На підставі аналізу праць видатних мислителів різних часів зроблено висновок про пріоритетність духовної сфери життєдіяльності українського суспільства, а також підкреслена необхідність соціально-філософської рефлексії проблеми духовної безпеки в контексті національної безпеки держави.

На основе анализа научных трудов выдающихся мыслителей различных времен сделан вывод о приоритетности духовной сферы жизнедеятельности украинского общества, а также подчеркнута необходимость социально-философской рефлексии проблемы духовной безопасности в контексте национальной безопасности государства

On the basis of the analysis of proceedings of outstanding thinkers of various times the conclusion about priority spiritual sphere of ability to live of the Ukrainian society is made, and also underlined necessity of a social - philosophical reflection of a problem of spiritual safety for a context of national safety of the state

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю6*622 + Х002.03 + Ф024

Рубрики:

Соціальна філософія

Динаміка політичних систем (в т. ч. модернізація суспільства)

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Висвітлено теоретико-методологічні та практичні проблеми розвитку правосвідомості українського суспільства. Проаналізовано її сутність та структуру з урахуванням етноментальних і історичних характеристик українців. Визначено вплив правосвідомості й правової культури на державотворчі процеси в Україні. Розглянуто сучасний стан правосвідомості українського соціуму, виокремлено причини та можливі наслідки деформацій цього суспільного феномену.

Освещены теоретико-методологические и практические проблемы развития правосознания украинского общества. Проанализированы его сущность и структура с учетом этноментальных и исторических характеристик украинцев. Определено влияния правосознания и правовой культуры на государственно-созидательные процессы в Украине. Рассмотрено современное состояние правосознания украинского социума, выделены причины и возможные последствия деформации этого общественного феномена.

Проаналізовано різноманітні підходи щодо структурно-рівневої конструкції правосвідомості (ПС). Визначено співвідношення раціональних та ірраціональних компонентів ПС. Розглянуто теоретичні потенції авторських підходів до ПС таких дослідників, як І. Ільїн, В. Чефранов, В. Богун, І. Омельчук. Здійснено спробу класифікації ПС за різними критеріями. Визначено основні функції ПС. Зроблено висновок про роль і місце ПС як суспільного феномену. Розглянуто повсякденну та теоретичну ПС. Акцентовано увагу на ПС сучасної молоді як приклад групової ПС. Надано визначення правової ідеології та правової психології.

Проаналізовано етнічні, соціальні, культурні ознаки національної правосвідомості запорозького козацтва на прикладі судової системи Запорозької Січі XVII - XVIII ст. Досліджено особливості формування правової свідомості, визначено її види та структуру. Висвітлено питання щодо феномену національної правосвідомості, її значення в реконструкції судової системи держави. Розглянуто принципи судочинства військової демократії Запорозької Січі та визначено можливості їх відображення в теоретичних розробках Концепції судово-правової реформи в Україні.

Запропоновано положення, що рівень ментальності і місцевого самоврядування тісно взаємопов'язані та в період побудови державності в Україні їх взаємодія має суттєве значення. Аналіз фактів і прикладів взаємодії ментальності та самоврядування на Слобожанщині та в Україні в цілому, свідчить, що в ментальності українців існує дух, енергія, спрямована на прогрес, на вміння пристосуватися до складних умов існування, це є запорукою того, що слобожани, як українці в цілому, в змозі створити більш розвинену демократичну державу. На підставі дослідження історичних фактів запропоновано ствердження, що населення Слобожанщини було завжди схильне до самоврядування та потенційно має досвід, якого бракує в інших регіонах.

Проведено соціально-філософський аналіз моралі та права як феноменів соціального буття у період трансформації суспільства у аспекті їх взаємодії, взаємопроникнення, взаємообумовленості на початку нового тисячоліття. На базі діалектичного методу, синергетики та компаративістики розглянуто основні риси та права за умов глобалізаційних процесів. Визначено основні тенденції їх розвитку в Україні. Досліджено загальне та відмінне компонентів моральної і правової систем, а саме: норм пріоритетних соціальних регуляторів. Проаналізовано особливості механізму морального та правового регулювання у транзитивний період суспільно-історичного розвитку нашої держави. Констатовано властивості моралі та права встановлювати аксіологічні координати, які дозволяють моделювати цивілізовану практику соціально-комунікативної діяльності в Україні. Як основні константи висвітлено морально-правову відповідальність і справедливість, пошану до відчуття власної гідності соціальних суб'єктів.

Досліджено особливості розвитку правової реальності романо-германської правової сім'ї у контексті вираження в ній інтелектуальної традиції епохи. Показано, що правова реальність, як специфічна форма відображення духовного потенціалу суспільства постійно перебуває під впливом інтелектуальної традиції конкретного часу, що є необхідним чинником її розвитку. З'ясовано, що саме інтелектуальна традиція визначає настанови правової свідомості та є імпліцитною передумовою юридичного мислення, формування якого відбувається відповідно до логіки норм та закономірностей розвитку конкретної культури. Доведено, що правова реальність сучасної романо-германської правової сім'ї перебуває під потужним впливом постмодерної інтелектуальної традиції на засадах пріоритетності антропоцентризму, єдності суб'єктивності та інтерсуб'єктивності, принципів плюралізму, ціннісного підходу, гуманізму та верховенства права. Доведено необхідність здійснення глибинного та докорінного реформування правової системи України шляхом переосмислення існуючої інтелектуальної традиції у вітчизняній юриспруденції, що зумовить зміну праворозуміння, юридичної доктрини та правосвідомсті. Відзначено, що удосконалення вітчизняного законодавства сприятиме узгодженню змісту й основних парадигм розвитку правових систем України, РЄ та ЄС, а національна система правового забезпечення трансформується у стимулювальний чинник суспільного розвитку.

