Висвітлено основні історичні етапи формування земельних відносин і землеустрою в Україні. Проаналізовано роль землеустрою у суспільному виробництві, держави в регулюванні земельних відносин і проведенні землеустрою, а також землі у біосоціальній та відтворювальній системах. Розкрито основи теорії розвитку земельних відносин. Розглянуто питання розвитку суспільства і змін у земельних відносинах, етики даних відносин у контексті стабільності суспільства, становлення і розвитку системи землеустрою. Визначено наслідки проведення земельної реформи в Україні.

Освещены основные исторические этапы формирования земельных отношений и землеустройства в Украине. Проанализированы роль землеустройства в общественном производстве, государства в регулировании земельных отношений и проведении землеустройства, а также земли в биосоциальной и восстановительной системах. Раскрыты основы теории развития земельных отношений. Рассмотрены вопросы развития общества и изменений в земельных отношениях, этики данных отношений в контексте стабильности общества, становления и развития системы землеустройства. Определены последствия проведения земельной реформы в Украине.

Розглянуто теоретичні, законодавчі та методичні проблеми побудови та функціонування економіко-правового механізму забезпечення екологічної безпеки (ЕБ) сільськогосподарської продукції. Досліджено структуру, зміст, основні етапи нормативного закріплення даного механізму як окремого міжгалузевого інституту права та законодавства. Наведено визначення й охарактеризовано головне поняття зазначеного механізму "екологічна безпека сільськогосподарської продукції". Обгрунтовано комплексність економіко-правового механізму забезпечення ЕБ сільськогосподарської продукції як зв'язок між її забезпечення та вимогами раціонального природокористування. Визначено, що складовими структури цього механізму є організаційно-правова, інституційна, функціональна й економічна підсистеми. Обгрунтовано необхідність удосконалення чинного законодавства України у цій сфері. Розроблено пропозиції щодо внесення змін до існуючих нормативно-правових актів та прийняття Закону України "Про економіко-правовий механізм забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції", Харчового Кодексу України та Довгострокової програми впровадження технологій ведення екологічно безпечного (органічного) сільського господарства.

Показано, що за час здійснення земельної реформи в Україні стан земельних ресурсів значно погіршився внаслідок як антропогенного впливу, так і під дією природних явищ та процесів. Зважаючи на це, доведено, що інформаційне забезпечення прийняття ефективних управлінських рішень в галузі використання та охорони земель повинно грунтуватись на використанні актуальних відомостей державного земельного кадастру та моніторингу земель. Проте, існуюча система моніторингу земель потребує теоретико-методологічного вдосконалення і наповнення якісно новою інформацією про існуючий стан земельних ресурсів для його оцінки, моделювання та прогнозування.