Наведено результати комплексного, системного, монографічного дослідженням захисту авторського права в порядку позовного провадження у судах загальної юрисдикції. На основі аналізу сучасної доктрини авторського права та цивільно-процесуальної доктрини, міжнародного та національного законодавства, практики його застосування розглянуто актуальні питання цієї проблеми та запропоновано авторські висновки та пропозиції, спрямовані на подальший розвиток як теорії, так і законодавчого регулювання захисту порушених авторських прав. Грунтовно досліджено питання співвідношення понять "охорона" та "захист" авторського права з позицій матеріального та процесуального права, суб'єктивного й об'єктивного права, визначено критерії їх розмежування. Розкрито зміст суб'єктивного авторського права, умови та передумови його виникнення. Значну увагу приділено визначенню суті, умовам та цивільному процесуальному порядку реалізації права на пред'явлення позову на захист авторського права. Розкрито особливості суб'єктного складу осіб, що беруть участь у позовному провадженні по даній категорії справ, визначено факти, що не підлягають доказуванню й особливості засобів доказування по цій категорії справ, у тому числі при вчиненні плагіату, піратства, контрафакту, а також порушення авторського права у мережі Інтернет.

Проведено науково-теоретичний аналіз процесуальних особливостей розгляду судами справ про захист гідності, честі та ділової репутації публічних осіб у порядку цивільного судочинства. Розглянуто зміст категорій "публічна особа", "честь", "гідність", "ділова репутація". Досліджено проблематику здійснення публічними особами судового захисту честі, гідності та ділової репутації. Проаналізовано загальні та спеціальні способи здійснення такого захисту. На підставі аналізу спеціальної літератури, цивільного, цивільного процесуального законодавства, а також законодавства, що регулює інформаційні відносини в Україні, та практики його застосування, міжнародно-правових актів та практики Європейського Суду з прав людини сформульовано пропозиції з удосконалення процедури розгляду та вирішення судами справ про захист гідності, честі та ділової репутації публічних осіб.

Проаналізовано види регулювання та розкрито місце державного регулювання психологічного захисту у сфері цивільного захисту серед інших видів регулювання. Визначено оптимальні етапи процесу державного регулювання психологічного захисту у сфері цивільного захисту та принципи, які зумовлюють його дієвість.

Досліджено проблеми захисту прав на повагу до приватного життя, яке є однією з гарантій конституційних положень про непорушність та цінність людських прав. Значне місце у їх забезпеченні має судовий захист. Тема судового захисту права на повагу до приватного життя є актуальною та потребує з'ясування суті цього права, оцінювання ступеня дієвості законодавчих норм, спрямованих на його захист, окреслення основних напрямів наукових і практичних досліджень у сфері судового захисту права на приватне життя.

Підкреслено право особи на справедливий судовий захист, що гарантується Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Наголошено, що кожна особа має право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Констатовано, що реформування судової системи та процесуального законодавства України вимагає комплексних фахових знань для осіб, що надають правову допомогу особам, здійснюють процесуальне представництво їх прав та законних інтересів. Висвітлено основні питання щодо права особи на справедливий судовий захист, судової системи України, порядку захисту прав громадян в рамках цивільного, адміністративного, кримінального провадження, а також у Європейському суді з прав людини.

Розглянуто зміст поняття інформації, її елементи згідно із законодавством України. Удосконалено доктринальні уявлення про правову природу інформації. З'ясовано ознаки окремих видів інформації та характерні риси суб'єктивного права на неї. Визначено особливості цивільно-правової відповідальності за порушення прав на інформації. Установлено види порушень суб'єктивних прав на інформацію та інтереси, що охороняються законом.

