Зазначено, що науково-практичний коментар до Закону України "Про адміністративну процедуру" покликаний допомогти публічним службовцям та іншим фахівцям у практичному застосуванні Закону. Розглянуто нову для українського законодавства термінологію, конкретні норми та їх зв'язок з принципами адміністративної процедури, а також у цілісному механізмі правового регулювання. Особливу увагу приділено поясненню мети кожної норми. Наведено приклади та моделі застосування відповідних норм з посиланням на поточну практику, а також на закордонний досвід і вихідні джерела м'якого права (зокрема, акти Ради Європи).

Представлено третій том, що містить коментар Книги третьої Цивільного кодексу - Право власності та інші речові права. Використано сучасну судову практику - правові позиції Верховного Суду та Європейського суду з прав людини. Зазначено, що автори коментаря - провідні науковці, судді Верховного Суду, Конституційного Суду України, адвокати. Розкрито в науково-практичному коментарі певну проблематику, надано поради, бачення, позиції, що роблять його незамінним помічником у вирішенні численних ситуацій, які виникають при застосуванні Цивільного кодексу України.

Представлено тези наукових доповідей та повідомлень на Міжнародній науково-практичній конференції. Розглянуто сучасний стан та основні проблеми адміністративного та фінансового права в умовах сучасних реформаційних процесів в Україні. Окреслено напрями активізації розвитку регіонів України, увагу приділено правам українських студентів європейських університетів в умовах воєнного стану, дотриманню прав людини в умовах воєнного стану та надзвичайних ситуацій: до питання прийняття концепції та інше.

Всебічно проаналізоване правове становище та майновий стан фермерського господарства. Розглянуто злободенні питання прав членів фермерського господарства, можливість і порядок зміни складу його членів, обороту часток у складеному капіталі та ін. Зауважено, що автори, спираючись на практику Верховного Суду та доктрину, намагалися розкрити проблематику набуття та здійснення фермерським господарством і його членами своїх прав і шляхи вирішення існуючих на практиці проблем. Висвітлено сутність поняття фермерського господарства. Охарактеризовано види фермерських господарств, правовий режим майна фермерського господарства, правовий режим земель для ведення фермерського господарства в Україні. Увагу приділено спадкуванню земельних ділянок, наданих для ведення фермерського господарства, корпоративним правам членів фермерського господарства, зверненням стягнення на частку в складеному капіталі фермерського господарства в процесі банкрутства. Розкрито особливості правового регулювання діяльності фермерських господарств у сфері сільського туризму.

Розглянуто поняття примусових заходів медичного характеру, не пов'язаних з ізоляцією. Констатовано, що сучасне кримінальне законодавство надає вичерпний перелік видів примусових заходів медичного характеру, які має право застосувати суд, а саме: надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; госпіталізація до психіатричного закладу зі звичайним наглядом; госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом; госпіталізація до психіатричного закладу з суворим наглядом, із яких лише перше відноситься до таких, що не пов'язані з ізоляцією. Наведено основні риси активного та пасивного типів суспільної небезпечності осіб. Так, активний тип суспільної небезпечності особи характеризується тим, що мотив, який підштовхує до суспільно небезпечного діяння, походить від самої особи, не залежить від зовнішніх обставин, і безпосередньо пов'язаний із психопатологічною характеристикою психічного розладу й антисуспільною спрямованістю особи. Пасивний тип суспільної небезпечності хворого характеризується тим, що причини вчинення суспільно небезпечного діяння не залежать від нього, не обумовлені безпосередньо характером психічних розладів, а прямо пов'язані з зовнішніми обставинами або діями оточуючих осіб. Такі хворі легко підкоряються та піддаються навіюванню. Відзначено, що єдиним видом примусових заходів, не пов'язаних із ізоляцією, є надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку. Доведено, що цей достатньо новий для кримінального законодавства України вид примусових заходів є проявом гуманізації суспільства та розвитку правової держави. Відсутність ізоляції особи від суспільства, обмеження психотравмуючого впливу госпіталізації є позитивними моментами, які якісно впливають на процес лікування. В той же час, на нашу думку, категорично потрібно виправити всі наявні на законодавчому та практичному рівні недоліки для подальшого ефективного застосування такого виду примусових заходів медичного характеру.

