Проаналізовано основні нововведення Закону України "Про громадські об'єднання" та визначено сферу його дії. Розглянуто поняття та особливості цивілістичних ознак громадського об'єднання зі статусом юридичної особи і на основі цього запропоновано визначення досліджуваного суб'єкта. Здійснено аналіз основних підходів до визначення організаційно-правової форми непідприємницького товариства та громадського об'єднання. З'ясовано особливості створення громадського об'єднання та проведення реєстраційних дій, спрямованих на набуття статусу юридичної особи. Зосереджено увагу на проблематиці способів припинення громадського об'єднання та визначено, що способи його припинення є ширшими, ніж передбачено законодавчо. Виокремлено особливості членства й окреслено його види. Досліджено правовий режим сплати членських внесків у громадських об'єднаннях. Розкрито особливості участі громадських об'єднань у майнових та особистих немайнових правовідносинах. Здійснено класифікацію громадських об'єднань та охарактеризовано основні види громадського об'єднання. Розроблено рекомендації, спрямовані на вдосконалення чинного цивільного законодавства щодо громадських об'єднань та забезпечення якісного правового регулювання щодо них.

Розглянуто теорію правової соціалізації особи. Сформульовано основні підходи до визначення поняття "правова соціалізація особи".

Розглянуто проблеми людини у правовій реальності. Висвітлено питання правової соціалізації та правової ідентичності особи. Особливу увагу сконцентровано на місці людини у правовій реальності сучасного глобалізованого суспільства.

Роль ранньої правової соціалізації полягає у включенні людини в глобальне суспільство з мінімізацією ризику розвитку деструктивної правової поведінки. Вже в результаті навчання в школі діти повинні знати основні юридичні норми, які тлумачать їхні права та обов'язки, права та обов'язки їхніх батьків, друзів та держави. Розглянуто роль сім'ї та школи у тривалому процесі правової соціалізації особи, який ускладнений множинними економічними та соціальними чинниками. Успішна правова соціалізація потребує відповідних інноваційних освітніх програм, інноваційної методики з дидактичними підходами до навчання. Нам необхідна розвинена інфраструктура соціальних інститутів, здатна підготувати молодь до повноцінної участі в правовому житті суспільства. Відсутність в Україні належної стратегії здійснення правової соціалізації негативно впливає на стан законності та правопорядку в нашій державі.

Проаналізовано взаємозв'язок авторитаризму та правової соціалізації (ПС). Поняття "ПС особистості" є міждисциплінарним, тому розглянуто його, насамперед, із позицій права, психології та педагогіки. Зазвичай, аналіз ПС стосується позитивного впливу держави та суспільства, створення умов для кращого засвоєння суспільно-правового досвіду, норм і правил співіснування людей, розвитку позитивних цінностей. На противагу цьому досліджено адаптаційні особливості авторитаризму з його авторитарним підпорядкуванням та агресією. Описано соціальне навчання, засноване на авторитарних психологічних процесах із високим рівнем співпраці людей у групі. Припущення щодо негативного впливу авторитаризму на різноманіття поглядів людей виправдалися. Авторитарний режим може бути описаний соціальною дискримінацією, що лежить в його основі. Тому він, зазвичай, сприймається як соціально проблематичний. Досліджено взаємозв'язок між авторитаризмом і правовою ідентичністю, правовою свідомістю, поведінкою. Ми переконалися й у наявності зв'язку між авторитаризмом і соціальною ізоляцією. Отримані результати свідчать про необхідність продовження наукових досліджень у цьому напрямі. Наукова спільнота має обговорити проблему авторитарного підкорення особи в сучасній державі. Регресійний аналіз виявив, що авторитарна агресія завжди пов'язана з орієнтацією на соціальне домінування. Людина в момент свого особистісного становлення й у подальшому, реалізує свій особистий потенціал у складних умовах. Це означає, що державі та суспільству доводиться протистояти деструктивним тенденціям, використовуючи арсенал прийомів, які б надали можливість людині вибрати той тип поведінки, який бажаний суспільству.

