Наведено результати першого в історико-правовій науці комплексного дослідження правового статусу етнорелігійних груп у Великому князівстві Литовському. Розглянуто питання детермінації релігійною політикою держави правового становища населення українських земель у XIV - XVI ст. Охарактеризовано правовий статус православної та католицької спільнот, вірменської, татарської, єврейської, караїмської та ромської етнорелігійних громад.

Приведены результаты первого в историко-правовой науке комплексного исследования правового статуса этнорелигиозных групп в Великом княжестве Литовском. Рассмотрены вопросы детерминации религиозной политикой государства правового положения населения украинских земель в XIV - XVI вв. Охарактеризован правовой статус православной та католической общностей, армянской, татарской, еврейской, караимской и ромской общин.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4Укр)436-5 + Х2(4Лит)436-523.7

Рубрики:

Історія

Історія держави і права

Шифр НБУВ: Ж27630 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Розглянуто функціонування інститутів "старини" та "новини" в правових та економічних джерелах Великого князівства Литовського другої половини XV - XVI ст. Проаналізовано списки уставних земських грамот і відзначено, що починаючи з третини XVI ст. в офіційних юридичних документах указані категорії не вживаються. З'ясовано процедуру зловживання шляхтою "стариною": усі вигідні нововведення захищались і визначались як "старі звичаї", а невигідні відкидались. Це яскраво підтверджує аналіз операцій із купівлі-продажу землі. Зокрема, обмеження продажу земельних угідь у достатутовий період уважалось виявом "старини", яка існувала з давніх часів. Однак скасування такого обмеження, що стало "новиною" для суспільства, відразу перетворилось на "старину", оскільки це відповідало інтересам шляхти.

Проведено комплексне історичне дослідження еволюції судової системи та судочинства на українських землях Великого князівства Литовського в аспекті формування судової влади. Проаналізовано основні етапи розвитку судоустрою та судочинства, встановлено його зв'язок з еволюцією державного та суспільного життя Литовсько-Руської держави у другій половині XIV ст. - 1560-х рр. Систематизовано та класифіковано види судів за критеріями участі в їх роботі державної влади та принципами підсудності. Відтворено генезу, склад, функціонування кожного з них, визначено їх місце та роль у судовій системі Великого князівства Литовського. Обгрунтовано тезу про формальне укорінення на українському грунті запозиченої з Польщі моделі місцевого пореформеного державного судоустрою. Зазначено, що практична діяльність державних та недержавних судів відбувалася в основному у руслі національних правових традицій. Встановлено внесок недержавних судів у формування судової влади. Доведено, що притаманний феодальному праву приватноправовий погляд на злочин починає поступатися місцем публічно-правовому, що сприяє зміцненню судової влади та є передумовою розмежування цивільного та кримінального процесів.

Проаналізовано правову регламентацію офіційних свідків (вижів) і судових виконавців (діцьких) у литовсько-руському праві XV - XVI ст., їх роль у судовому процесі та в структурі публічно-правових процедур. Висвітлено генезу старостинського уряду на Волині та процес запровадження замкових книг. Надано класифікацію зазначених процедур за участю вижів Луцького замкового уряду, показано динаміку вижівства періоду 1560 - 1567 рр. Охарактеризовано соціальний статус вижів та засад службового підпорядкування в системі замкового уряду. Досліджено обставини ліквідації вижівства у процесі проведення у Великому князівстві Литовському судово-адміністративної реформи 1564 - 1566 рр. та заміни його возним - інститутом шляхетського самоврядування, який поєднав повноваження вижа та діцького.

Розглянуто питання детермінації релігійною політикою держави правового становища населення українських земель у XIV - XVI ст. Запропоновано поняття "етнорелігійна група". Охарактеризовано правове становище православної та католицької спільнот, вірменської, татарської, єврейської, караїмської та ромської етнорелігійних громад. Доведено, що влада Великого князівства не виробила послідовної етнорелігійної політики, яка характеризувалася б кон'юнктурністю, ситуативністю, сполученням прогресивних і консервативних заходів. Визначено загальну тенденцію у розвитку політики щодо етнорелігійних груп населення як поміркованого толеранства за відсутності значних релігійних конфліктів, характерних для держав тогочасної Європи. Державне правове регулювання життя етнорелігійних спільнот Великого князівства Литовського було зумовлено тенденцією до уніфікації та зближення їх правового статусу, що являло собою підгрунтя для створення засад громадянського суспільства.

Проведено комплексне дослідження особливостей систематизації литовсько-руського права другої половини XV - початку XVI ст., виявлено об'єктивні та суб'єктивні причини її здійснення, закономірності та наслідки такого процесу. Висвітлено напрями використання досвіду тогочасної систематизації під час проведення кодифікаційних робіт в Україні. Досліджено зміни у правовій системі Великого князівства Литовського, які заклали підвалини систематизації права в обраних хронологічних межах. Розглянуто процес розвитку права у Великому князівстві Литовському. Визначено рівень юридичної техніки систематизації литовсько-руського права. Охарактеризовано основні наслідки упорядкування нормативно-правових актів та їх історичне значення у подальшій систематизації права Великого князівства Литовського, до складу якого входили як литовські, так і білоруські й українські землі.

