Розглянуто становлення, сутність і методичні засади екологічного менеджменту (ЕМ) як різновиду управління та сфери наукового дослідження. З урахуванням тенденції до екологізації усіх галузей суспільного виробництва охарактеризовано основні інструменти екологічного управління, систему державного менеджменту в екологічній сфері. Значну увагу приділено сутності та методам мінімізації й оптимізації екологічних ризиків, які є наслідком антропогенного тиску на навколишнє природне середовище. Запропоновано класифікацію ризиків, розкрито сутність товарної та цінової політики в ЕМ.

Рассмотрены становление, сущность и методические основы экологического менеджмента (ЭМ) как разновидности управления и сферы научного исследования. С учетом тенденции к экологизации всех отраслей общественного производства охарактеризованы основные инструменты экологического управления, описана система государственного менеджмента в экологической сфере. Особое внимание уделено сущности и методам минимизации и оптимизации экологических рисков, которые являются следствием антропогенного давления на окружающую природную среду. Предложена классификация рисков, раскрыта сущность товарной и ценовой политики в ЭМ.

Розроблено концептуально-методологічну базу сучасної соціальної екології з метою вивчення та аналізу глобальних і регіональних екологічних проблем, які є життєво значущими. Обгрунтовано, що єдине концептуальне поле соціальної екології будується на основі сучасного осмислення традиційної натурфілософії, соціально-філософського аналізу накопичених людством екологічних знань, практичного досвіду розв'язання екологічних проблем, усвідомлення об'єктивності природних закономірностей та взаємозв'язків між компонентами системи людина - природа - суспільство. Доведено, що найбільш ефективним шляхом у розв'язанні завдань охорони та захисту навколишнього середовища є комплексний підхід, який полягає у поєднанні соціально-психологічних, аксіологічних, економічних, політико-правових та інших аспектів даної проблеми.

Определены теоретические основы развития собственности на природные объекты на основе отношений присвоения обществом и экономически обособленным субъектом собственно природного ресурса, социально-экологического эффекта, а также экономико-экологического дохода и ущерба. Доказано, что системообразующим отношением в природопользовании является общенародная собственность, которая служит базисом развития разнообразных форм собственности. Обоснованы критерии развития форм и прав собственности на основе альтернативных издержек, трансакционных и трансформационных затрат. Определены экономико-экологические ограничения функционирования разнообразных форм собственности на природные ресурсы на основе приоритетности интересов общественной собственности.

Розроблено теоретико-методологічні основи економічних відносин власності в природокористуванні та науково-методичні рекомендації щодо формування та реалізації різноманітних форм власності на природні ресурси з метою підвищення економічної, економіко-екологічної, соціально-екологічної ефективності використання, охорони, відновлення та відтворення природних ресурсів та управління формами власності в природокористуванні. Визначено теоретичні основи розвитку власності на природні об'єкти на основі відносин привласнення суспільством і економічно відокремленим суб'єктом власне природного ресурсу, економіко-екологічного доходу, соціально-екологічного ефекту й економіко-екологічних збитків. Обгрунтовано, що системоутворювальним відношенням в природокористуванні є загальнонародна власність, яка служить базисом розвитку різноманітних форм власності. Розроблено методологію державного інституціювання привласнення природних ресурсів, що складається з двох блоків - інституціювання державної форми власності й інституціювання недержавних форм і прав привласнення природних ресурсів, яке включає державне управління функціонуванням і розвитком різноманіття форм і прав привласнення в природокористуванні. Обгрунтовано необхідність та можливість привласнення природних ресурсів в інтересах всього суспільства на основі фонду національних природних дивідендів. Визначено критерії розвитку різноманітних форм і прав власності на основі альтернативних витрат, трансакційних і трансформаційних затрат. Визначено економіко-екологічні обмеження функціонування різноманітних форм власності на природні ресурс

и на основі пріоритетності інтересів загальнонародної власності. Обгрунтовано та визначено певні форми власності, надано їх економічну сутність. Розроблено договірну базу реалізації відносин присвоєння в природокористуванні як матеріальну основу функціонування форм власності.