Поглиблено наукові уявлення про світоглядні типи свідомості, якими є: міфологія, релігія та філософія, які розглянуто як безпосередні прояви самопізнавальної природи людини в її суб'єктивно-суб'єктній єдності, що надає їм статус духовно-практичної правової волі до життєздійснення. З'ясовано, що індивідуальна свідомість людини виражає її життєві потреби, які в суспільному бутті є способами конституювання правосвідомсті. Доведено, що духовно-мотиваційний суспільно-практичний простір правосвідомості визначається змістовими складовими міфології, яка без будь-яких обмежень проголошує життєві потреби й інтереси людини. Обгрунтовано думку про облагородження правомірності життєвих потреб та інтересів людини духовним потенціалом релігійного світогляду, який соціалізує їх засобом аналітико-критичних обмежень властивого кожній людини і природно-біологічного егоцентризму. Встановлено, що гуманістичне спрямування правової волі людини на розкриття та задоволення сутнісних потреб свого буття відбувається у сфері соціально-філософських визначень свідомості, що базуються на об'єктивному духовно-пізнавальному історичному та розумовому досвіді людства. Доведено, що світоглядно визначене право - це конституювання волі кожного індивіда-громадянина відповідно до сили його бажань, що не порушує суверенітет у просторі того соціуму, який визначається ним як необхідна, законна й обов'язкова умова життєдіяльності.

Розкрито сутність інтегративної ідеології, її місце в системі ідеологічних засад адміністративного реформування. На підставі системного підходу висвітлено структуру суспільного ідеологічного поля та місце в ньому інтегративної ідеології. Запропоновано структурно-функціональну схему інтегративної ідеології українського перехідного суспільства, розкрито ціннісний зміст інтегративної ідеології та сутність поняття "українська національна ідея". Наведено результати соціологічного опитування державних службовців та результати політологічного аналізу чинного законодавства й офіційних промов глави держави та урядовців на предмет виокремлення інтегруючих ідеологем. Визначено шляхи впровадження та поширення інтегративної ідеології. Розроблено рекомендації щодо застосування результатів дослідження в теорії та практиці адміністративного реформування.

Доведено, що мораль є невід'ємним елементом саморегуляції та самоорганізації життєдіяльності людини та суспільства. Розглянуто мораль як світоглядно ціннісну та мотиваційно стимулювальну основу державотворчої діяльності людини, що виступає суб'єктом організаційно-політичних інтересів, потреб і духовно-моральних цінностей, ідеалів, переконань і прагнень. З'ясовано, що моральна мотивація державотворчої діяльності являє соблю складну структуровану систему ціннісних орієнтацій особистості, що визначають характер її нормотворчого спілкування в соціумі, мету та зміст державотворчої діяльності.

Досліджено правосвідомість українського суспільства, її генезу та сучасний стан. Узагальнено основні теоретико-методологічні підходи до визначення її сутності. Обгрунтовано комунікативно-дискурсивну концепцію правосвідомості. Проаналізовано цивілізаційне, історичне й етноментальне підгрунтя правосвідомості українського суспільства, визначено особливості повсякденної правосвідомості українців. Показано корелятивність стану розвитку суспільної правосвідомості та державотворчих процесів в сучасній Україні. Розкрито вплив глобального громадянського суспільства, засобів масової комунікації та правового суспільства на розвиток правосвідомості сучасного українського соціуму. Виокремлено деформації правосвідомості українського суспільства, причини їх виникнення, сутність і наслідки.

Досліджено науково-теоретичні питання суб'єктивного та об'єктивного у правовій свідомості як форми суспільної свідомості, взаємозв'язок суб'єктивно-об'єктивного у правовій свідомості як гносеологічне співвідношення, та суб'єктно-об'єктного у правовій свідомості як онтологічне співвідношення, адже людина одночасно є й об'єктом правового регулювання, і активним, зацікавленим суб'єктом правових відносин. Здійснено соціально-філософський аналіз правосвідомості як форми суспільної свідомості у контексті соціально-філософського осмислення, її взаємозв'язок з іншими формами суспільної свідомості, методологічні можливості правової свідомості у соціально-філософському пізнанні. Зроблено висновки про те, що суб'єктивно-об'єктивне у правовій свідомості - історичний і логічний процес удосконалення, розвитку правосвідомості, праворозуміння. Визначено, що суб'єктивно-об'єктивне у правовій свідомості як формі суспільної свідомості - це, по-перше, розуміння людиною права і, по-друге, саме право.

Проаналізовано особливості державно-управлінського впливу на формування і розвиток національної самосвідомості громадян як духовної основи державотворчих процесів в Україні. Розкрито сутність національної самосвідомості, а також методичного інструментарію дослідження зазначеного феномену в галузі науки "Державне управління" та висвітлено його роль у державотворенні. Обгрунтовано духовно-ціннісні засади державотворення, що складають зміст національної самосвідомості, розкрито шляхи і засоби впливу держави на визначення системи базових цінностей українського суспільства на сучасному етапі. Проаналізовано основні напрями державної гуманітарної політики України в контексті формування національної самосвідомості українського суспільства. Обгрунтовано пріоритетні цілі діяльності органів державної влади щодо формування і функціонування національної самосвідомості як духовної основи державотворчих процесів в Україні на сучасному етапі та розроблено практичні рекомендації стосовно вдосконалення державно-управлінського впливу на формування духовно-ціннісних засад державотворення. Надано концепцію формування національної самосвідомості українського суспільства як духовної основи державотворчих процесів, спрямовану на прискорення державотворення в Україні.