Розглянуто походження, призначення, юридичну техніку пам'ятки литовсько-руського права XV ст. - Судебника Казимира Ягайловича. Наведено текст давньоруською й українською мовами, який супровождується коментарями з аналізом статей кодексу. Зазначено, що Судебник є свідченням досить високого рівня юридичної техніки XV ст., став помітним внеском у розвиток писаного литовсько-руського земського права та підготував грунт для загальної кодифікації права, яка завершилася створенням Статутів Великого князівства Литовського 1529, 1566 і 1588 рр.

Досліджено проблему становлення та розвитку цивільного права на українських землях у складі Великого князівства Литовського та Речі Посполитої за Литовськими статутами, практику його застосування. Акцентовано увагу на аналізі цивільно-правових інститутів, закріплених у Статутах, зокрема, речового, зобов'язального, сімейного та спадкового права. Проаналізовано цивільні судові справи, використано спеціальну й іншу монографічну літературу.

Охарактеризовано общее понятие о преступлении, рассмотрено преступление как нарушение уголовно-правовой нормы, как деяние противоправное, греховное и безнравственное, содержанием которого являлись "кривда" и "вина". Рассмотрен вопрос о составе преступления, в котором выделен субъект, объект преступления и преступное деяние, состоящее из двух взаимосвязанних сторон преступной воли, включающей умысел (сознание, хотение) либо неумышленность (случай либо неосторожность), с одной стороны, и собственно преступное деяние (обнаружения преступной воли, покушение, оконченное преступление, причинная связь) либо бездействие, с другой стороны. Проанализировано 18 видов преступлений: против веры, против нравственности, против семейственного права, политические преступления, военные преступления, преступления по судебной службе и против судебной власти и т.д. Каждому виду и разновидностям преступлений дана характеристика применяемых за их совершение наказаний и обстоятельств, учитываемых при этом. Рассмотрены вопросы уголовного судопроизводства: о частных и публичних формах уголовного преследования, о доказательствах, их силе и доказывании, об украденных вещах как вещественных доказательствах, показаниях свидетелей, оговорах.

На основі уставних земських грамот, трьох Литовських статутів, а також тарифів, універсалів та уставів проаналізовано деякі аспекти нормативно-правового регулювання митних відносин у Великому князівстві Литовському.

Розглянуто дискутовані від ХІХ ст. в історіографії питання щодо співвідношення поширення на території Гетьманщини кириличних і польськомовних видань/списків Третього Литовського статуту та видання Статуту. На підставі даних документів, використаних Кодифікаційною комісією у 1728 - 1743 рр., висвітлено основні положення відомої української пам'ятки "Права, за якими судиться малоросійський народ" (1743 р.).

Рассмотрены дискутируемые с ХІХ ст. в историографии вопросы о соотношении распространения на территории Гетманщины кирилличных и польскоязычных изданий/списков Третьего Литовского Устава и издания Устава. На основании данных документов, использованных Кодификационной комиссией в 1728 - 1743 гг., освещены основные положения известной украинской памятки "Права, по каким судится малороссийский народ" (1743 г.).

Індекс рубрикатора НБУВ: Х2(4Лит)436-623.8

Рубрики:

Історія держави і права

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Повний текст  Наукова періодика України 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х2(4Лит)436-628

Рубрики:

Історія держави і права

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х2(4Лит)436-3 + Т3(4Укр)43-5

Рубрики:

Історія держави і права

Історія

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х2(4Укр)430.13-523.1 + Х2(4Лит)436-523.1 + Т3(4Укр)43-5

Рубрики:

Історія держави і права

Історія

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х2(4ЛИТ)436-31

Рубрики:

Історія держави і права

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х2(4УКР)414-5 + Х2(4ЛИТ)436-5 + Х2(4ПОЛ)4-5

Рубрики:

Історія держави і права

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х2(4ЛИТ)436-621.144-3

Рубрики:

Історія держави і права

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Повний текст  Наукова періодика України 

Визначено сутність і характер системи майнових покарань за Литовським Статутом 1529 р. і Судебником Івана IV 1550 р. Доведено, що зазначені системи суттєво відрізнялись, по-перше, термінологічним відображенням майнових покарань у тексті правових пам'яток, по-друге, факторами впливу на розмір грошових винагород на корить потерпілих та грошових штрафів на користь держави. Зазначено, що у Литовсько-Руській державі, на відміну від Московського царства, майнові покарання мали більш суттєве значення у загальній системі покарань.