Висвітлено основні питання Загальної частини кримінального права України, зокрема, закон про кримінальну відповідальність та поняття злочину, наведено його класифікацію, склад злочину та його види, співучасть у злочині, звільнення від кримінальної відповідальності, поняття та мету покарання, системи та види покарань. Розглянуто особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх. Розкрито зміст (у загальних рисах) кримінального законодавства іноземних країн.

Виконано теоретичний аналіз форм співучасті, що закріплені в Кримінальному кодексі України 2001 р., в якому особливу увагу приділено дослідженню законодавчих норм про форми групової та організованої злочинності. Розглянуто окремі проблеми застосування кримінально-правових норм для кваліфікації злочинів, що вчинюються в співучасті. Внесено пропозиції щодо вдосконалення кримінального законодавства.

Выполнен теоретический анализ форм соучастия, закрепленных в Уголовном Кодексе Украины 2001 года, в котором особое внимание уделено исследованию законодательных новелл о формах групповой и организованной преступности. Рассмотрены отдельные проблемы применения уголовно-правовых норм при квалификации преступлений, совершаемых в соучастии; внесены предложения по совершенствованию уголовного законодательства.

The theoretical analysis of the complicity forms fixed in the Criminal Code of Ukraine of 2001 in which the special attention is given research of legislative novelties about forms group and the organized crime is executed. Separate problems of application of criminal-rules of law are considered at qualification of the crimes made in partnership; offers on perfection of the criminal legislation are brought.

Висвітлено проблеми кримінальної відповідальності за співучасть у злочині, зокрема за підбурювання до злочину. Визначено юридичні ознаки діяльності підбурювача до злочину. Особливу увагу приділено розгляду так званих спеціальних питань відповідальності за підбурювання до злочину (невдалого підбурювання, ексцесу співучасника, підбурюванню до злочину зі спеціальним суб'єктом, особливостям добровільної відмови підбурювача). Описано спеціальні види підбурювання до злочину, передбачені Особливою частиною КК України.

Освещены вопросы уголовной ответственности за соучастие в преступлении, в частности за подстрекательство. Определены юридические признаки деятельности подстрекателя к преступлению. Особое внимание уделено рассмотрению так называемых специальных вопросов ответственности за подстрекательство к преступлению ( неудачному подстрекательству, эксцессу соучастника, подстрекательству к преступлению со специальным субъектом, особенностям добровольного отказа подстрекателя). Описаны специальные виды подстрекательства к преступлению, предусмотренные Особой частью УК Украины.

Вперше розглянуто становлення та подальший розвиток інституту співучасті у розкраданнях на підставі аналізу джерел вітчизняного кримінального права. Запропоновано класифікацію спільних дій залежно від їх характеру та обсягу, а також часу виконання у процесі вчинення розкрадань. Розвинуто наукові положення щодо кваліфікації групових злочинів. Аргументовано, що до розкрадань, вчинених за попередньою змовою групою осіб, слід відносити випадки спільного виконання та співучасть з розподілом ролей у процесі здійснення єдиного для групи злочинного наміру. Удосконалено загальне визначення злочину, вчиненого за попередньою змовою групою осіб. Доведено, що попередня змова та попередня організованість як ознака організованої групи не тотожні поняття. Розглянуто поняття стійкості як об'єктивної ознаки організованої злочинної групи, під якою пропонується розуміти здатність групи до тривалого функціонування та успішної протидії заходам, вжитим правоохоронними органами з метою викриття групи та притягнення її учасників до кримінальної відповідальності. На відміну від позиції законодавця аргументовано висновок, що група може бути визнана організованою не тільки у випадках об'єднання для вчинення двох або більше злочинів, але навіть і одного злочину, якщо останній охоплюється поняттям злочинної діяльності. Наведено трактування поняття злочинної організації, чинне законодавче визначення якої не дає можливості для чіткого розмежування з організованою групою.