Мета роботи - розглянути теоретичні та практичні аспекти шахрайства в інтернет-сфері та на підставі цього визначити шляхи забезпечення конфіденційності та кібербезпеки приватних користувачів і комерційних організацій. Методологічною основою роботи є застосування загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання. Методи поєднання аналізу та синтезу, індукції та дедукції були застосовані при визначенні різних видів шахрайства в інтернет-сфері. Методи узагальнення, логічний та емпіричний були використані при визначенні напрямів розвитку національної системи кіберзахисту та забезпечення конфіденційності. Основні результати роботи: виділено найпоширеніші способи шахрайства із використання банківських платіжних карт, серед яких: вдаване опитування у соцмережах з розіграшем призів; телефонний дзвінок з метою отримати секретні дані; заміна SIM-карти для доступу до онлайн-банкінгу; платежі онлайн на незахищених сайтах; фішинг; копіювання даних карти при передачі у руки; незахищені мережі Wi-Fi; комп'ютери у громадських місцях; скіммінг для крадіжки даних карти; несанкціоноване проведення мікроплатежів; шахрайство з використанням банкомату; використання шкідливих програм (вірусів), підроблених сайтів з метою компрометації реквізитів електронних платіжних засобів та/або логінів/паролів доступу до систем інтернет/мобільного банкінгу; розповсюдження (продаж, розповсюдження) інформації щодо скомпрометованих даних; шахрайство у термінальній мережі; шахрайство у системах дистанційного обслуговування; соціальна інженерія. Визначено основні правила безпеки з метою запобігання шахрайства. Проаналізовано досвід європейських країн у сфері кібербезпеки. Окреслено напрями адаптації чинного законодавства про кібербезпеку до стандартів ЄС та визначено напрями розвитку національної системи кіберзахисту. Практичне значення отриманих результатів полягає у поглибленні розуміння сутності та механізму реалізації різних видів шахрайства в інтернет-сфері. Запропоновані у роботі рекомендації можуть скласти методологічну та теоретичну основу для розробки економічної політики держави щодо забезпечення конфіденційності та кібербезпеки приватних користувачів і комерційних організацій. Висновки: держава має створити ефективний наглядовий орган у сфері захисту персональних даних, однак при цьому заходи безпеки та онлайн-обмеження повинні відповідати міжнародним стандартам. На законодавчому рівні не повинно заборонятися використання шифрування, оскільки такі обмеження знижують можливості громадян із захисту себе від незаконних втручань у приватність. Крім того, політика держави у інтернет-сфері має бути спрямована на сприяння розвитку та функціонуванню безпечних інтернет-технологій і формування механізмів захисту від сервісів та протоколів, які ставлять під загрозу технічне функціонування інтернету від вірусів, фішингу тощо.

Розглянуто актуальні питання екологічного, земельного й аграрного права України. Проаналізовано готовність законодавства до світового розвитку біоенергетики (на матеріалах України, ЄС і Малайзії). Увагу приділено сталому використанню земельних ресурсів як умові забезпечення стратегії державної екологічної політики. Висвітлено науково-правові аспекти міжсекторального партнерства та залучення зацікавлених сторін у системі державної екологічної політики. Розкрито основні вектори та правові засади стратегії водної політики України. Подано інформацію щодо адаптації національного законодавства до стандартів ЄС у сфері охорони об'єктів тваринного світу. Встановлено значення штучного інтелекту для вирішення кліматичної проблеми. Окреслено тенденції стимулювання розвитку біоенергетики в Україні на засадах сталого розвитку. Розкрито зміст принципу невтручання держави у здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування та розпорядження землею. Визначено роль політико-правових і програмних документів у правовому регулюванні використання й охорони земель для туризму. Висвітлено особливості права на земельну частку (пай) у землях державних і комунальних сільськогосподарських підприємств.

