Наведено науково-практичний коментар до Закону України "Про попередження насильства в сім'ї", а також Закон України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо встановлення відповідальності за вчинення насильства в сім'ї або невиконання захисного припису".

Представлены научно-практический комментарий к Закону Украины "О предупреждении насилия в семье", а также Закон Украины "О внесении изменений к Кодексу Украины об административных правонарушениях относительно ответственности за содеяние насилия в семье или невыполнение защитного приписания".

Проаналізовано особливості правової регламентації соціальної адаптації осіб, звільнених з місць обмеження або позбавлення волі в Україні, міжнародні стандарти в галузі соціальної адаптації засуджених осіб. Висвітлено засади законодавчого регулювання проблеми ресоціалізації та соціальної адаптації даних осіб. Розкрито кримінально-правові наслідки повторного вчинення злочину звільненими особами, які мають судимість. Описано особливості кримінально-правових наслідків судимості для окремих категорій осіб.

Проанализированы особенности криминально-правовой регламентации социальной адаптации лиц, освобожденных из мест ограничения или лишения свободы в Украине, международные стандарты в области социальной адаптации осужденных лиц. Освещены основы законодательного регулирования проблемы ресоциализации и социальной адаптации данных лиц. Раскрыты криминально-правовые последствия повторного совершения преступления освобожденными лицами, имеющими судимость. Описаны особенности криминально-правовых последствий судимости для отдельных категорий лиц.

Розглянуто проблеми законодавчого забезпечення принципу рівних прав і можливостей жінок і чоловіків і його відповідності міжнародним стандартам у сфері впровадження гендерної рівності та ліквідації дискримінації за ознакою статі. Проаналізовано основні міжнародні акти у даній сфері та відповідні законодавчі акти України станом на 1 липня 2008 р. Розкрито нормативні та методологічні засади проведення гендерно-правової експертизи вітчизняного законодавства та проектів нормативно-правових актів.

Рассмотрены проблемы законодательного обеспечения принципа равных прав и возможностей женщин и мужчин и его соответствия международным стандартам в сфере внедрения гендерного равенства и ликвидации дискриминации по половому признаку. Проанализированы основные международные акты в данной сфере и соответстующие законодательные акты Украины по состоянию на 1 июля 2008 г. Раскрыты нормативные и методологические основы проведения гендерно-правовой экспертизы отечественного законодательства и проектов нормативно-правовых актов.

Досліджено юридичну природу актів Конституційного Суду України (КСУ), встановлено їх значення у механізмі правового регулювання та місце у загальній системі державних юридичних актів. Уточнено правовий статус КСУ, визначено основні правові форми його діяльності та повноваження. Розроблено загальну класифікацію актів КСУ, виявлено їх різновиди, наведено характеристику юридичних властивостей кожного з них. Висвітлено питання нормативності, юридичної сили, форми, сфери дії основних видів актів КСУ. Розглянуто проблеми визначення їх остаточності, можливості перегляду, виконання та відповідальності за невиконання. На підставі проведеного дослідження сформульовано висновки та рекомендації щодо підвищення ефективності актів КСУ, удосконалення законодавчого регулювання різних аспектів їх юридичної природи та практики реалізації нормативних документів суб'єктами права на території України.

Розглянуто проблему забезпечення гендерної рівності та захисту прав дітей у діяльності судових і правоохоронних органів України. Розкрито основні стандарти ООН, Ради Європи й Європейського Союзу в сфері забезпечення принципу рівних прав і можливостей жінок і чоловіків, а також захисту прав дітей. Досліджено національні правові засади реалізації принципу гендерної рівності за здійснення правосуддя та перешкоди на шляху його впровадження в діяльність судових і правоохоронних органів України. Наведено методичні рекомендації щодо здійснення судочинства у справах, пов'язаних з порушенням прав і вчиненням насильства щодо жінок і дітей, у тому числі - насильства в сім'ї. Увагу приділено врахуванню гендерних і вікових особливостей у разі розгляду справ за участю жінок і дітей органами внутрішніх справ України.

Наведено результати моніторингу судової практики України у справах про насильство щодо дітей та жінок, рекомендації щодо її вдосконалення в контексті стандартів ООН та європейських стандартів захисту прав жінок та дітей (ЗПЖД), зокрема, Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми та Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального розбещення. Проаналізовано засади міжнародних документів і нормативно-правових актів України щодо ЗПЖД від насильства.

Розглянуто проблему запровадження в Україні позитивних дій (ПД) як ефективного інструменту протидії дискримінації за ознакою статі. Наведено методологічне обгрунтування ПД та розкрито їх антидискримінаційний потенціал. Висвітлено міжнародні стандарти та практику іноземних держав щодо їх застосування, законодавчі засади запровадження ПД в Україні. Визначено нормативні вимоги до застосування ПД, наведено рекомендації з підготовки державних доповідей щодо виконання державою зобов'язань за Конвенцією ООН з ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок у реалізації тимчасових спеціальних заходів.