Здійснено класифікацію співучасників злочину за видами. Проаналізовано основні поняття співучасті, її основні ознаки, що є базою для системного аналізу форм співучасті. Особливу увагу приділено проблемам визначення форм і видів співучасті. Розглянуто основні критерії їх розмежування, що є суттєвим під час визначення кваліфікації злочинів, скоєних у співучасті. Розкрито загальні та специфічні ознаки кожного виду співучасників, подано критерії їх диференціації. Обгрунтовано положення щодо суміщення ролей під час скоєння злочину. Наведено нові теоретичні положення, розкрито зміст окремих понять і термінів, що мають значення для науки, практики та вдосконалення законодавства.

Висвітлено питання Загальної частини кримінального права України з урахуванням змін КК України станом на вересень 2011 р. Розкрито зміст і сутність загальних кримінально-правових норм і понять: завдання, принципи та чинність кримінального закону; поняття злочину, його види та стадії; вина та її форми; співучасть у злочині; множинність злочинів; загальні засади призначення кримінального покарання тощо. У порівняльному аспекті розглянуто окремі положення кримінального законодавства деяких зарубіжних країн. Увагу приділено питанням про джерела кримінального права, суб'єкт і суб'єктивну сторону складу злочину. Розкрито співвідношення та визначено основні риси кримінального права країн романо-германської, англо-американської та мусульманської сімей правових систем, а також основні питання кримінального права країн Далекого Сходу.

Проаналізовано систему кримінального права, наведено загальну характеристику нового Кримінального кодексу України. Визначено підстави кримінальної відповідальності (КВ), чинність закону про КВ у часі та просторі, склад, об'єкт та суб'єкт злочину, його стадії та співучасть, обставини, що виключають злочинність діяння. Розкрито загальні засади призначення покарання, особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх.

Проанализирована система уголовного права, дана общая характеристика нового Уголовного кодекса Украины. Определены основания уголовной ответственности (УО), действие закона об УО во времени и пространстве, состав, объект и субъект преступления, его стадии и соучастие, обстоятельства, исключающие преступность деяния. Раскрыты общие основы назначения наказания, особенности уголовной ответственности и наказания несовершеннолетних.

Надано кримінально-правову характеристику вбивства, вчиненого у співучасті. Проведено історико-правовий аналіз норм, предметом регулювання яких є відповідальність за вчинення умисного вбивства у співучасті. Розглянуто поняття співучасті в умисному вбивстві, проаналізовано об'єктивні та суб'єктивні ознаки співучасті в цьому злочині. Визначено місце норм про співучасть у злочині в системі норм, що передбачають відповідальність за вчинення вбивства. Досліджено особливості різних форм діяльності співучасників у разі вчинення вбивства. Запропоновано шляхи теоретичного та законодавчого вирішення дискусійних питань, що стосуються співучасті в умисному вбивстві. Наведено пропозиції щодо подальшого вдосконалення законодавства.

Розглянуто проблемні питання інституту співучасті у злочині та причетності до злочину за кримінальним правом України. Розкрито поняття співучасті у злочині, форми співучасті, подано харктеристику об'єктивної та суб'єктивної сторін ознаки спільної співучасті, акцентовано на вчиненні злочину за попередньою змовою групою осіб та організованою злочинною групою. Значну увагу приділено юридичній природі інституту причетності до злочину, наголошено на відмінностях причетності від співучасті у злочині. Подано детальну характреристику видів причетності до злочину, зокрема потурання вчиненню злочину як особливого виду причетності, переховування злочину та неповідомлення про злочин.