Висвітлено проблеми захисту інформаційних прав і свобод людини і громадянина в суді. На підставі історико-правового аналізу становлення судового захисту інформаційних прав і свобод людини і громадянина запропоновано визначення інформаційних прав і свобод людини і громадянина, вважаючи їх основоположними і такими, що гарантовані другим розділом Конституції України "Права, свободи та обов'язки людини і громадянина". Шляхом опитування суддів судів загальної юрисдикції з’ясовані основні труднощі судового захисту інформаційних прав і свобод людини і громадянина. Запропоновано модель судового захисту інформаційних прав і свобод людини і громадянина. За допомогою статистичних методів доведено ефективність даної моделі. У процесі порівняльного аналізу вітчизняної Конституції та конституцій країн Євросоюзу і США доведено, що провідною ідеєю у правовому забезпеченні інформаційних прав і свобод людини у згаданих країнах є демократизм та права людини. Здійснено відбір типових прецедентів Євросуду, які забезпечують судовий захист інформаційних прав і свобод людини. Увагу приділено вітчизняному законодавству, яке забезпечує захист прав в цій сфері. З'ясовано причини недотримання Конвенції про захист прав і основоположних свобод вітчизняними судами, причини низької частоти розгляду справ за Конвенцією. На основі прецедентів розглянуто особливості функціонування Євросуду і захисту в ньому вказаних прав і свобод. Визначено тенденції судового захисту інформаційних прав і свобод людини і громадянина.

Увагу приділено аналізу охорони прав на базу даних у цивільному праві України. Досліджено правову дефініцію "база даних", генезис становлення правової охорони баз даних, зміст прав і судовий захист прав на базу даних на основі аналізу міжнародного та національного законодавства України. Відстоюється точка зору про те, що авторське право є найпоширенішим у світі охоронно-правовим режимом для баз даних. Обгрунтовано необхідність встановлення загальних і спеціальних авторсько-правових критеріїв охороноздатності баз даних. Проведено розмежування понять автор, суб'єкт авторського права, виробник бази даних, розробник бази даних, власник і розпорядник бази персональних даних. Обгрунтовано висновок про те, що слід погодитися з науковими розробками, які визнають необхідність гармонізації українського законодавства з положеннями Директиви 96/9/ЄС. Цей процес повинен розвиватися в напрямі встановлення додаткового рівня охорони для будь-яких баз даних за допомогою інституту sui generis. Визначено місце інституту sui generis у системі прав інтелектуальної власності. Досліджено види порушень авторських прав на базу даних, які класифіковані на групи залежно від змісту порушених правовідносин; порушення прав в абсолютних правовідносинах, порушення відносних прав на базу даних. Розглянуто специфіку судового захисту прав на базу даних.

Досліджено теоретичні та практичні аспекти цивільного судочинства у справах за позовами до ЗМІ про захист честі, гідності та ділової репутації. Проаналізовано такий позов до ЗМІ та права на його пред'явлення. Визначено предмет позову та специфіку позовних вимог. З'ясовано коло осіб, які беруть участь у справах, й обставин, що мають значення для справи. Обгрунтовано засоби доказування. Розглянуто процесуальний порядок розгляду та вирішення судом по суті справ за позовами до ЗМІ про захист честі, гідності та ділової репутації та зміст судового рішення. Аргументовано пропозиції шодо внесення змін до ЦПК України, законів України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" та "Про інформацію" тощо.

Досліджено проблеми становлення законодавства, що регулює відносини про надання фізичній особі медичної допомоги в примусовому порядку та визначено характер судового провадження даного рішення. Розглянуто процесуальні особливості розгляду та вирішення справ про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку та процесуальні особливості розгляду та вирішення справ про обов'язкову госпіталізацію особи до протитуберкульозного закладу. Встановлено суб'єкти, які мають право звертатись до суду, цивільну юрисдикцію і підсудність справ, особливості судового доказування і рішення у справах про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку та про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу.

Висвітлено теоретико-правові засади та цивільно-правовий механізм охорони ділової репутації юридичної особи (ДРЮО). Здійснено класифікацію цивільно-правових способів захисту ДРЮО. Визначено типові правопорушення, пов'язані з ДРЮО, а також випадки звільнення від цивільно-правової відповідальності в даній сфері. Розкрито умови пред'явлення позову за цивільними справами про захист ДРЮО. Обгрунтовано недоцільність існування подвійної підвідомчості справ про захист ДРЮО та проаналізовано судові рішення у цих справах. Увагу приділено питанням вирішення справ про захист ДРЮО внаслідок поширення негативної інформації за допомогою Інтернет, оскільки в даний час Інтернет-портали (сайти) на прирівняні до ЗМІ.

