Індекс рубрикатора НБУВ: Х809(4Укр)321 + Х839(4Укр)030.6

Рубрики:

Державне право окремих країн

Цивільне і торгове право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Розкрито предмет і метод житлового права. Висвітлено історію розвитку житлового законодавства. Визначено поняття житлового приміщення та надано його характеристика. Розглянуто систему сучасного житлового законодавства. Висвітлено питання правового регулювання приватизації державного житлового фонду.

Раскрыт предмет и метод жилищного права. Освещена история развития жилищного законодательства. Определено понятие жилого помещения и дана его характеристика. Рассмотрена система современного жилищного законодательства. Освещены вопросы правового регулирования приватизации государственного жилищного фонда.

Проаналізовано місце загальної теорії держави і права в системі юридичних та інших суспільних наук, місце держави у політичній системі суспільства. Висвітлено методологію дослідження теорії держави і права, основні закономірності виникнення держави, особливості формування держави у різних країнах світу. Описано особливості становлення та формування концепції громадянського суспільства. Розкрито функції держави, демократії, загальну характеристику, функції та принципи діяльності органів законодавчої, виконавчої та судової влади. Значну увагу приділено правам, свободі та обов'язкам людини і громадянина, економіці, політиці, правовій свідомості та культурі, системі права і законодавства, нормам, формам права, правовому регулюванню суспільних відносин.

Проанализированы место общей теории государства и права в системе юридических и других общественных наук, место государства в политической системе общества. Освещены методология исследования теории государства и права, основные закономерности возникновения государства, особенности формирования государства в разных странах мира. Описаны особенности становления и формирования концепции гражданского общества. Раскрыты функции государства, демократии, общая характеристика, функции и принципы деятельности органов законодательной, исполнительной и судебной власти. Значительное внимание уделено правам, свободе и обязанностям человека и гражданина, экономике, политике, правовому сознанию и культуре, системе права и законодательства, нормам, формам права, правовому регулированию общественных отношений.

Висвітлено основні положення Сімейного кодексу України, що набрав чинності з 1 січня 2004 р. Розкрито зміст понять сімейних прав і правовідносин, захисту сімейних інтересів, шлюбу, прав і обов'язків подружжя, особистих немайнових прав, права особистої приватної власності дружини та чоловіка, шлюбного договору, майнових правовідносин між батьками та дітьми, усиновлення, опіки та піклування над дітьми.

Освещены основные положения Семейного кодекса Украины, вступившего в силу 1 января 2004 г. Раскрыто содержание понятий семейных прав и правоотношений, брака, прав и обязанностей супругов, личных неимущественных прав, права личной частной собственности мужа и жены, брачного договора, имущественных правоотношений между родителями и детьми, усыновления, опеки и попечительства над детьми.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х881.9(4УКР)117 + У9(4УКР)261.413.872

Рубрики:

Кримінальне право окремих країн

Економіка окремих країн і частин світу

Шифр НБУВ: Ж69299 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Проведено теоретичний та практичний аналіз правового інституту захисту моральних благ у справах про компенсацію моральної шкоди, завданої фізичним і юридичним особам. Досліджено гносеологічну та правову природу інституту моральних благ, їх способи захисту: компенсації моральної шкоди, історичний аспект розвитку, форми захисту, галузеву природу правовідносин, конкретні проблеми та перспективи розвитку даного інституту. Запропоновано рекомендації щодо вдосконалення законодавчої регламентації захисту майнових і немайнових прав фізичних та юридичних осіб, інституту, судового розгляду у справах про компенсацію моральної шкоди. Особливу увагу приділено питанню про компенсацію моральної шкоди, заподіяної громадянам під час військових конфліктів і глобальних катастроф.

Висвітлено основні положення римського приватного права (РПП), подано його загальну характеристику та проаналізовано основні інститути, а також положення історії формування та розвитку основних категорій РПП для побудови світових правових систем. Визначено джерела та правові статуси фізичних і юридичних осіб у РПП. Увагу приділено інститутам сімейного, речового та зобов'язального права, договорам, деліктам і квазіделіктам як джерелам зобов'язань в РПП, інституту спадкування, захисту прав.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х839(4Укр)06 + Х881.9(4Укр)113

Рубрики:

