Розглянуто актуальні проблеми у сфері науково-технічної, освітньої, інвестиційної та підприємницької діяльності. Розроблено рекомендації щодо удосконалення відповідних чинних законодавчих і нормативних актів. Висвітлено перспективи використання корпоративного управління як чинника подальшого економічного та соціального зростання держави. Обгрунтовано пріоритетні напрямки у сфері науково-технічної, освітньої, інвестиційної та підприємницької діяльності, розроблено ефективні механізми та процедури їх реалізації.

Рассмотрены актуальные проблемы в сфере научно-технической, образовательной, инвестиционной и предпринимательской деятельности. Разработаны рекомендации по усовершенствованию соответствующих действующих законодательных и нормативных актов. Определены перспективы использования корпоративного управления как мощного фактора экономического и социального подъема. Обоснованы приоритетные направления в сфере научно-технической, образовательной, инвестиционной и предпринимательской деятельности и разработаны эффективные механизмы и процедуры их реализации.

Висвітлено теоретичні аспекти державного регулювання (ДР) оподаткування у складі функцій державного менеджменту та в системі ДР економіки. Проаналізовано рівні оподаткування в Україні, соціального й економічного розвитку держави та її адміністративно-територіальних одиниць. Увагу приділено питанням методичного забезпечення ДР оподаткування. Визначено вплив змін умов оподаткування на рівень соціально-економічного розвитку держави.

Наведено загальну характеристику екології як науки, описано систему екологічного права. Висвітлено наукові засади раціонального природокористування, зокрема, розглянуто вчення В.І. Вернадського про біо- та ноосферу. Наведено відомості про екосистеми, складові біосфери та природні ресурси. Проаналізовано антропогенний вплив на навколишнє середовище. Розглянуто право власності на природні ресурси та право природокористування. Запропоновано методику проведення моніторингу довкілля. Досліджено світовий досвід формування та функціонування системи екологічної, економічної та соціальної охорони навколишнього середовища. Охарактеризовано правовий режим користування й охорони природних об'єктів, які входять до складу національної екологічної системи. Розглянуто правові засади та механізми забезпечення екологічної безпеки. Висвітлено питання управління та планування у галузі охорони навколишнього природного середовища. Описано види юридичної відповідальності за екологічні правопорушення.

Дана общая характеристика экологии как науки, описана система экологического права. Освещены научные основы рационального природопользования, в частности, рассмотрено учение В.И. Вернадского о био- и ноосфере. Изложены сведения об экосистемах, составляющих биосферы и природных ресурсах. Проанализировано антропогенное влияние на окружающую среду. Рассмотрены право собственности на природные ресурсы и право природопользования. Дана методика проведения мониторинга окружающей среды. Исследован мировой опыт формирования и функционирования системы экологической, экономической и социальной охраны окружающей среды. Охарактеризован правовой режим пользования и охраны природных объектов, входящих в состав национальной экологической системы. Рассмотрены правовые основы и механизмы обеспечения экологической безопасности. Освещены вопросы управления и планирования в отрасли охраны окружающей природной среды. Описаны виды юридической ответственности за экологические правонарушения.

Сформульовано зміст поняття "права дитини" і специфіку прав і обов'язків дитини у педагогічних кадрів. Розкрито роль і місце педагогічних кадрів у забезпеченні захисту прав дитини. Розглянуто гендерні фактори впливу на розвиток суспільства. Приділено увагу підвищенню рівня обізнаності педагогічних працівників щодо шляхів потрапляння українських громадян до тенет торгівлі людьми для введення превентивної діяльності серед учнівської молоді; трудової в контексті світових міграційних процесів, чинників поширення трудової міграції та основними проблемами, пов'язаними з трудовою міграцією; явища експлуатації дитячої праці та способів ідентифікації залучених до неї дітей; явища комерційної сексуальної експлуатації дітей і його масштаби в Україні. Описано формування вмінь і навичок виявлення жорстокого поводженя з дітьми у педагогічних кадрів, сприяння усвідомленню ними своєї ролі в системі захисту дітей від жорстокого поводження. Подано інформацію про суть комплексного підходу до протидії торгівлі людьми та про основні напрями. Наведено навчальні програми курсів "Соціально педагогічні основи запобігання торгівлі людьми і експлуатації дітей" і "Протидія торгівлі людьми".