Визначено найбільш принципові (основні, відправні, вихідні) положення підстави кримінальної відповідальності, чинність закону про кримінальну відповідальність у часі та просторі, поняття злочину та його види і стадії, ознаки суб'єкта злочину, вину та її форми, співучасть у злочині та множинність злочинів. Розглянуто обставини, що виключають злочинні діяння, підстави звільнення від кримінальної відповідальності, поняття покарання та його види. Розкрито загальні засади призначення покарання та підстави звільнення від нього. Надано загальну характеристику всіх розділів Особливої частини Кримінального кодексу України. Детально проаналізовано всі статті Особливої частини Кримінального кодексу України станом на 1 січня 2011 р., використані постанови Пленуму Верховного Суду України та враховано думки різних науковців щодо дефініцій і проблемних питань кваліфікації злочинів.

З урахуванням сучасних досягнень кримінально-правової науки висвітлено поняття та форми спільного вчинення злочину декількома суб'єктами злочину. Показано кримінально-правове значення інституту співучасті у злочині. Подано інформацію про класифікацію співучасті у злочині. Розглянуто види співучасників, а також особливості кримінальної відповідальності осіб, які вчинили злочин у співучасті. Увагу приділено питанням вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією. Розкрито проблеми відповідальності співучасників злочину за сучасним кримінальним правом України.

На підставі застосування системно-структурного підходу сформульовано нові теоретичні положення. Уточнено зміст окремих понять, що мають значення для науки, практики, а також для вдосконалення законодавчого регулювання кримінальної відповідальності за спільне вчинення злочину. Визначено концептуальні засади кримінально-правового вчення про співучасть у злочині, з'ясовано особливості її структури. Розглянуто теорії відповідальності за співучасть у злочині. Викладено філософські засади вчення про причинний зв'язок у співучасті у злочині. Розкрито особливості причинного зв'язку в структурі співучасті у злочині. Подано визначення поняття форми співучасті у злочині.

Розглянуто проблеми визначення поняття, форм співучасті в злочині, видів співучасників, кримінальної відповідальності осіб, які вчинили злочин у співучасті. Досліджено генезу становлення та розвитку вчення про співучасть, його місце й основні характеристики як складової кримінального права. Визначено особливості кваліфікації дій окремих співучасників злочину як підстав притягнення їх до кримінальної відповідальності. Зазначено, що зростає транснаціональна організована злочинність, зокрема дії, пов'язані з "відмиванням брудних коштів", торгівлею наркотиками, зброєю, живим товаром.

Розглянуто основні характеристики педагогічно контрольованої рефлексії як психолого-педагогічної умови профілактики негативних впливів засобів масової комунікації (ЗМК) на професійні переконання майбутніх правознавців, її форми: індивідуальна робота, робота в парах, групах, дискусії, письмовій та усній формі. Запропоновано домінування в процесі життєдіяльності в системі "педагог - студент", "студент - студент" у когнітивно-інтелектуальному аспекті - споглядання, зосередження, співвіднесення, порівняння, зіставлення, сумнів; в емоційному аспекті - співпереживання, співучасть, жаль; поведінковому аспекті- співтворчість, співробітництво, змагання. Доведено необхідність інтерактивних вправ, конструювання ситуації, що носить проблемно-ціннісний характер, а саме: вихідне розуміння змісту тексту, прояв даної ситуації-конфлікт позицій-основа організації поліпозиційного спілкування в групі.

На підставі системно-структурного дослідження інституту співучасті у злочині обгрунтовано концепцію рольового розподілу відповідальності співучасників. Показано, що рольовий розподіл відповідальності у складній співучасті є наслідком рольового розподілу - діянь, причинного зв'язку та вини співучасників у спільно вчиненому злочині. Визначено сутність та структуру співучасті, наведено характеристику об'єктивних та суб'єктивних складових структури співучасті. Запропоновано визначення таких понять, як підстава кримінальної відповідальності, структура співучасті у злочині, вина співучасника, посередній суб'єкт злочину. Удосконалено розуміння причинного зв'язку в структурі співучасті, концепцію винної причинності додатково аргументовано на лінгвістичному, філософському, правовому рівнях. З'ясовано особливості посередництва у злочині, провокації та ініціативи у спільно вчиненому злочині. Доведено важливість знання кримінологічних та соціально-психологічних особливостей злочинних груп, що забезпечує ефективність протидії груповій та організованій формам злочинної діяльності. Наведено пропозиції щодо вдосконалення кримінального закону і практики його застосування.