Висвітлено історію становлення та розвитку порівняльного правознавства. Увагу приділено проблемам класифікації та типології сучасних правових систем (ПС) та їх видам. Розглянуто основні правові сім'ї романо-германського, англо-американського, релігійного та традиційного права. Проаналізовано вплив канонічного права на формування романо-германського права, основні етапи розвитку англійської ПС, сучасну ПС США. Увагу приділено мусульманському (ісламському), індуському, іудейському (єврейському) праву, ПС країн Далекого Сходу та Африки. Визначено місце ПС України у світовому праві.

Розкрито основні питання теорії держави та права, форми та функції держави, принципи організації та діяльності державного апарату. Розглянуто сутність і значення правового регулювання суспільних відносин, поняття й ознаки права, структуру системи права, форми та принципи його реалізації, поняття норми права та її відмінність від інших соціальних регуляторів.

Викладено широке коло питань, які стосуються етапів становлення та розвитку юридичної професії, різних видів професійної діяльності юристів, чинників, що на неї впливають (юридичної науки, освіти тощо), правничої етики та інших аспектів професійної культури юристів. Уперше розглянуто роль юристів у різних правових системах, джерела правової інформації, особливості письмової та усної юридичної мови. Розкрито міжнародні та національні стандарти юридичної професії в їх актуальному стані.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х002.5

Рубрики:

Норми права. Тлумачення і застосування норм права. Юридичний процес

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто національну нормативно-правову базу стосовно прав людини ВПО (внутрішньо переміщених осіб) й оцінено її відповідність міжнародним і регіональним стандартам, зокрема стандартам Ради Європи. Визначено розбіжності та "сірі зони" у національному законодавстві України, що вимагають змін в законодавстві, адміністративних або інших регуляторних процедур для того, щоб поліпшити та забезпечити захист прав ВПО. Увагу приділено проблемі невідповідності актів національного законодавства один одному, що зводить нанівець впровадження відповідних норм у певних сферах суспільних відносин. Наведено рекомендації для посилення національної законодавчої бази з метою забезпечення захисту прав ВПО.

Присвячено формуванню цілісної доктрини позитивних зобов’язань держави у сфері прав людини в умовах мирного часу й надзвичайної суспільної небезпеки з урахуванням принципів і підходів європейського права прав людини, а також окресленню шляхів їх впровадження у внутрішній правопорядок. На підставі новітніх методологічних орієнтирів та підходів до розуміння прав людини визначено типи й особливості зобов’язань держави у сфері прав людини; розкрито національні правові рамки виконання таких зобов’язань й умови здійснення судового контролю за їх дотриманням на національному рівні з окремим фокусом на конституційній юриспруденції. Запропоновано категоріальний ряд і визначено основні етапи формування й елементи доктрини позитивних зобов’язань держави у сфері прав людини, розкрито їх розуміння й особливу природу, окреслено зміст, обсяг та межі таких зобов’язань з урахуванням свободи розсуду держави, а також розглянуто їх типи, що консолідують їх розмаїття, та структуру, яка визначає особливості застосування до них тесту на пропорційність. Представлено комплексний систематизований виклад конкретних позитивних обов’язків держави стосовно основоположних прав і свобод з урахуванням сталої практики Європейського суду з прав людини й узагальнено відповідні європейські стандарти позитивних зобов’язань. Доведено єдність принципів і підходів до позитивних зобов’язань держав в умовах мирного часу й суспільної небезпеки, що загрожує життю нації з урахуванням екстратериторіальної дії права прав людини та припустимих дерогацій. Запропоновано типологізацію таких зобов’язань у ситуаціях збройного конфлікту та тимчасової окупації.

Досліджено сутність і форму права, його функціонування та розвиток, компетентностей щодо використання загальнотеоретичного категоріального апарату юриспруденції в юридичній освіті та професійній діяльності. Представлено знання щодо актуальних питань правового регулювання суспільних відносин, сучасних підходів до розуміння права та правоутворення, реалізації права та механізмів правозастосування, забезпечення та захисту прав людини. Розглянуто сутність та основні риси права, специфіку його джерел, системи, принципів та норм права, структуру правової системи та зв’язки між її основними елементами, особливості основних правових сімей. Досліджено уміння правильно тлумачити і застосовувати норми та принципи права, сприяти реалізації прав людини та впровадженню вимог верховенства права в суспільні відносини та юридичну практику. Відображено зміни, що відбуваються останніми роками в царині юриспруденції, бере до уваги основні напрями та тенденції розвитку правової системи та судово-правової реформи. Державу розглянуто як суб’єкт, на якого покладається відповідальність за закріплення правил поведінки в законодавстві, належне їх застосування, підтримання правового порядку. Особливого значення в цьому плані набувають зобов’язання держави у сфері прав людини, ідеї належного та обмеженого правом управління, забезпечення за допомогою державної політики спільних інтересів і загального блага та ін.