Досліджено адміністративно-правове забезпечення державно-приватного партнерства в Україні, проведено пошук шляхів його удосконалення на основі ефективної організаційної структури взаємодії органів влади, бізнесу, інститутів громадського суспільства, представників експертного середовища. Висвітлено ряд наукових теорій щодо сутності державно-приватного партнерства, проаналізовано вітчизняні та зарубіжні нормативно-правові акти з цього питання, розкрито сутність і зміст адміністративно-правових відносин у сфері державно-приватного партнерства. Проаналізовано повноваження державних органів у сфері державно-приватного партнерства та визначено коло суб'єктів його безпосереднього забезпечення. Узагальнено передовий зарубіжний досвід адміністративно-правового регулювання у сфері державно-приватного партнерства та запропоновано зміни до нормативно-правових актів, що регулюють такі відносини. Наведено цілі та хронологію поліпшення якості системи державного управління державно-приватного партнерства, запропоновано посилення координаційної ролі уповноваженого органу з питань державно-приватного партнерства в частині його взаємодії з галузевими міністерствами та іншими органами виконавчої влади та створення державної організації "Агентство державно-приватного партнерства".

Досліджено особливості застосування у цивільному судочинстві Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Визначено вплив практики Європейського суду з прав людини на судове рішення в цивільному процесі. Надано порівняльно-аналітичний погляд на правові засади виселення неповнолітніх з позиції національного законодавства та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у судовій практиці. Охарактеризовано принциповий метод дослідження симбіозу цивільного процесуального права та права ЄС. Вивчено проблемні питання розкриття банківської таємниці у контексті положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. З'ясовано місце Європейського суду з прав людини в механізмі судового захисту цивільних прав та інтересів.

Розглянуто порядок укладання договорів у електронній формі за законодавством України. Приділено увагу санаціям в цивільному законодавстві. Охарактеризовано методологію та методику інтерпритації норм цивільного права у працях Є. В. Васьковського. Розкрито поняття єдності судової практики та шляхи її досягнення. Вивчено проблемні питання банківської таємниці. Висвітлено зміст презумпції дієздатності цивільного процесуального права. Проаналізовано процесуальні особливості розгляду справ судами про тлумачення заповіту.

Досліджено проблеми реалізації конституційної реформи щодо представництва органів держави та органів місцевого самоврядування в судах. Висвітлено особливості представництва громадським об'єднанням, яке не має статусу юридичної особи, інтересів свого члена. Охарактеризовано співмірність фактичного відшкодування витрат на правничу допомогу з реальним у цивільному процесі. Проаналізовано представництво інтересів малолітніх чи неповнолітніх осіб посадовими особами закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Досліджено можливості застосування процесуального представництва у певних видах цивільного провадження. Розглянуто паперову копію як спосіб фіксації та збирання електронних документів. Визначено підстави врегулювання спору за участю судді у цивільному судочинстві України.