Розглянуто підстави для оцінювання діянь, які є виявом спільних зусиль загального і спеціального суб'єктів за умов вчинення ними умисних злочинів, які можуть бути вчинені лише спеціальним суб'єктом. Обгрунтовано необхідність регламентації у Загальній частині Кримінального кодексу України правила кваліфікації злочинів із спеціальним суб'єктом. Сформульовано поняття "рольовий розподіл відповідальності співучасників злочину зі спеціальним суб'єктом", "диференціація кримінальної відповідальності співучасників злочину зі спеціальним суб'єктом". На підставі аналізу наукових підходів, чинного законодавства та практики його застосування запропоновано шляхи забезпечення належної диференціації відповідальності, а також індивідуалізації покарання таким співучасникам. Охарактеризовано пропозиції щодо вдосконалення кримінального закону та практики його застосування.

Висвітлено спірні питання, що стосуються відмежування злочину від адміністративного правопорушення та кримінального проступку. Розглянуто основні напрями вдосконалення інституту співучасті за умов гуманізації кримінального законодавства.

Проаналізовано загальні положення про співучасть у злочині. Розглянуто концептуальні проблеми кримінально-правового регулювання організованих злочинних об'єднань як форм співучасті. З'ясовано ознаки таких об'єднань. Досліджено трансформацію співучасті та її вплив на кримінально-правові ознаки організованих злочинних об'єднань. Виокремлено кримінально-правові ознаки зазначених об'єднань у кримінальному законодавстві зарубіжних держав. Охарактеризовано кількісно-якісний склад організованих злочинних об'єднань. Приділено увагу попередній зорганізованості організованої групи та зорганізованість за попередньою змовою злочинної організації. Обгрунтовано розподіл функцій і ролей учасників організованої групи та злочинної організації.

Сформульовано визначення особливих ситуацій співучасті у злочині, виокремлено такі ситуації та запропоновано підходи до їх систематизації. На основі аналізу нормативних, правозастосовних і теоретичних орієнтирів здійснено кримінально-правову характеристику таких особливих ситуацій співучасті у злочині, як змова на вчинення злочину, співучасть у злочинах з урахуванням специфіки їх об'єктивної сторони, співучасть у злочині у разі трансформації злочинної поведінки з боку виконавця (співвиконавця), співучасть у злочині за ексцесу одного зі співучасників, співучасть у злочині за наявності добровільної відмови. Виявлено проблеми в їх нормативній регламентації та розглянуто підходи до кваліфікації відповідних ситуацій. За результатами дослідження існуючих положень законодавства, практики його застосування та зарубіжного досвіду до зазначених ситуацій вчинення злочину сформульовано пропозиції щодо внесення змін і доповнень до КК України, а також розроблено конкретні рекомендації щодо поліпшення правозастосовної практики.

Обгрунтовано, що необхідна співучасть передбачає вимушеність, неминучість спільності у вчиненні злочинного діяння, без якої таке посягання не може реалізуватися у заподіяній шкоді. Необхідна співучасть - це спільна умисна участь декількох суб'єктів злочину, змова яких є обов'язковою для вчинення певного умисного злочину. Доведено, що надання-одержання неправомірної вигоди є необхідною співучастю. Необхідна співучасть передбачає вимушеність, неминучість спільності у вчиненні злочинного діяння, без якої таке посягання не може реалізуватися у заподіяній шкоді. Тому не можна ставити питання про співучасть як обтяжуючу обставину при кваліфікації злочинного діяння за статтею КК України про одержання неправомірної вигоди або провокацію підкупу.