Індекс рубрикатора НБУВ: Х891.9(4УКР)6-3-1

Рубрики:

Судоустрій окремих країнах

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано особливості юридичного складу як підставу виникнення трудових відносин в органах прокуратури України та запропоновано шляхи удосконалення реалізації прав громадян на службу в органах прокуратури. Обгрунтовано необхідність впровадження конкурсного відбору на посади в органи прокуратури.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х891.9(4УКР)61-7

Рубрики:

Судоустрій окремих країнах

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Сформульовано поняття прокурорського працівника та визначено особливості правового становища, яке відрізняє його від інших категорій працівників. Виявлено критерії диференційованого підходу до регулювання трудових відносин прокурорських працівників. Досліджено особливості виникнення, зміни та припинення трудових відносин з прокурорськими працівниками. Розмежовано поняття заробітної плати та грошового утримання як особливої форми оплати праці прокурорських працівників. Проведено класифікацію видів заохочень та матеріального забезпечення прокурорських працівників. Проаналізовано специфіку правового регулювання трудового розпорядку в органах прокуратури, дисципліни праці та підстав дисциплінарної відповідальності прокурорських працівників. Внесено пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання праці прокурорських працівників, внесення змін до окремих статей КЗпП України, Закону України "Про прокуратуру" та прийняття нових нормативно-правових актів.

Приділено увагу процесам дерегулювання економіки за умов глобальних економічних перетворень. Досліджено сутність та співвідношення категорій державного регулювання та дерегулювання, визначено їх базові принципи, місце в моделях державного регулювання економіки. З'ясовано рівні та об'єкти дерегулювання. Розроблено методичний підхід до проведения аналізу результатів реалізації політики дерегулювання, який грунтується на аналізі законодавчого забезпечення політики дерегулювання, оцінюванні дерегуляційних реформ вітчизняними та закордонними експертами, оцінюванні дієвості заходів дерегуляційного характеру за напрямами аналізу. У розрізі виявлених позитивних тенденцій та невирішених проблем запропоновано напрями вирішення проблем та підвищення дієвості заходів щодо дерегулювання економіки, на основі яких розроблено рекомендації щодо законодавчого забезпечення політики дерегулювання.

Розроблено організаційний підхід до формування програмних заходів боротьби з корупцією з метою забезпечення економічної безпеки держави, що грунтується на засадах цільового програмування та дозволяє здійснювати вибір напрямів та форм боротьби з корупцією. Запропоновано методичний підхід до прогнозування впливу корупції на рівень економічної безпеки держави, який грунтується на когнітивному підході в моделюванні, що дозволяє визначити пріоритети у формуванні програмних заходів. Удосконалено методичне забезпечення до визначення якості регіональних програм боротьби з корупцією, який сполучує методи цільового програмування, експертного оцінювання та таксономічного аналізу, що дозволяє комплексно оцінити регіональні програми за критеріями: цілісність, узгодженість за рівнями ієрархії, структурна відповідність, наукова обгрунтованість та практична реалізованість. Наведено методичний підхід до оцінювання та зіставлення рівня економічної безпеки країн світу.

Мета роботи - аналіз законодавчого врегулювання проблеми забезпечення сталого розвитку країн світу та України, а також практики регулювання сталого розвитку та визначення на цій основі напрямів їх подальшого вдосконалення. Задля досягнення мети досліджено елементи механізму управління сталим розвитком. Проаналізовано законодавчу базу забезпечення сталого розвитку України та її регіонів. Розглянуто особливості тлумачення поняття "сталий розвиток" у законодавстві України. Визначено інститути громадянського суспільства в Україні, які можуть сприяти сталому розвитку. Проаналізовано досвід регулювання сталого розвитку інших країн світу, таких як Данія, Норвегія, Ісландія, Швеція, Фінляндія, Німеччина. Розглянуто особливості регулювання сталого розвитку в країнах СНД. Визначено напрями подальшого вдосконалення законодавства та практики регулювання сталого розвитку в країнах світу.

