Визначено недоліки правового регулювання економічної безпеки (ЕБ) країни. Запропоновано адміністративно-правовий механізм забезпечення ЕБ, надано характеристику його складових. Визначено шляхи оптимізації нормативного поля ЕБ в Україні.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х819(4УКР)12 + У9(4УКР)0-995

Рубрики:

Адміністративне право окремих країн

Економіка окремих країн і частин світу

Шифр НБУВ: ІВ226053 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Розроблено та обгрунтовано концепцію фінансового моніторингу як сукупності заходів, що здійснюються суб'єктами первинного і державного фінансового моніторингу у сфері превенції та протидії фінансуванню сепаратизму (стаття 110"2 КК України), легалізації (відмиванню) майна, одержаного злочинним шляхом (стаття 209 КК України), та фінансуванню тероризму (стаття 258"5 КК України). Визначено дотичність категорій "тероризм" і "фінанси" у таких площинах: грошові кошти, що виплачуються терористам за відмову від намірів учинення насильницьких дій; негласне фінансування терористичних організацій окремими державами, недержавними структурами, злочинними угрупованнями; "відмивання грошей" та їх введення в легальний обіг; створення терористичними організаціями власних структур у комерційних, кредитно-фінансових установах; "відмивання доходів", отриманих унаслідок злочинної діяльності. Окреслено ризики в системі запобігання проявам тероризму та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом. Такими платформами, зокрема, визначено: непрозоре фінансування політичних партій; питома вага готівкових ресурсів, адресованих для згаданої злочинної діяльності; "відплив" капіталів; відсутність чітко визначеної секторальної оцінки ризиків суб'єктів первинного фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. Запропоновано віднести до банківських ризиків ризик фінансування тероризму і сепаратизму опосередком депозитних корпорацій. Зроблено спробу акумулювати більшість новітніх здобутків (як законодавчих, теоретико-дослідних, так і прикладних) щодо проблематики правового регулювання досліджуваних процесуальних, фінансово-правових відносин, на основі чого обгрунтовані наукові бачення та розроблено пропозиції щодо вдосконалення регламентації в цій сфері.

Досліджено основи нотаріального процесу в Україні, зокрема наукові погляди та сучасні підходи до проблеми правового визначення нотаріального процесу, особливості нотаріального провадження щодо посвідчення договорів. Відзначено, що нотаріальний процес - це діяльність нотаріальних органів, що здійснюється у встановленому законом порядку. Зауважено, що основою нотаріального процесу є нотаріальне провадження, яке включає дії нотаріуса, осіб, які до нього звернулися, та осіб, які сприяли нотаріусу у вчиненні нотаріальних дій. Вказано, що значення нотаріальної процедури не обмежується її функціональним призначенням бути способом виникнення, зміни та припинення правовідносин. Досліджено правове значення нотаріального посвідчення договору та визначено етапи нотаріального провадження щодо посвідчення договорів. Викладено перелік фактичних та юридичних дій, які здійснює нотаріус на кожній стадії нотаріального провадження. Аналізуючи особливості кожного виду договору, виділено ряд підготовчих дій та обставин, наявність або відсутність яких надають підстави для вчинення нотаріальної дії - посвідчення договору. Визначено дії та обставини, які є обов'язковими для всіх видів договорів. Визначено коло дій, які повинен здійснити нотаріус на стадії підготовки до вчинення нотаріальної дії - посвідчення договору, незалежно від виду договору. Зазначено, що дії нотаріуса на наступних стадіях нотаріального процесу залежать від особливостей тих чи інших договорів, їх змісту, сторін тощо.