Обгрунтовано можливість вирішення проблеми розвитку малого та середнього бізнесу в Україні шляхом формування механізмів державного регулюваня взаємодії великих промислових підприємств з підприємствами малого та середнього бізнесу. Зроблено розподіл детермінантів моделі малого та середнього бізнесу на чинники можливості його виникнення та якісного розвитку. Визначено специфічні риси моделі, характерні для України. Розглянуто організаційний аспект механізму державного регулювання взаємодії промислових підприємств з підприємствами малого та середнього бізнесу. Визначено характеристики інтеграції підприємств, запропоновано використання розробленого механізму для реформування діяльності природних монополій України. Розроблено механізм стимулювання розвитку малого та середнього бізнесу у Донецькому регіоні. Удосконалено положення "Регіональної стратегії розвитку малого бізнесу в Донецькій області до 2010 р.", зокрема, визначено її основні цілі й обгрунтовано необхідність становлення "м'яких" мережевих бізнес-структур у вигляді регіональних кластерів замість "жорстких", вертикально-інтегрованих.

Досліджено проблему вдосконалення системи, а також формування механізмів державного управління за умов значимої соціально-економічної диференціації країни. Проаналізовано теоретичні засади соціально-економічної інтеграції суспільства. Сформульовано проблему соціально-економічної диференціації української держави з використанням термінів теорії систем. Запропоновано підхід до визначення рівня складності системи державного управління та проаналізовано існуючі державні механізми соціально-економічної інтеграції суспільства. Визначено напрямки вдосконалення системи державного управління в Україні. Проаналізовано стан зовнішнього та внутрішнього середовища, а також вибір моделі державного управління для України. Розроблено варіанти формування адекватного рівня складності системи державного управління в Україні. Висвітлено взаємозалежні стратегії соціально-економічного розвитку регіонів.

Децентралізація, яка наразі відбувається в Україні, надає можливості для реалізації потенціалу окремих регіонів, їх сталого розвитку. Проаналізовано динаміку процесу децентралізації в Україні. Залишається незмінною п'ятірка регіонів-лідерів у реалізації завдань децентралізації, а саме: Житомирська, Чернігівська, Запорізька, Дніпропетровська, Хмельницька області. Показником високого рівня децентралізації є частка місцевих видатків на рівні більш як 45 % загальних урядових видатків, середнього рівня - 30 - 45 %, а низького рівня - менш як 30 %. В Україні частка місцевих бюджетів (без міжбюджетних трансфертів) у зведеному бюджеті станом на 31.03.2019 р. становила лише 20,8 %. Ефективність вирішення місцевих проблем, впровадження різноманітних проектів розвитку території значно підвищиться, якщо в їх вирішенні будуть брати добровільну участь і мешканці громади. Проектами розвитку території можуть бути проекти щодо впровадження енергоефективних заходів, модернізації інфраструктури, забезпечення громадян якісними комунальними послугами; рециклінгу побутових та промислових відходів тощо. В будь-якому разі громада сама визначає свої пріоритети та напрями розвитку. Обгрунтовано доцільність розробки концепції соціального партнерства громади й регіональної влади, яка б урахувала специфіку соціально-економічного розвитку кожного окремого регіону, наявність необхідних матеріальних і людських ресурсів, фахівців із питань соціальної відповідальності. Для ефективного функціонування механізму контролю за децентралізацією, впровадженням проектів соціально-економічного розвитку регіону у громадах потрібно визначитись з рівнем та якістю інформування населення. Децентралізація, соціальна відповідальність мешканців громад є одними з ключових чинників досягнення сталого розвитку територій, мешканці яких об'єдналися в територіальні громади.