Вміщено тези наукових доповідей та повідомлень на Всеукраїнській науково-практичній конференції, проведеній відділом проблем державного управління та адміністративного права Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України. Розглянуто сучасний стан та основні проблеми адміністративного та фінансового права в умовах сучасних реформаційних процесів в Україні. Окреслено формування сучасної моделі адміністративно-правового регулювання. Розкрито деякі аспекти адміністративної реформи в Україні і завдання адміністративного права з ретроспективою на майбутнє. Визнано організаційну неспроможність реалізації правових можливостей митних органів на здійснення оперативно-розшукової діяльності. Охарактеризовано питання соціальної трансформації адміністративного права України. Описано роль адміністративного права у врегулюванні процесів цифровізації в Україні та стратегічні напрямки подолання деструктивного впливу тіньових процесів на політико-правове реформування. Визначено поняття "економічний суверенітет держави" та його закріплення в конституційних актах. Представлено одержувачів бюджетних коштів та отримувачів бюджетних коштів в формі кредиту чи іншої форми цільової державної допомоги як суб’єктів бюджетних відносин. Систематизовано правове регулювання інспекційних проваджень в умовах трансформації державного управління в Україні. Опрацьовано актуальні питання сучасного етапу реформування системи управління державними фінансами в Україні. Обговорено законодавче регулювання організації та діяльності органів виконавчої влади, їх здобутки та шляхи розвитку.

Розглянуто засади діяльності прокуратури, дотримання яких забезпечує здійснення прокурорської діяльності та прийняття рішень у межах чинного законодавства. Засадами виступають базові ідеї, що обумовлені функціями, метою та завданнями прокуратури, які стосуються всіх напрямів її діяльності, визначають організаційні основи побудови прокурорської системи, умови її функціонування, добору кандидатів на посаду прокурора, а також правові та моральні норми поведінки посадових осіб при реалізації ними повноважень. Акцентовано, що засада незалежності прокурорів тісно пов'язана з іншими засадами організації та діяльності органів прокуратури, закріпленими у ст. 3 Закону України "Про прокуратуру", та має важливе значення для належного функціонування прокуратури. Змістом засади незалежності прокурорів є гарантування відсутності незаконного політичного, матеріального чи іншого впливу на прокурора щодо прийняття ним рішень при виконанні службових обов'язків із метою забезпечення реалізації покладених на нього завдань. Лише за умови забезпечення незалежності прокуратура здатна на належному рівні виконувати покладені на неї завдання та реалізовувати визначені функції. Натомість, ігнорування цих вимог зменшує ефективність захисту прокуратурою прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Проаналізовано сутність права на свободу та особисту недоторканність, механізми його забезпечення під час кримінального провадження, а також визначено умови правомірного його обмеження. Особливого значення право на свободу та особисту недоторканність набуває з наступних причин: по-перше, воно належить кожному від народження і не залежить від належності до громадянства держави, по-друге, є базовим для багатьох конституційних прав і свобод, по-третє, є одним із важливих елементів правового статусу особи і, по-четверте, виступає дієвою гарантією не лише конституційних прав, а й прав, закріплених галузевим законодавством. Акцентовано увагу на дотриманні принципів законності та обгрунтованості обмеження свободи та особистої недоторканності в кримінальному процесі. Підкреслено необхідність точного та неухильного виконання норм, які регулюють порядок здійснення заходів кримінально-процесуального примусу органами досудового розслідування, прокурором і судом. А також наявність у компетентного органу всіх доказів, що свідчать про безумовну необхідність обмежити права особи для досягнення завдань кримінального процесу.

Розглянуто основні питання навчальної дисципліни "Кримінальне право України. Особлива частина". У матеріалах курсу під час розгляду основних тем використано актуальні нормативні акти й судову практику з урахуванням потреб правоохоронної практики, а також з метою якісної підготовки майбутніх фахівців.

Проаналізовано теоретичну та судово-правоохоронну діяльність прокурора Радянського Союзу А. Я. Вишинського, спрямовану на зміцнення та захист сталінського тоталітарного режиму. У своїх теоретичних працях Вишинський виступає з нищівною критикою всієї політико-правової системи капіталістичних країн, прославляючи геніального вождя Сталіна. Активно долучається до організації та підготовки багатьох протиправних акцій сталінського режиму, організації цілком сфальсифікованих матеріалів на судових процесах.