Перед сучасною наукою постала гостра потреба оновити знання про дитину та дитинство, про підлітковий розвиток особистості, шляхи ефективної соціалізації дитини як процесу, що сприяє розвитку суспільству. Потрібні нові механізми сприяння успішній правовій соціалізації дітей і підлітків. Пояснюється така необхідність виникненням нових парадоксів і протиріч, характерних для взаємин юної людини та сучасного соціуму. Молодший підлітковий період характеризується важливими змінами в соціальних відношеннях і соціалізації, оскільки переважний вплив родини поступово змінюється впливом однолітків, які виступають джерелом референтних норм поведінки та одержання певного статусу. Протягом підліткового періоду соціальне пізнання стає все більш важливою детермінантою поведінки дітей. Саме в цьому віці дітям необхідно навчитися самостійно вирішувати складні ситуації в дружніх відносинах, знаходити рішення в питаннях про справедливість, дотримуватися усталених соціальних норм і звичаїв. Сучасна наука має врахувати те, що період навчання у школі є перехідним етапом, який пов'язує дитинство з дорослим життям. У підлітків правова соціалізація проходить складно та суперечливо, адже на цей час особистісного становлення припадає фізична та психологічна перебудова організму людини, наростає емоційність і напруга у стосунках з однолітками та дорослими, швидко змінюються інтереси у навчальній і пізнавальній діяльності. Ефективність правової соціалізації та конкретні методики правового впливу на особу оцінено через їх здатність підготувати підростаюче покоління до самостійної правової діяльності. Успішною буде соціалізація, яка забезпечить засвоєння та відтворення особою у діяльності соціально-правових цінностей, що допоможе розвивати індивідуальний правовий статус особи, сформувати навички правової поведінки, які будуть ефективними в майбутньому. Успішна соціально-виховна, педагогічна робота з дітьми в Україні можлива за умови створення нормативної основи її реалізації. Перспективність і педагогічна ефективність правової соціалізації школярів забезпечуються цілісністю та збалансованістю державних, громадських та індивідуальних програм у сфері соціальної роботи, з обов'язковим урахуванням потреб та інтересів кожного учасника правосоціалізаційного процесу.

До завдань теорії правової соціалізації належить дослідження цілісного процесу становлення особистості. Вирішення означеного завдання ускладнюється необхідністю осмислення проблем і ризиків правової соціалізації та необхідністю подальшого вироблення обгрунтованих рекомендацій щодо їх попередження та подолання. Поняття ризику є багатоплановим. Проблема ризиків сьогодні широко обговорюється в наукових колах під час оцінки міжнародної, економічної, соціальної, правової, фінансової та інших сфер державної діяльності. В науковій літературі вживаються різні похідні ризику, залежно від сфери застосування та глибини наукового аналізу загрози. В суперечливих умовах становлення нашої молодої держави потребуємо ефективного управління суспільними ризиками. Розвиток методології управління ризиками надасть можливість вдосконалювати стратегію правової соціалізації громадян в Україні. Нині очевидним є брак цілеспрямованої активної державної діяльності, яка була б спрямована на зменшення впливу як прогнозованих негативних, так і стихійних антисоціальних чинників та активних протидій правовій соціалізації. Особистість людини формується не сама собою, а під впливом суспільства, яке відіграє вирішальну роль у її вихованні. Не менш важливою від державної є роль малих соціальних груп, у яких особа взаємодіє з іншими людьми. Це сім'я, шкільний клас, релігійні організації тощо. Наголошується на значенні найближчого оточення людини в процесі правової соціалізації, адже на первинному рівні проблеми правової соціалізації особи виникають як правило вже в її найближчому оточенні - в межах сім'ї, посеред друзів чи ровесників. У сучасному світі чимало сімей, де батьки сприяють формуванню у дітей моделей девіантної поведінки, та як наслідок, такі сім'ї стають вагомим фактором соціопатогенезу особистості. В дослідженні сім'ю розглянуто як одне з основних джерел збереження культурних і духовних цінностей, адже саме сім'я є тим інститутом правової соціалізації, через який можуть закладатися основи як толерантного соціального життя, так і традиції беззаконня та насильства.