і надало змогу говорити про домашнє насильство не як про якесь узагальнене поняття, а як про конкретний злочин. Аналіз вироків з цієї категорії справ показав, що здебільшого суд призначає покарання у вигляді громадських робіт, дії насильницького характеру вчиняють у стані алкогольного сп'яніння, а також те, що більшість постраждалих укладали угоду про примирення з засудженим.

Проведено системний науковий аналіз питання щодо можливості застосування медіації при врегулюванні приватно-правових спорів, визначенні ефективності правового регулювання цього способу врегулювання приватно-правових спорів. Розроблено пропозиції та рекомендації щодо подальшого вдосконалення і правильного застосування законодавства про медіацію. Досліджено питання, присвячені теоретико-правовим основам формування медіації як самостійного способу врегулювання спорів у приватно-правових відносинах. Установлено історичні передумови виникнення та розвиток інституту медіації, поняття та правову природу медіації, види та моделі медіації. Визначено учасників медіації, принципи медіації й аргументовано порядок застосування медіації. Досліджено особливості запровадження медіації як самостійного способу врегулювання окремих категорій приватно-правових спорів - у сімейних правовідносинах, при врегулюванні корпоративних спорів і спорів у сфері інтелектуальної власності.

На підставі аналізу широкого кола наукових джерел, законодавства, а також матеріалів соціологічних досліджень здійснено комплексне наукове дослідження маргінальної поведінки особи як об'єкта кримінологічного дослідження. Розкрито основні теоретико-методологічні підходи щодо дослідження феномена маргінальної особи через аналіз сутності, особливостей структури та соціального механізму її розвитку. Встановлено взаємозв'язок макро- та мікросередовищних чинників маргінальної поведінки, що впливають на класифікацію маргінальних прошарків українського суспільства. Доведено, що девіантна правова свідомість як маргінально-правове відображення перехідного буття спричиняється до виникнення таких форм маргінальності суспільства, як правовий нігілізм і міграційні процеси. Обґрунтовано чинники, що знижують процеси маргіналізації в Україні у контексті боротьби зі злочинністю. Розроблено кримінологічні заходи діяльності правоохоронних органів, зокрема Національної поліції України, у запобіганні злочинам, що вчиняються маргінальними групами населення в Україні.

Викладено теоретичний матеріал щодо дотримання заходів особистої безпеки працівниками правоохоронних структур під час виконання службових обов'язків. Визначено правове підґрунтя застосування ними вогнепальної зброї, спеціальних засобів та засобів фізичного впливу в процесі забезпечення публічної безпеки і порядку, припинення кримінального правопорушення. Розглянуто зміст поняття "особиста безпека працівників правоохоронних органів, залучених до патрулювання" та важливість реалізації відповідних заходів. Досліджено головні критерії особистої безпеки працівників правоохоронних органів, залучених до патрулювання, під час вирішення проблемних питань, пов'язаних із ризиком. Охарактеризовано формування психологічної готовності працівників правоохоронних органів, залучених до патрулювання, до дій у типових та екстремальних ситуаціях. Увагу приділено особистій безпеці працівників правоохоронних органів, залучених до патрулювання, у випадках застосування фізичної сили, спеціальних засобів та вогнепальної зброї. Проаналізовано діяльність спрямовану на особисту безпеку працівників правоохоронних органів, залучених до патрулювання, у випадку надзвичайної ситуації техногенного або природного походження.

Наведено комплексний кримінологічний аналіз особливої жорстокості, як ознаки кримінальної поведінки неповнолітніх. Розглянуто кримінологічну характеристику насильницьких кримінальних правопорушень, які вчиняються неповнолітніми з особливою жорстокістю. Розроблено кримінологічний портрет особистості такого неповнолітнього злочинця. Систематизовано сучасний комплекс детермінант кримінальної насильницької поведінки неповнолітніх. Запропоновано кримінологічні рекомендації щодо вдосконалення діяльності запобігання кримінальним правопорушенням неповнолітніх, які характеризуються особливою жорстокістю.

Проаналізовано питання правової (правомірної) та протиправної (злочинної) поведінки загалом і маргінальної зокрема. Доведено, що аналіз лише однієї сторони правової поведінки (злочинної) не надавав змоги повною мірою розглянути всі її сторони, а також визначити основні шляхи боротьби з правопорушеннями. Спочатку правомірна поведінка була лише антиподом протиправних учинків і не могла розкрити всю свою значущість для життя суспільства. Тільки у 1980-х роках питання правомірної поведінки стало досліджуватися більш глибше. У цей час були визначені поняття, значення та види правомірної поведінки. Поведінку можна визначити як дію або бездіяльність, зумовлену ціннісною ієрархією особи та спрямовану на задоволення її конкретних потреб. Вчинки можна поділити на ті, що відповідають правилам, і ті, які їм не відповідають. Якщо норма виступає як право, то вчинки будуть правомірними та протиправними. Відповідно, можна говорити про правомірну та протиправну поведінку. Маргінальна поведінка характеризується схильністю до протиправної поведінки. Поведінка особи перебуває на межі між правомірною поведінкою та правопорушенням. Доведено, що злочинна поведінка маргінального середовища має у своїй основі такі обставини: зміна соціокультурного середовища не минає безслідно для внутрішнього світу особи. Цінності, норми та традиції, які підтримуються людиною під час зміни її соціального статусу, виявляються непотрібними, з'являється необхідність, як правило, вимушена, засвоєння нових норм і правил поведінки. Почуття відкинутості, ізольованості та непотрібності суспільству, випробовувані маргіналом, спричиняють відмову від дотримання норм суспільства та порушення норм права у зв'язку з необхідністю задоволення основних потреб. Деградація особи, заснована на розвитку антигромадських установок, формує готовність маргінала до злочинної поведінки.

Проаналізовано питання запобігання злочинності неповнолітніх в Україні. Доведено, що не завжди карально-репресивна концепція запобігання злочинності неповнолітніх приносить позитивний результат, а, подекуди, навпаки, призводить до повторного вчинення кримінальних правопорушень. Низька ефективність роботи зі встановлення та притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, сприяє системному уникненню злочинцями покарання. Це створює умови для вчинення нових протиправних діянь та посилює загрозу безпеці людей. Ураховуючи те, що залучення громадськості до профілактики як первинної, так і рецидивної злочинності неповнолітніх надасть змогу вплинути на неповнолітніх правопорушників некаральними заходами, що, своєю чергою, на нашу думку, матиме не такий негативний вплив на психіку підлітка і надасть змогу досягти бажаних результатів у вигляді перевиховання та виправлення підопічних. Установлено, що профілактика злочинності неповнолітніх повинна здійснюватися з урахуванням особливостей психічного та фізичного стану підлітка в період формування його особистості, коли він особливо потребує підтримки, розуміння та турботи з боку дорослих. Профілактична робота громадськості органічно поєднує чуйність до підлітка, постійну готовність прийти йому на допомогу з глибокою принциповістю, без будь-яких відхилень від суспільної моралі.