Цивільне і торгове право окремих країн

Кримінальне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вперше здійснено комплексний теоретико-методологічний аналіз правового менталітету, з'ясовано його вплив на розвиток державно-правових явищ у суспільстві. Наведено дефініцію поняття "правовий менталітет" як історично сформованої системи специфічних, найбільш типових і стійких для певної соціальної спільноти світоглядних уявлень про явища державно-правової дійсності, їх оцінювання і сформованих на підставі таких уявлень поведінкових стереотипів. Показано співвідношення правового менталітету, правосвідомості, правової культури та правової традиції. Установлено, що ці поняття споріднені змістовно, є явищами свідомості, належать до сфери ідеального і в юридичній практиці вживаються в одному смисловому контексті: правовий менталітет забезпечує стабільність, збереження найбільш усталених уявлень про державу і право, завжди одночасно звернений як до минулого, так і до сьогодення й майбуття. Виокремлено основні чинники становлення й розвитку національного правового менталітету. Запропоновано структуру правового менталітету, до якої віднесено сукупність усвідомлених і неусвідомлених правових уявлень, стереотипів, ціннісно-правових орієнтацій та установок соціальних спільнот щодо явищ державно-правової дійсності. Визначено функції правового менталітету як основні напрямки його впливу на розвиток державно-правових явищ, що зумовлюються його роллю у правовій системі суспільства; серед яких виокремлено пізнавальну, оціночну, регулятивну, накопичувальну, комунікативну, а також функцію інтеграції.

Комплексно досліджено загальні положення досудового розслідування (ДСР) з огляду на нормативні положення чинного кримінального процесуального законодавства та теорію кримінального процесуального права України. Визначено поняття, зміст і класифікаційні ознаки загальних положень ДСР. Розглянуто генезу загальних положень ДСР та їх співвідношення у системі правових норм, які регламентують процесуальну діяльність учасників кримінального провадження на стадії ДСР. Визначено особливості правової регламентації окремих загальних положень ДСР зокрема, початку ДСР, підслідності та місця проведення ДСР, його форм та строків, об'єднання та виділення матеріалів ДСР, забезпечення окремих процесуальних прав учасників кримінального провадження. Розглянуто напрями забезпечення реалізації загальних положень ДСР засобами прокурорського нагляду, відомчого процесуального та судового контролю. Внесено науково обгрунтовані пропозиції з удосконалення чинного кримінального процесуального законодавства, які спрямовані на удосконалення окремих положень ДСР.

Розглянуто комплексну модель управління інтегрованим потенціалом протидії, яка надає можливість обгрунтовувати найбільш раціональний склад сил та засобів для деескалації виявлених (прогнозованих) загроз, оцінювати реальні можливості з нейтралізації конкретних загроз воєнного характеру згідно прийнятих в державі стратегій забезпечення воєнної безпеки та оцінювати результативність окремих складових сил та засобів сектору безпеки і оборони, що інтегруються для деескалації загроз державі.

Розглянуто комплексну модель управління інтегрованим потенціалом протидії, яка надає можливість обгрунтовувати найбільш раціональний склад сил та засобів для деескалації виявлених (прогнозованих) загроз, оцінювати реальні можливості з нейтралізації конкретних загроз воєнного характеру згідно прийнятих в державі стратегій забезпечення воєнної безпеки та оцінювати результативність окремих складових сил та засобів сектору безпеки і оборони, що інтегруються для деескалації загроз державі.

Проведено аналіз загроз у сфері національної безпеки, основних завдань підвищення рівня обороноздатності держави та реформування оборонної сфери. Визначено вирішальні для забезпечення національної безпеки України аспекти управлінської діяльності, що потребують подальшої імплементації.

Проаналізовано проблемні питання формування та реалізації воєнно-технічної політики України за сучасних умов кризових явищ та ресурсних обмежень. Визначено шляхи удосконалення воєнно-технічної політики держави для реалізації цілей та завдань оборонної реформи в Україні, а також забезпечення розвитку оборонно-промислового комплексу з урахуванням не тільки воєнної політики, а й державної промислової, наукової, інвестиційної та інноваційної політики. Запропоновано заходи щодо удосконалення законодавчої бази з реалізації проектів розробок та організації виробництва озброєння, військової та спеціальної техніки в межах воєнно-технічної політики.

Докладно прокоментовано Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. № 2341-ІІІ зі змінами станом на 5 березня 2018 р., з посиланнями більше ніж на тисячу нормативно-правових актів. Максимально деталізовано юридичні ознаки складу злочину, виокремлено наукову, практичну, інформаційну частини коментування. Надано посилання на нормативні джерела суміжних галузей законодавства, зокрема конституційного, адміністративного, фінансового, господарського, цивільного та земельного. Здійснено системно-структурний аналіз загальнотеоретичних і галузевих понять, розкрито системні зв'язки між кримінально-правовими інститутами, статтями (нормами, складами злочинів), вміщеними у Кримінальному кодексі України та в інших нормативно-правових актах. Конкретизовано правовий матеріал, визначено вид і структуру кримінально-правових норм, розмежовано окремі склади злочинів. Викладено аналіз кожної статті (частини, пункту статті) з наведенням відповідних дефініцій, виділенням у змісті кожної норми статті (яка містить дві або більше норм) окремих ознак і логічних зв'язків, тлумаченням ознак правових норм.