Мета роботи - дослідити сучасний український та світовий досвід в області кримінально-правової охорони водних об'єктів для розроблення рекомендацій щодо вдосконалення шляхів їх захисту та раціонального використання. Для аналізу українських і світових норм та законів застосовано оглядово-аналітичний підхід. У базах даних Google Scholar, PubMed, Research Gate був проведений пошук за відповідними ключовими словами. Методи математичної статистичної обробки даних використані для вивчення кримінальних правопорушень проти водних ресурсів на прикладі України та для їх прогнозування. Правила збору стічних вод в каналізаційні системи, чинні в Україні, недостатньо жорсткі та не встановлюють чітких обмежень для скидання стічних вод, що містять активні фармацевтичні інгредієнти. Для досягнення результату, зазначеного у правилах, достатньо застосувати малоефективні методи очищення. Поряд із класичними методами захисту водних об'єктів від забруднення отруйними речовинами, такими як екологічна інженерія, слід застосовувати правові механізми для запобігання правопорушенням, що стосуються водних ресурсів. Особливе місце займає кримінально-правовий вплив на осіб, винних у заподіянні шкоди об'єктам довкілля. Проте в Україні спостерігаємо стійку негативну тенденцію щодо охорони природних вод. Прогноз показав, що кількість зафіксованих кримінальних правопорушень проти довкілля зростатиме (щонайменше на 4,3 %), а проти водних ресурсів - майже на чверть на рік (21,8 %). Отже в Україні правовий захист взагалі та кримінальне право, зокрема, є слабким захистом від вчинення кримінальних правопорушень проти водних ресурсів країни потенційними правопорушниками. Вивчення кримінальних правопорушень проти водних ресурсів та їх прогнозування проведено на прикладі України, тому рекомендується дослідити ці питання для інших країн різного рівня розвитку. Оригінальність і значення одержаних результатів полягає в узагальненні та аналізі статистичних даних кримінальних правопорушень проти довкілля загалом, і водних об'єктів зокрема, а також у прогнозуванні кримінальних правопорушень на найближчі три роки. Дослідження дало змогу виявити слабкі сторони законодавчої та кримінально-правової охорони водних об'єктів України, що має стати початком для вдосконалення шляхів їх захисту та раціонального використання.

Викладено теоретичні положення та науково обґрунтовано рекомендації щодо діяльності прокурора у кримінальному процесі (КП). Досліджено генезу нормативно-правового регулювання діяльності прокурора у КП, визначено методологічні підходи до наукового дослідження діяльності прокурора у КП. Проаналізовано поняття та види функцій, повноваження прокурора у КП. Розглянуто особливості юридичної відповідальності прокурора за порушення норм кримінального процесуального законодавства. Проаналізовано міжнародне співробітництво прокурора у КП, а також зарубіжний досвід діяльності прокурора у КП. Розроблено пропозиції щодо вдосконалення законодавчого регулювання діяльності прокурора у КП. Запропоновано: запровадити єдину термінологію у різних нормативно-правових актах; розробити "досьє прокурора", у якому окрім загальних відомостей про прокурора має бути інформація про рішення, що стали підставою для винесення рішень міжнародними судовими установами, якими встановлено порушення Україною міжнародно-правових зобов'язань; відмовитися від використання статистичних показників в органах прокуратури як основного критерію оцінювання діяльності процесуального керівника у кримінальному провадженні; запровадити автоматичний розподіл кримінальних проваджень між слідчими та прокурорами на стадії досудового розслідування, що дасть можливість ефективно забезпечити прозорість і неупередженість у цьому питанні та усуне можливість впливу керівників прокуратури й органу досудового розслідування; створити централізовану систему рекомендацій для прокурорів замість існуючого масиву методичних документів, які є несистематизованими, що у свою чергу ускладнює їх застосування.