Проаналізовано науково-практичне забезпечення імплементації концепції сталого розвитку в систему державного управління розвитком країни та її регіонів. Актуальність статті визначається необхідністю вирішення глобальних та національних проблем в умовах переходу до збалансованого економічного, соціального та екологічного розвитку. Мета роботи - узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду впровадження концепції сталого розвитку в нормативно-правову базу країни та її регіонів. Проведено аналіз досвіду провідних країн світу та України із формування елементів механізму державної підтримки сталого розвитку: законодавчого, організаційного та суспільно-громадянського, визначено їх переваги та недоліки. Доведено, що більшість країн світу займаються розробкою комплексу заходів щодо впровадження та стимулювання сталого розвитку, який містить законодавчі акти, державні стратегії сталого розвитку, програми або проекти зі сталого розвитку та індикатори його моніторингу. Визначено напрями подальшого удосконалення законодавства та практики регулювання сталого розвитку в Україні та інших країнах світу.

Проаналізовано вітчизняне законодавство з державної підтримки розвитку проблемних регіонів. Визначено основні етапи формування та еволюції законодавства з регіонального розвитку в Україні, у тому числі з підтримки розвитку проблемних регіонів, його цілей та особливостей впровадження, а також визначення основних досягнутих результатів, проблем та напрямків удосконалення. Запропоновано авторську структурно-логічну модель дослідження зазначеної проблеми. Аналіз законодавства України з регіонального розвитку проведено в межах чотирьох часових періодів його еволюції: I етап - 1991 - 1999 рр.; II етап - 2000 - 2004 рр.; III етап - 2005 - 2013 рр.; IV етап - з 2014 р. по теперішній час. На базі проведеного аналізу доведено, що до 2016 р. основне нормативно-законодавче забезпечення цього процесу в країні було сформовано, але воно продовжує характеризуватися недостатньою системністю, а практична реалізація вже прийнятих документів свідчить про їх недоопрацьованість та неналежне виконання. Запропоновано напрямки вдосконалення вітчизняного законодавства з розвитку проблемних регіонів в Україні з метою усунення визначених недоліків та забезпечення виконання поставлених завдань.

Розкрито питання сучасних екологічних проблем, визначено основні стратегічні напрями екологічної політики. Увагу приділено аргументації факторів впливу на екологічну політику держави та необхідності формування нового типу мислення й стратегії екологічної політики України.

Визначено, що для розв'язання екологічних проблем постає необхідність у створенні альтернативних рішень, а саме впровадження автоматизованої системи "Розумне місто" в кожне місто України та запровадження масштабної інтелектуальної системи управління "Розумна країна" в межах реалізації національної політики екологічної безпеки. Для реалізації екологічної стратегії "Розумна країна" в роботі визначено ключові напрямки її реалізації; проаналізовано поняття "екологічні інновації" та "інноваційні стратегії".

Проведено аналіз світового досвіду впровадження технологічних парків, їх ефективності, енерго- та ресурсозберігаючого режиму. З'ясовано, що технопарки є одним із пріоритетних напрямів інтеграції науки та виробництва. Проаналізовано дослідження зарубіжних і вітчизняних учених, що досліджували питання формування та функціонування технологічних парків в Україні. Визначено сучасний стан, тенденції діяльності, проблеми розвитку технопарків за умов української інфраструктури. Висвітлено суть, основні цілі та функції технопарків - ефективного засобу поліпшення інноваційного розвитку. Наголошено на важливості технопарків на сучасному етапі розвитку промисловості України. Визначено шляхи реалізації стратегії щодо формування технологічних парків на теренах України.

Досліджено правовий статус Української PCP у період перебудови. Проведено історико-правовий аналіз конституційного та міжнародного правового статусу УРСР до початку перебудови. Простежено процес обмеження суверенітету УРСР до 1985 р. Наведено позитивні та негативні аспекти міжнародної правосуб'єктності Української PCP. Проаналізовано конституційні й інші нормативно-правові акти 1985 - 1991 pp., що розширювали повноваження союзних республік. Досліджено процес прийняття Декларації про державний суверенітет України, її положення та законодавчу реалізацію її норм. Здійснено порівняння правового статусу Української PCP за 4-ма проектами нового Союзного договору. Запропоновано нове бачення правового статусу Української PCP у 1985 - 1991 pp. Рекомендовано використання вітчизняного досвіду державо- та правотворення під час проведення сучасної конституційної реформи.

Увагу приділено ролі екологічної безпеки (ЕБ) держави в системі національної безпеки. Проаналізовано нормативно-правову базу ЕБ України. Висвітлено особливості забезпечення стійкої ЕБ держави в умовах глобалізації. Розглянуто досвід зарубіжних країн у сфері забезпечення ЕБ держави. Визначено пріоритетні напрями державної політики України у сфері ЕБ. Подано інформацію про інноваційні стратегії у формуванні та реалізації національної політики ЕБ. Розглянуто технопарки як організаційний механізм упровадження енерго- та ресурсозберігальних технологій.

