Висвітлено історію становлення сучасної концепції прав людини. Наведено результати філософсько-комунікативного аналізу правової основи соціальної сутності людини. Розглянуто предмет, систему, методологію, статус і функції антропології права. Розкрито антропологічні та моральні підстави соціальних прав людини. Проаналізовано герменевтико-антропологічну сутність правотлумачної діяльності органів конституційної юстиції України, Німеччини, США.

Освещена история становления современной концепции прав человека. Приведены результаты философско-коммуникативного анализа правовой основы социальной сущности человека. Рассмотрены предмет, система, методология, статус и функции антропологии права. Раскрыты антропологические и моральные основы социальных прав человека. Проанализирована герменевтико-антропологическая сущность правотолковательной деятельности органов конституционной юстиции Украины, Германии, США.

Проаналізовано взаємозв'язок і взаємовплив розуму та волі як основних можливостей людини, які виражають природу права, формують його джерела і виявляються в різних типах правової поведінки. Проведено історичну систематизацію світової думки щодо розуміння природи розуму та волі та їх значення у формуванні права, висвітлено раціоналістичний і волюнтаристичний підходи щодо його реалізації. Виявлено основні моделі особистої поведінки (автономної, гетерономної та девіантної), наведено їх комплексну характеристику. Обгрунтовано вплив розумової та вольової діяльності людини на формування джерел права. Доведено, що урахування у процесі правотворчості та правозастосування можливих форм людської поведінки є умовою ефективності функціонування різних форм позитивного права. Встановлено основні принципи правореалізації, впровадження яких сприяє підвищенню якості правових норм, а також формуванню довіри суб'єкта права до сучасних механізмів правореалізації.

Викладено положення сучасної антропології права, розкрито антропологічні витоки та передумови правового буття, розглянуто традиційні та новітні підходи до вирішення основних проблем взаємодії людини і права. Описано антропологічні теорії природного права в історії філософсько-правової науки. Висвітлено історію природно-правових вчень і антропологічних ідей права в Україні, приватні та загальносуспільні аспекти взаємодії природного і позитивного права, антропологічні аспекти буття людини в контексті правової культури, антропологічно-правовий зміст соціальної солідарності. Визначено співвідношення влади і права у взаємодії держави та людини, юридично-антропологічні аспекти правотворчої та правозастосовчої діяльності.

Розвинуто лібертарно-юридичну теорію права, за якою сутність права полягає в формальній рівності, яка трактується як єдність трьох компонентів - загальної рівної міри регуляції, свободи і справедливості. Охарактеризовано право і державу (правова форма організації публічної влади вільних людей) як єдині по своїй суті загальні і необхідні форми рівності, свободи і справедливості у соціальному житті.

Розкрито проблему людини у філософсько-правовій концепції Б. Кістяківського. Визначено герменевтико-антропологічні засади правотлумачної діяльності Конституційного суду України. Охарактеризовано вплив імміграції мусульманського населення на правові системи європейських держав. Висвітлено історію семіотики права й її значення для антропологічно-правових досліджень. Обгрунтовано богословсько-аксіологічні засади сучасної православної концепції прав людини. Проаналізовано загальні ознаки та класифікацію міжнародних стандартів прав людини. Наведено класичні підходи до вирішення проблеми ідентефікації держави. Подано визначення походження дитини від колишнього подружжя. Показано принцип пропорційності в історичному аспекті. Визначено правову глобалізацію як тенденцію розвитку правових систем.

Розкрито проблему взаємозв'язку філософії права та теорії права у вченні Б. Кістяківського. Розглянуто можливості вдосконалення юридичного гарантування основоположних прав людини в Україні. Наведено перспективи гуманітарної експертизи споживання. Досліджено правову знакову конструкцію як антропологічно-правову категорію. Висвітлено історико-теоретичні основи розуміння принципу правової визначеності. Розглянуто проблеми правового регулювання посмертних репродуктивних програм. Проаналізовано роль принципів права у правозастосуванні. Викладено антропологічні засади розвитку національної правової системи за умов глобалізації.

Викладено онтологічні й антропологічні аспекти права та релігії у християнській правовій традиції на постсекуляризованому етапі. Розглянуто соціальні права як передумову гідного існування людини. Висвітлено особливості розрізнення природного та позитивного права як критерій порівняльних філософсько-правових досліджень. Проаналізовано антропологію Аристотеля в контексті вчення про природне та позитивне право. Розкрито проблеми реформування правової системи України в контексті семіотико-правових досліджень. Проаналізовано принцип правової визначеності як загальний принцип права. Визначено проблему антропологічної адаптації права у сфері розвитку соціально-економічних відносин. Розглянуто моральну свідомість як суб'єктивну складову оцінювального критерію у правозастосуванні.

Викладено теоретико-методологічні основи дослідження антропологізації права. Висвітлено вітчизняні традиції юридичної антропології, простежено її розвиток в системі соціальних наук. Розглянуто основні напрями юридичної антропології, нові аспекти розуміння людини у праві. Зазначено, що проблема становлення та розвитку державності, поверненої "обличчям" до людини, на основі норм Конституції є одним з найбільш актуальних завдань в процесі реформування політичної, економічної та правової системи суспільства, входження України до європейської спільноти. Головним елементом міжнародних стандартів у антропологічному вимірі є людина, захист її прав і свобод.

Проаналізовано проблему насильства в теоретичних концепціях К. Маркса і Ф. Енгельса, як політико-правову програму диктатури пролетаріату, роль армії та поліції в буржуазному і соціалістичному суспільстві, реалізацію марксистських ідей диктатури пролетаріату в СРСР та їх соціальні наслідки.