Висвітлено теоретичні засади судового захисту інформаційних прав і свобод людини та громадянина, запропоновано визначення цих прав на підставі окремих статей Конституції України. Розроблено модель судового захисту інформаційних прав і свобод людини як потребу практики. Розглянуто вітчизняне законодавство щодо захисту кожного із визначених інформаційних прав та особливості судочинства. Зважаючи на те, що чинні міжнародні договори є частиною національного законодавства, розглянуто захист кожного з визначених інформаційних прав на основі Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та прецедентів Європейського суду з прав людини.

Увагу приділено питанням правового регулювання захисту прав і свобод осіб у Конституційному Суді України. Розглянуто шляхи вирішення колізії між конституційною й адміністративною юрисдикціями. Розкрито дискусійні аспекти практики п'ятої палати Вищого адміністративного суду щодо захисту прав і свобод особи. Досліджено ефективність судового захисту в адміністративних справах проти Верховної Ради України та Президента України.

Проаналізовано систему загальних засад цивільного законодавства України та розкрито значення судового захисту цивільних прав та інтересів як основного системного елементу цієї системи, який містить пряму вказівку на юрисдикційну форму захисту. Досліджено поняття захисту права й інтересу, їх охорони, визначено правову природу права на судовий захист та її предмет. Проаналізовано умови та момент виникнення права на судовий захист, особливості вибору способу захисту, юрисдикційну форму захисту, переваги судового захисту цивільного права й інтересу. Досліджено роль і значення судового рішення в процесі реалізації судового захисту цивільного права, інтересу та свобод. Увагу приділено судовій практиці захисту цивільних прав та інтересів.

Досліджено розгляд спорів у сфері інтелектуальної власності господарськими судами. Визначено дефініцію поняття "господарський спір у сфері інтелектуальної власності", його особливості. Проведено класифікацію таких спорів. На основі аналізу законодавства та правозастосовної практики досліджено розмежування юрисдикції господарських судів та інших органів у вирішенні спорів у сфері інтелектуальної власності. Охарактеризовано процесуально-правовий статус суб'єктів господарських судових проваджень у таких справах, узагальнено процесуальні особливості розгляду таких судових справ.

Досліджено правову природу справ про надання медичної допомоги в примусовому порядку. Розкрито поняття медичної допомоги в примусовому порядку, з'ясовано умови її застосування. Розкрито особливості судового розгляду та вирішення справ про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку. Досліджено процесуальні особливості судового розгляду та вирішення справ про обов'язкову госпіталізацію особи до протитуберкульозного закладу. Наведено висновки та рекомендації щодо удосконалення законодавства у сфері регулювання надання медичної допомоги в примусовому порядку.

Досліджено найскладніші та проблемні питання, які пов'язані з недостатнім висвітленням цього інституту в нормах цивільного права, цивільного та нотаріального процесів. Основний акцент зроблено на висновок, що статус безвісно відсутньої особи необхідно розглядати як тимчасовий, який має трансформуватися в оголошення громадянина померлим або появу такої особи і його скасування.

Розглянуто проблеми здійснення конституційного права людини та громадянина на судовий захист у досудовому провадженні в кримінальному процесі України. Досліджено сутність права на судовий захист, з'ясовано його місце в системі основних прав людини й особливості механізму реалізації цього права в кримінальному процесі. Запропоновано концепцію реалізації права на судовий захист у досудовому провадженні. Наведено функціональну характеристику діяльності суду на досудових стадіях кримінального процесу, яка здійснюється в порядку окремих проваджень, що є проявом диференціації кримінально-процесуальної форми. Розглянуто процедуру реалізації права на судовий захист в окремих судових провадженнях, окреслено шляхи її оптимізації та підвищення ефективності. Сформульовано пропозиції з внесення змін і доповнень до чинного КПК і Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Досліджено питання значимості правових гарантій забезпечення законності адміністративно-правових відносин, які виникають, змінюються і припиняються з приводу земельної ділянки.

Досліджено один із правових наслідків зловживання суб'єктивним цивільним правом - відмову судом у захисті цього права. Запропоновано загальні підходи щодо визначення критеріїв кваліфікації дій особи, що здійснює свої права, як зловживання правом, що є необхідною передумовою застосування судом санкції у вигляді відмови у захисті права.