Здійснено комплексний аналіз економічних гарантій адміністративно-правового статусу курсантів та слухачів закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських. Зроблено висновок, що єдиний підхід щодо класифікації адміністративно-правових гарантій за певними критеріями відсутній в сучасній адміністративно-правовій науці серед вчених. Це пояснюється перш за все специфікою діяльності різних суб'єктів публічного адміністрування, особливостями їх адміністративно-правового статусу. Запропоновано віднести гарантування грошового, речового, продовольчого, житлового забезпечення, надання права безоплатного проїзду до економічних гарантій адміністративно-правового статусу зазначеної в роботі категорії осіб. Визначено, що вони є невідіємним елементом системи адміністративно-правових гарантій зазначених суб'єктів, що характеризують їх адміністративно-правовий статус. Визначено шляхи удосконалення практичного механізму гарантування діяльності зазначеної категорії осіб, запропоновано зміни до законодавства в цьому напрямку, зокрема до Закону України "Про Національну поліцію" та деяких підзаконних нормативно-правових актів у цій сфері. Обгрунтовано необхідність конкретизації питання розповсюдження окремих економічних гарантій на слухачів денної форми навчання, перегляд схеми посадових окладів курсантів закладів вищої освіти із запровадженням механізму їх вираховування шляхом застосування тарифного коефіцієнта залежно від прожиткового мінімуму, прийняття уточнюючих норм щодо продовольчого забезпечення курсантів та слухачів, їх права на безоплатний проїзд, а також можливого запровадження закладами вищої освіти додаткових гарантій з урахуванням наявних в них матеріальних можливостей та інших ресурсів.

Розкрито зміст основних фінансово-правових понять. З урахуванням положень чинного законодавства проаналізовано інститути фінансового права. Розглянуто грошовий обіг як об’єкт фінансово-правового регулювання, охарактеризовано платіжні системи. Висвітлено правове регулювання обігу валютних цінностей та фінансово-правове регулювання обігу віртуальних валют.

Подано інформацію щодо проблематики децентралізації надання публічних послуг у громадах, актуальних питань діяльності державної служби зайнятості України на ринку праці та застосування зарубіжного досвіду у практиці органів публічної влади. Висвітлено науково-теоретичні засади переговорного процесу в державному управлінні в умовах демократизації суспільства. Увагу приділено самоменеджменту як фактору оптимізації професійної діяльності кар'єрних радників в умовах модернізації публічних послуг. Розглянуто питання участі громадськості у формуванні та реалізації державної антикорупційної політики в Україні. Визначено пріоритети надання державних соціальних послуг у сфері зайнятості населення. Висвітлено особливості нормативно-правового забезпечення підготовки посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад в умовах модернізації публічного управління в Україні. Досліджено вплив соціальної реклами як форми публічної комунікації на процеси державного управління. Окреслено шляхи покращення якості надання публічних послуг органами місцевого самоврядування. Проаналізовано зарубіжний досвід захисту інтересів територіальних громад у країнах ЄС.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х819(4УКР)072-324.23

Рубрики:

Адміністративне право окремих країн

Шифр НБУВ: ВА839523 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

На основі системного аналізу розкрито зміст основних понять і категорій, які застосовуються під час регулювання оподаткування. Висвітлено особливості податкових правовідносин і податково-правових норм. Подано інформацію про виникнення, зміну та припинення податкового обов'язку. На підставі чинного законодавства висвітлено найактуальніші питання діяльності держави й органів місцевого самоврядування в галузі правового регулювання оподаткування в Україні. Окрему увагу приділено кожному з інститутів податкового права. Розкрито особливості сплати податку на прибуток підприємств в умовах дії угоди про розподіл продукції. Розписано порядок реєстрації й анулювання реєстрації платників єдиного податку.

Висвітлено теоретико-методологічні та практичні засади військового права як комплексної галузі права. Визначено місце та роль військового права у системі права України, закономірності виникнення, існування та розвитку військово-правових відносин, військово-правових норм, які їх регулюють. Зазначено, що підручник відображає структуру військового права і складається з загальної, особливої та спеціальної частин, а також глосарію, в якому містяться визначення основних термінів за кожною темою. Увагу приділено правовому забезпеченню безпеки державного кордону України й охорони суверенних прав України у її виключній (морській) економічній зоні, особливостям юридичної відповідальності військовослужбовців, правовому й організаційному забезпеченню інформаційної безпеки у воєнній сфері.