Досліджено теоретичні та практичні аспекти нормативної регламентації інституту підслідності в кримінальному провадженні (КП). Удосконалено доктринальне визначення поняття підслідності як сукупності правил, дотримання яких дозволяє встановити орган, що має здійснювати досудове розслідування кримінального правопорушення. Розкрито генезу теоретичних і нормативних основ інституту підслідності в КП. Охарактеризовано теоретичні підходи до визначення видів підслідності, здійснено їх доктринальну корекцію через призму законодавчих новацій та правозастосовної практики. Розглянуто специфіку реалізації інституту підслідності під час здійснення міжнародного співробітництва у сфері кримінального судочинства. На підставі проведеного дослідження, а також узагальнення правозастосовної практики виявлено недоліки правового регулювання інституту підслідності у кримінальному процесі, а також сформульовано науково обгрунтовані пропозиції, спрямовані на вдосконалення чинного кримінального процесуального законодавства.

Систематизовано теоретико-методологічні засади і зміст наукової проблеми формування ефективної системи державного управління екологічною безпекою України в умовах сучасних глобальних викликів. Оцінено на основі системного й концептуально-порівняльного підходів місце та роль державної політики екологічної безпеки як частини національної безпеки держави в процесі побудови сучасної держави з урахуванням особливостей розвитку українського суспільства. Визначено специфіку державного управління при реалізації політики екологічної безпеки в контексті механізмів її формування. Окреслено методологічні аспекти формування ефективної екологічної політики держави виходячи з проблем національної безпеки Української держави в сучасних умовах. Особливу увагу приділено системному аналізу екологічної безпеки з точки зору єдиної соціоекосистеми у співвідношенні таких понять, як "людство - середовище проживання". Розкрито інституційно-організаційний механізм державного управління у сфері екологічної безпеки держави. Оцінено механізм глобального управління екологічною безпекою з точки зору глобалізаційних викликів сучасності. Окреслено на методологічному рівні загрози національній безпеці України в екологічної сфері та їх вплив на систему реалізації ефективної екологічної політики. Визначено й науково обгрунтовано досвід зарубіжних країн з формулювання та реалізації політики екологічної безпеки. Обгрунтовано використання механізмів державного управління екологічною безпекою України. Методологічну основу роботи становлять загальнонаукові прийоми досліджень і спеціальні методи, що грунтуються на сучасних наукових засадах державно-управлінської, економічної та споріднених із ними наук. В основу методології дослідження було покладено системний підхід, методологічна специфіка якого визначається тим, що він орієнтує дослідження на розкриття цілісності об’єкта і механізмів, що її забезпечують, виділення різноманітних типів зв'язків складного об'єкта і зведення їх в єдину теоретичну картину. Використано низку наукових методів, зокрема: соціологічний метод, що застосовувався для точнішого вимірювання й оцінювання процесів формування та взаємного впливу систем в контексті функціонування ефективної моделі державного управління екологічною безпекою держави як чинника національної системи забезпечення безпеки держави; гіпотетико-дедуктивний метод формування методології дослідження, що дав змогу сформувати гіпотезу дослідження, побудувати евристичні моделі державного управління екологічною безпекою України; дедуктивне доведення висунутої гіпотези дослідження не тільки підтвердило правильність формування його методології, справедливість висновків, а й надало можливість також висунути й верифікувати практичні рекомендації з удосконалення досліджуваного об'єкта; структурно-функціональний аналіз дозволив систематизувати елементи механізмів державного управління екологічною безпекою України; завдяки низці порівняльних методів з'явилася можливість провести комплексний і системний аналіз стану механізмів державного управління екологічною безпекою в Україні; статистичний метод надав змогу розкрити реальні й точні факти стану досліджуваного об'єкта; за допомогою прогностичного методу було визначено складові функціонально-цільової моделі державного управління екологічною безпекою; теоретико-концептуальний метод визначив напрям дослідження, втілений в аналізі функцій, структури та параметрів об'єкта, й дав змогу запропонувати стратегічні напрями вдосконалення механізмів державного управління системою екологічної безпеки держави в сучасних умовах.